Рішення № 18118512, 16.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/26216.08.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрегіон"

про стягнення заборгованості 16 179,39 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 1/728 від 20.07.11;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 16.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрегіон" про стягнення заборгованості 16 179,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди №А-121/10 від 01.04.10 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 179,39 грн, з них: 13 942,81 грн - сума основного боргу, 913,10 грн - інфляційні витрати, 257,72 грн - 3% річних, 1065,76 грн -пеня.

Ухвалою суду від 15.07.11 порушено провадження у справі №40/262 та призначено до розгляду на 02.08.11.

У судове засідання, призначене на 02.08.11, представники сторін не зявились.

20.07.11 представник позивача через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника позивача у судовому засіданні, суд вирішив його задовольнити.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 16.08.11.

В судове засідання 16.08.11 представник позивача зявився, вимоги ухвали виконав, позовні вимог підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.11 не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.08.11, який наявний в матеріалах справи, крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачу. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до приписів ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців” місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Київхімволокно" (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрегіон” (орендар) було укладено договір оренди №А-121/10, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду нежиле приміщення, розташоване в будівлі за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (частина нежилого приміщення площею 775 кв.м. на першому поверсі штапельного виробництва) для здійснення господарської діяльності під склад.

Відповідно до п. 3.1 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування обєктом оренди та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно з п.3.1.2 договору розмір орендної плати за 1 кв.м. площі обєкту оренди становить 24 грн. з ПДВ. Розмір орендної плати за місяць за весь обєкт оренди визначається як добуток розміру орендної плати за один кв.м. та площі обєкту оренди, у т.ч. ПДВ.

Орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем без нагадування орендодавцем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 5 числа кожного поточного місяця (п.3.1.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами з урахуванням дати прийняття обєкта оренди орендарем за актом приймання-передачі та дійсний до 01.04.11.

Відповідно до акту про передачу в оренду нежилого приміщення 01.05.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 775,0 кв.м. під склад.

08.07.10 сторони підписали акт повернення майна за договором оренди № А-121/10 від 01.04.10, відповідно до якого орендар повернув орендодавцеві нежиле приміщення площею 775 кв.м., розташоване в будівлі штапельного виробництва за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Додатковою угодою від 08.07.10 № 1 до договору оренди № А-121/10 від 01.04.10 сторони дійшли згоди про наступне: орендодавець передає, а орендар бере у орендне користування приміщення під склад у будівлі капронового виробництва, площею 320 кв.м., умови користування обумовлені в договорі, додаткова вартість оренди приміщення становить 9280,00 грн.

Відповідно до акту про передачу в оренду нежилого приміщення від 09.07.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 320,0 кв.м. під склад.

01.10.10 сторони підписали акт повернення майна за договором оренди № А-121/10 від 01.04.10, відповідно до якого орендар повернув орендодавцеві частину нежилого приміщення площею 19,75 кв.м., розташованого в будівлі капронового виробництва за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

25.12.10 сторони підписали акт повернення майна за договором оренди № А-121/10 від 01.04.10, відповідно до якого орендар повернув орендодавцеві нежиле приміщення площею 300,25 кв.м., розташованого в будівлі капронового виробництва за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На виконання договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури:

- від 21.10.2010 № А-11-00233 на суму 8924,21 грн. за оренду приміщення в листопаді 2010 р., який був частково сплачений відповідачем в сумі 1787,39 грн., таким чином заборгованість становить 6919,87 грн.;

- від 23.11.2010 №А-12-00234 на суму 7022,94 грн. за оренду будинків у грцдні 2010 р., за яким заборгованість погашена не була.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобовязань щодо сплати орендних платежів за договором оренди № А-121/10 від 01.04.2010 р. та додаткової угоди до нього не надав.

З огляду на правові приписи частини першої ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що Відповідачем у справі допущено господарське правопорушення, яке полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе за укладеним договором грошових зобовязань.

Тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за орендне користування (згідно рахунків № А-11-00233 від 21.10.10, № А-12-00234 від 23.11.10, копії яких знаходяться в матеріалах справи), за листопад-грудень 2010 року у сумі 15670,77 грн. в розмірі 13942,81 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з п.3.1.4 договору у випадку прострочення по сплаті орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу. Погашення боргу не звільняє орендаря від обовязку від по сплаті пені. При цьому сплата пені здійснюється за весь термін прострочення, в тому числі за строк більше 6 місяців.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1065,76 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір трьох процентів річних від простроченої суми становить 257, 72 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення 913,10 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем у позовній заяві, суд встановив, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, відповідно до ст. 83 ГПК України суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем, тобто 913,10 грн. інфляційних втрат та 257,72 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Київхімволокно” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімрегіон” (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 25, кв. 251, код ЄДРПОУ 36159181), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Київхімволокно” (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 05763429) заборгованість по орендним платежам у розмірі 13942 (тринадцять тисяч девятсот сорок дві) грн 81 коп., пеню в розмірі 1 065 (одну тисячу шістдесят пять) грн 76 коп., 3 % річних у розмірі 257 (двісті пятдесят сім) грн 72 коп., інфляційні втрати в розмірі 913 (девятсот тринадцять) грн 10 коп., 161 (сто шістдесят одну) грн 79 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 22.08.2011 р.