Рішення № 18118753, 24.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/11224.06.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 12 298,22 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. предст. (дов. № 753/18 від 07.04.2011 р.)

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 12 298,22 грн., що включають в себе суму страхового відшкодування, вартість автотоварознавчого дослідження, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою суду від 01.04.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/112 та призначено розгляд справи на 22.04.2011 р.

22.04.2011 р. до початку судового засідання відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.04.2011 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнає частково в сумі - 11 089,56 грн., а в іншій частині позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 22.04.2011 р. відкладено розгляд справи на 24.06.2011 р., зобовязано позивача надати суду обґрунтований розрахунок суми заявлених позовних вимог та виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 р. про порушення провадження у справі № 12/112.

В судовому засіданні 24.06.2011 р. представником позивача подано клопотання про заміну позивача на його правонаступника, оскільки 20-23 січня 2011 року було прийнято рішення про приєднання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Страхування»(копії Витягів з Протоколів загальних зборів додані до клопотання), і Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «AXA Страхування»є повним правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна».

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, є підстави для заміни позивача на підставі ст. 25 ГПК України на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Страхування».

Крім того, відділом діловодства суду було отримано від представника позивача заяву про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Проте під час розгляду справи позивач вказану заяву не підтримав та не наполягав на її розгляді, а тому вказана заява судом залишається без розгляду.

В судове засідання 24.06.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 24.06.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та обєктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український Страховий Альянс»(правонаступником якого відповідно до п. 1.1. Статуту є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Україна», та подальшим правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія XA Страхування»- Позивач) та ОСОБА_3 (надалі - Потерпілий) було укладено договір добровільного страхування № 1031822/05АП-КР-Л, за яким Позивач застрахував майнові інтереси Потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля NISSAN Note, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - Автомобіль потерпілого).

06.12.2008 року по проспекту Будівельників в м. Маріуполь Донецької області, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) автомобіль ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2; 2) Автомобіль потерпілого, яким керувала Потерпіла.

Внаслідок зазначеного ДТП Автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження відповідно до Довідки, виданої 16.12.2008року УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області.

На підставі ст. 124 КУпроАП ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Потерпілий своєчасно звернувся до Позивача із заявою від 08.12.2008 р. про виплату страхового відшкодування.

Вартість відновлювального ремонту Автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, встановлено згідно Висновку спеціаліста № 38/01 від 16.01.2009 р., і сума відновлюваного ремонту складає - 11 852,06 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач виплатив Потерпілому суму страхового відшкодування, яка склала за вирахуванням встановленої Договором добровільного страхування № 1031822/05АП-КР-Л франшизи 11 599,56 грн. (11852,06 грн. 252,50 грн. = 11 599,56 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 п. 1 ст. 1188 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент ДТП цивільна відповідальність винної особи - ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі Договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВА/3653072 від 02 лютого 2008 р. (надалі - Поліс).

Відповідно до Закону України «Про страхування», предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Відповідно до ст. 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Винна в ДТП особа - ОСОБА_2, як страхувальник, уклавши договір обовязкового страхування з спеціально уповноваженим суб'єктом господарювання (страховою компанією, Відповідачем) накопичив (вніс) власні грошові кошти на рахунку цього суб'єкту для погашення можливої шкоди пов'язаною з користуванням транспортним засобом.

У звязку з наведеним, до Позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа має до Відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки згідно укладеного договору обовязкового страхування з ОСОБА_2.

Позивач 16.03.2010 р. звернувся до Відповідача з Заявою від 04.03.2010 р. про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП в порядку регресу та відшкодування витрат, понесених Позивачем для оцінки вартості матеріальної шкоди застрахованого автомобіля, в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України, всього в сумі 11999, 56 грн. (11599,56 грн. + 400 грн.).

Відповідач відповіді на наведену заяву про регрес не надав, страхове відшкодування в порядку регресу та понесені Позивачем фактичні затрати для оцінки вартості матеріальної шкоди застрахованого автомобіля, не виплатив; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Разом з тим, в поданому відзиві Відповідач визнає суму позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми страхового відшкодування в розмірі:

11089,56 грн. = 11599,56 грн. (страхове відшкодування) 510 грн.(франшиза за полісом № ВА/3653072 від 02 лютого 2008р.).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд погоджується з доводами Відповідача у цій частині, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих, і страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Крім того, ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було фактично затрачено також 400 грн. на отримання Висновку спеціаліста № 38/01 від 16.01.2009 р. для встановлення вартості відновлювального ремонту Автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, і ці кошти Відповідачем Позивачу також не відшкодовані.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 11489,56 грн., яка обрахована наступним чином: 11089,56 грн. + 400 грн., де:

- 11089,56 грн. страхове відшкодування, яке зобовязаний відшкодувати Відповідач;

- 400 грн. - оплата послуг спеціаліста за отримання Висновку спеціаліста № 38/01 від 16.01.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом відхиляються заперечення Відповідача щодо безпідставності заявлення до стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, які Відповідач вважає неустойкою, з огляду на наступне.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України, і при цьому до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), але до їх складу зараховується індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, що також підтверджується правовою позицією Верховного суду України, що викладена Постанови Пленуму від 18 грудня 2009 року № 15.

Тобто, крім цивільно-правового договору, грошове зобов'язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, до якого відноситься положення статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, і ці суми не є штрафною санкцією, а є частиною грошового зобовязання (аналогічну правову позицію підтримує Верховний суд України в Узагальненні від 7 жовтня 2010 року).

Позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з Відповідача суму боргу (страхового відшкодування та оплати послуг спеціаліста), з врахуванням індексу інфляції та 3% річних з березня 2010 р. по липень 2010 р., по 15.07.2010 р. за 122 дні прострочення.

Разом з тим, суд не погоджується з обрахованими Позивачем розмірами втрат від інфляції та 3% річних, оскільки в частині нарахування на суму страхового відшкодування вони нараховувалися на більшу суму, ніж визнана обґрунтованою судом, а тому суд робить власний розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, за зчалений позивачем період нарахування та кількість днів прострочення (з березня 2010р. по липень 2010 р., по 15.07.2010 р. за 122 дні прострочення), на суму 11489,56 грн., наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?

16.03.2010 - 15.07.201011489.560.987-149.36

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

11489.5616.03.2010 - 15.07.20101223 %115.21

Отже, в звязку з відємним значенням інфляційних, сума боргу на індекс інфляції не збільшується, проте з Відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 115,21 грн.

Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва пропорційно сумі задоволених позовних вимог; в іншій частині судові витрати відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування»(м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 11489 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят девять) грн. 56 коп. - шкоди, 115 (сто пятнадцять) грн. 21 коп. 3% річних, 116 (сто шістнадцять) грн. 05 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко