Рішення № 18118643, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/267-22/14317.08.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Райз- Максимко»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про стягнення інфляційних збитків та 3% річних

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_1. (довіреність від 01.06.2011р.);

В судовому засіданні 17.08.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Райз-Максимко»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) 283831, 57 грн., з яких 50196, 49 грн. 3% річних, 233635, 08 грн. інфляційні збитки за період з 14.04.2004р. по 17.03.2005р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прострочено виплату страхового відшкодування за договором страхування врожаю озимої пшениці № 606/2 від 12.02.2003р., спір щодо стягнення суми страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, вже вирішено також і в судовому порядку.

Так, у звязку з допущенням прострочення в оплаті, з урахуванням обовязку і по виконанню судового рішення у справі 17/640, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних, інфляційні збитки за період прострочення станом на 17.03.05р. (дату оплати) та просить стягнути їх з відповідача в межах заявленого позову.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009р. заявлені позовні вимоги підтримані, від позивача отримані пояснення, та документи на які зроблено посилання в частині обставин про які, зокрема зазначено у постанові Вищого господарського суду України по даній справі.

Відповідачем позову не визнано, у відзиві на позов, який наявний в матеріалах справи, відповідачем відзначалось, що договір страхування, укладений між сторонами не передбачає право на отримання трьох відсотків річних та інфляційних втрат через несвоєчасну виплату страхувальнику суми страхового відшкодування.

Провадження у справі зупинялось до прийняття рішення у кримінальній справі, що порушена відносно посадових осіб ЗАТ «Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро»та ДП «Райз-Таврія»ЗАТ «Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро», за фактом замаху на заволодіння шляхом обману грошовими коштами у розмірі 9 546 926 грн., належними НАСК «Оранта», за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою суду від 12.07.2011р., при встановленні обставин щодо скасування постанови від 25.09.2008р. слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи (постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 22.10.2010р. залучена до матеріалів справи), провадження у справі поновлено.

В судове засідання призначене на 17.08.2011р. представники позивача не зявились, однак докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Інформації щодо відмови позивача від позову суду станом на час прийняття рішення у справі не надходило.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору страхування врожаю озимої пшениці № 606/2 від 12.02.2003р. для відповідача виникли зобовязання по сплаті страхового відшкодування за страховим випадком, щодо настання якого страхувальником направлено повідомлення 05.03.2003р., однак при наданні усіх необхідних документів сплата відповідачем проведена була не у повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення вказаних коштів.

Сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті згідно договору від 12.02.2003р., становила 1816475, 58 грн., спір про стягнення зазначеної суми заборгованості з урахуванням інфляційних збитків та трьох відсотків річних нарахованих станом на 14.04.2004р., було вирішено Господарським судом міста Києва у справі 17/640 (рішення від 01.06.2004р.).

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004р. та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004р. у справі 17/640 було змінено Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2004р. в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, із задоволенням вимог про стягнення суми в розмірі 43724, 09 грн..

Зазначені судові рішення є достатнім доказом наявного прострочення у виконанні відповідачем зобовязання по сплаті страхового відшкодування в сумі 1816475, 58 грн. згідно договору страхування врожаю озимої пшениці № 606/2 від 12.02.2003р..

Присуджена до стягнення за рішенням суду сума страхового відшкодування, була перерахована частинами: в ході примусового виконання судового рішення, у розмірі 908460,16 грн., що підтверджується платіжними дорученням Київського міського управління юстиції від 17.03.05р. № U271646 (18081,66 грн.) та № U271647 (890378,50 грн.), та остаточно сума страхового відшкодування була перерахована відповідачем добровільно 22.03.2005р., що підтверджується платіжним дорученням № 2684 від 22.03.2005р..

Таким чином, враховуючи наявність допущеного прострочення, та вирішення в межах справи 17/640 спору про стягнення страхового відшкодування, нарахованих сум інфляційних збитків та трьох відсотків річних по 14.04.2004р., позивачем за допущене прострочення в періоді з 14.04.2004р. по 17.03.2005р. (дата на яку здійснено погашення суми страхового відшкодування) нараховано 3% річних в розмірі 50196, 49 грн. та здійснено нарахування інфляційних збитків в сумі 233635, 08 грн., стягнення яких і є предметом даного спору.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З метою надання належної оцінки представленим доказам в обґрунтування підстав заявленого позову, при наявних доводах відповідача з приводу розгляду кримінальної справи, з урахуванням вказівок вміщених у постанові Вищого господарського суду України у даній справі, провадження у справі було зупинене ухвалою від 04.06.2010р. до прийняття рішення у кримінальній справі, що порушена відносно посадових осіб ЗАТ «Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро»та ДП «Райз-Таврія»ЗАТ «Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро», за фактом замаху на заволодіння шляхом обману грошовими коштами у розмірі 9 546 926 грн., належними НАСК «Оранта», за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.10.2010р. від 22.10.2010р. у справі № 4-1554/10 скасовано постанову від 25.09.2008р. слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Клименка А.О. про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро»та ДП «Райз-Таврія»ЗАТ «Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро», за фактом замаху на заволодіння шляхом обману грошовими коштами у розмірі 9546926 грн., належними НАСК «Оранта», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Зазначені обставини спростовують доводи відповідача з приводу неправомірності дій страхувальника щодо вимог по отриманню страхового відшкодування за договором № 606/2 від 12.02.2003р., в свою чергу обґрунтованість зазначених вимог підтверджена в судовому порядку в межах справи 17/640 (2003р.), факти встановлені під час розгляду вказаної справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 ГПК України).

Як про те зазначено у постанові Вищого господарського суду по даній справі, інфляційні та річні фактично є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а стягуючи інфляційні та річні в межах розрахунку, визначеного товариством, суд мав надати правову оцінку питанню того, чи мало місце в спірних правовідносинах сприяння затягуванню виконання зобов'язання як товариством (в процесі здійснення виконавчого провадження), так і страховою компанією, з метою чого детально дослідити матеріали виконавчого провадження справи № 17/460, зокрема, щодо термінів, в які наказ суду було подано для виконання.

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено наступне.

На виконання судового рішення у справі 17/640 було видано два накази які датовані 09.12.2004р., і такі були предявлені до відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в місті Києві, що підтверджується заявою позивача за вих. № 696 від 10.12.2004р., яка з відміткою про отримання органом виконавчої служби залучена до справи в копії.

У листі відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в місті Києві від 17.01.2005р. (аркуш справи 15 том 2) підтверджена інформація, що за наказами, в тому числі по справі 17/640, були винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, внаслідок чого такі, разом з виконавчими документами направлені на виконання до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС КМУЮ.

27 грудня 2004р. постановами державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції № 220/1 (аркуш справи 16 том 2) та 221/1 (аркуш справи 24 том 2) відкрито виконавче провадження щодо виконання наказів суду від 09.12.2004р. у справі 17/640 щодо стягнення з ВАТ НАСК «Оранта»грошових коштів.

04.01.2005р. виконавче провадження було зупинене у звязку із встановленими обставинами щодо внесення касаційного подання на постанову Вищого господарського суду України у справі 17/640 від 12.10.2004р..

07.02.2005р. виконавче провадження було поновлено, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься постанова державного виконавця Якимова Д.Б. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції.

За заявою позивача (вих. № 148 від 21.03.2005р.) у звязку з погашенням боргу по виплаті страхового відшкодування виконавчі документи, якими є в тому числі накази суду у справі 17/640, були повернуті стягувачеві.

Зазначені обставини, свідчать, що у спірних правовідносинах, сприяння затягуванню виконання зобов'язання як товариством (в процесі здійснення виконавчого провадження), так і страховою компанією не мало місця.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у звязку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобовязань, неперерахування у встановлений строк у повному розмірі страхового відшкодування в сумі належній до сплати згідно договору страхування врожаю озимої пшениці № 606/2 від 12.02.2003р., суд визнає вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків за період з 14.04.2004р. по 17.03.2005р. в розмірі 50196, 49 грн. та інфляційних збитків у розмірі 233635, 08 грн. такими що підлягають задоволенню.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07, Ухвалі Верховного Суду від 12.03.2009 (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду), постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 (11/061).

В силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В даному випадку обовязок сплати страхового відшкодування виник для відповідача саме з договору страхування, а не з судового рішення, і в будь-якому випадку згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, факт прострочення сплати суми страхового відшкодування, щодо якої вирішено спір у справі 17/640 в періоді з 14.04.2004р. по 17.03.2005р. підтверджується матеріалами справи, у звязку з чим позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

В звязку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 2838, 32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко»(юрид. адреса: 37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова 10; адреса: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 152, ідент. код 30382533) 233635, 08 грн. (двісті тридцять три тисячі шістсот тридцять пять гривень 08 копійок) інфляційних збитків, 50196, 49 грн. (пятдесят тисяч сто девяносто шість гривень 49 копійок) 3% річних, 2838, 32 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 32 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І.Самсін

дата підписання рішення 22.08.2011