Рішення № 18118529, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/18517.08.11 За позовомПриватного акціонерного товариства „Європейського страхового

альянсу”

ДоПублічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія

„Гарант-Авто”

Провідшкодування збитків в порядку регресу 9407, 99 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №141/2011 від 17.03.2011р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. №1694-1/14 від 16.05„Гарант-Авто”.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.08.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс” (далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” про стягнення 9407,99 грн., з яких 9010, 07 грн. шкоди в порядку регресу та 397,92 грн. пені, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 22, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ “Про страхування”, ст. ст. 12, 22, 29, 37 ЗУ “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. порушено провадження у справі № 9/185, призначено справу до розгляду на 17.08.2011 р.

В судовому засіданні 17.08.2011 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, надано усні пояснення по суті справи, позовні вимоги визнано частково на суму 9010, 07 грн. Заперечено проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 397,92 грн.

Представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 397, 92 грн. у відповідності до ст.22 ГПК України. Також представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в частині стягнення шкоди в порядку регресу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2009 року між ОСОБА_4 та позивачем укладено Договір страхування транспортного засобу №28296, відповідно до умов якого позивач зобовязався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищення чи втратою транспортного засобу марки “Порше” державний номер НОМЕР_1.

Предметом полісу є страхування автомобіля марки “Porsche Cayenne S”, державний номер НОМЕР_1.

26 серпня 2010 року в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля “Нісан” державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля “Порше” державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_4.

Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження, вих. №127/10 від 23.09.2010 року, вартість відновлювального ремонту встановлена у розмірі 9128, 18 грн.

27.08.2010 року ОСОБА_4 подав позивачу повідомлення про настання події з транспортним засобом.

Встановивши обставини події позивач страховими актами №2026\10\50\ТР25\00\2 від 01.11.2010р. та №2026\10\50\ТР25\00\3 від 15.12.2010р. визнав подію страховою та визначив суму відшкодування 9010,07 грн. (з урахуванням франшизи 0%).

Суму спричиненого збитку було зменшено на суму франшизи 00,00 грн. ( 0 відсотків від страхової суми за умовами договору страхування). Розрахунок суми відшкодування, згідно страхових актів: 9010,07 00,00 = 9010,07 грн.

Відповідно до умов договору страхування №28296 позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобілю ОСОБА_4 в сумі 9010,07 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами №1581 від 25.11.2010 року на суму 4000,00 грн., №1588 від 26.11.2010р. на суму 3255,07 грн. та №2 від 04.11.2011р. на суму 1755,00 грн.

Позивач просить стягнути суму, сплачену потерпілій особі, в порядку регресу з відповідача, як особи, яка є страхувальником, винної у спричиненні збитку особи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.27 Закону “Про страхування” від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Особою винною в ДТП є ОСОБА_3, його вину встановлено Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року, притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

ОСОБА_3 як власник транспортного засобу “Ніссан” державний номер НОМЕР_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (правонаступником якого є ПАТ „УСК „Гарант-Авто”), відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1246579. Поліс укладено на умовах визначених ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до полісу № ВС/1246579, страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_3

Вказаним договором (поліс № ВС/1246579) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза 00,00 грн.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем предявлені вимоги про стягнення з відповідача 9010,07 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в порядку виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 9010,07 грн.

Враховуючи подання позивачем в судовому засіданні 17.08.2011 року заяви про відмову від заявленої вимоги про стягнення з відповідача 397, 92 грн. пені.

Пункт 4 ч.1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, розглянувши заяву поизвача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені, приймає дану відмову від позову, оскільки вона не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, а отже провадження у справі в частині стягнення з відповдіача пені підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Таким чином, суд припиняє провадження по справі № 9/185 в частині 397,92 грн. пені у звязку з відмовою позивача від даних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення шкоди в порядку регресу.

Частина 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 9/185 в частині стягнення 397,92 грн. пені припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; код ЄДРПОУ 16467237, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; код ЄДРПОУ 19411125) 9010 (девять тисяч десять) грн. 07 коп. шкоди в порядку регресу, 97 (девяносто сім) грн. 68 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 01 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 22.08.2011 року