Рішення № 18118736, 11.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/811-42/375-40/26111.08.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 475 950,55 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.

ОСОБА_2. за довіреністю № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_3. за довіреністю № 238 від 30.06.2011 р.

У судовому засіданні 11.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»6 020 463,07 грн за договором № 97 на використання електричної енергії від 10 січня 1991 р., а саме 5484 078,57 грн боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 46 815,41 грн, три проценти річних з простроченої суми 13 618,54 грн, пені 92 065,05 грн, штрафу 383 885,50 грн, а також понесених ним господарських витрат, а саме: 25 500 грн витрат по оплаті державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.05.2010 р. позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»5484 078,57 грн - боргу, 46 815,41 грн - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 13 618,54 грн - три проценти річних з простроченої суми, 25 500 грн - витрат по оплаті державного мита, 217,33 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»задоволено, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення 6020 463,07 грн відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 листопада 2010 р. вищевказану постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 6 травня 2010 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 383 885,50 грн штрафу та 92065,05 грн пені скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2011 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 р., у позові Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2011 р. касаційну скаргу ПАТ «Київенерго»задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.11 та рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.11 по справі № 7/811-42/375 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

При цьому, приймаючи 30.06.11 постанову, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки пункту 5.5 договору від 10.01.1991 № 97.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 7/811-42/375 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 14.07.2011 р. справу № 7/811-42/375 прийнято суддею Пукшин Л.Г. до провадження, присвоєно справі № 7/811-42/375-40/261 та призначено справу до слухання у судовому засіданні на 02.08.2011 р.

У судове засідання, призначене на 02.08.2011 р., представники сторін зявилися.

Представник позивача надав письмові пояснення по суті спору з урахуванням обставин на дослідження яких звернув Вищий господарський суд України у постанові від 30.06.2011 р. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити з урахуванням п. 5.5. Договору від 10.01.1991 № 97.

Представник відповідача заперечував проти позову.

У судовому засіданні 02.08.2011 р. оголошувалась перерва до 11.08.2011 р.

У судовому засіданні 11.08.2011 р. представники сторін надали додаткові пояснення по справі.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

10.01.1991 року між Київськими кабельними мережами ВЕО «Київенерго»(енергопостачальна організація за договором), правонаступником якого є акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва (абонент за договором), правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»укладено договір № 97 на користування електричною енергією.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо виконання відповідачем свого зобовязання, яке виникло в силу договору про відпускання та споживання електроенергії № 97 від 10.01.1991 року, а підставою позову невиконання відповідачем взятого на себе зобовязання щодо оплати спожитої у період з 01.09.2008 року по 01.12.2009 року електричної енергії. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, а також передбачених ст. 231 ГК України пені та штрафу в розмірі 7%.

Факт порушення відповідачем договірних зобовязань по оплаті спожитої електроенергії та правомірність стягнення на користь позивача заборгованості по оплаті спожитої електроенергії з врахуванням інфляційних втрат та річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, розглянуто в попередніх судових рішеннях. Рішення господарського суду міста Києва від 06.05.2010 року № 7/811 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на користь позивача 5 484 078, 57 грн боргу, 46 815, 41 грн інфляційних втрат, 13 618, 54 грн. - 3% річних з простроченої суми, залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2010 року № 7/811 та набрало законної сили.

Відтак, предметом нового розгляду у даній справі є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 383 885, 50 грн штрафу та 92 065, 05 грн пені, які нараховані позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, зокрема, приймаючи 30.06.11 постанову, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки пункту 5.5 договору від 10.01.1991 № 97.

Отже, у відповідності до вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання і правовим наслідком такого порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) законодавець визнає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст.ст. 549 ЦК України). При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже аналіз вищенаведених норм дає підставу стверджувати, що в залежності від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Тобто ця норма має імперативний характер, бо забороняє змінювати у договірному порядку встановлений законом розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов'язань.

Частина 2 статті 231 ГК України визначає коло господарських правовідносин, які зачіпають інтереси держави, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. Дані санкції можуть бути застосовані за наявності таких двох умов: у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту; наявності одного з виду правопорушень, а саме: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання.

Як вбачається з позовних вимог, підставою нарахування позивачем пені в сумі 92 065, 05 грн та штрафу в сумі 383 885, 50 грнє ч. 2 ст. 231 ГК України, тобто її джерелом є закон, згідно з яким у разі, якщо позивач належить до державного сектора економіки, то пеня і штраф нараховується на підставі зазначеної норми.

Зі змісту наведеної вище норми випливає, що зазначені штрафні санкції (пеня, штраф) можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Умовами договору № 97 від 10.01.1991 р. сторони передбачили, що абонент за несвоєчасну оплату використаної електроенергії сплачує штраф у розмірі 5% від суми, яку заборгував.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що у п. 5.5 Договору сторони визначили за несвоєчасну оплату отриманих послуг штраф в розмірі 5% від несплаченої суми, то позовні вимоги підлягають задоволенні частково, а саме: 274 203,90 грн, що становить 5 % від основної суми заборгованості 5484 078,57 грн, яка була задоволена рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2010 р., що набрало законної сили.

Щодо нарахування пені у розмірі 92065,05 грн, то суд зазначає наступне, оскільки сторонами не обумовлено нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав нарахування та стягнення заявлених позивачем пені в порядку ст. 231 ГК України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенні частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) штраф у розмірі 254203 (двісті пятдесят чотири тисячі двісті три) грн 90 коп.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 92065,05 грн та частини штрафу у розмірі 109681, 60 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 15.08.2011 р.