Постанова № 18117722, 05.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. Справа № 5019/265/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддівКролевецьО.А.

ДемидовоїА.М.

ХрипунаО.О.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2011р. та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р.

у справі № 5019/265/11

за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

провідшкодування збитків в сумі 13553,00грн.

за участю представників:

позивача:не зявився

відповідача: ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (надалі "Страхова компанія") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі "ФОПОСОБА_1") про стягнення в порядку регресу 13553,00грн. компенсації здійснених страхових виплат з урахуванням норм ст.993ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" та п.г) п-п.38.1.1.ст.38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.04.2011р. (суддя БережнюкВ.В.) позов задоволено у звязку з його доведеністю з урахуванням зазначених в якості правового обґрунтування позовних вимог норм чинного законодавства; стягнуто з ФОПОСОБА_1 13553,17грн. та судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. (судді СініцинаЛ.М., ГудакА.В., ОлексюкГ.Є.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОПОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р., і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами норм Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2008р. о 23год. 40 хв. на автодорозі Сімферополь - Євпаторія сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: вантажного автомобіля "Renault HR 400" (державний номер НОМЕР_1) з причепом Schmitz SPR27 (державний номер НОМЕР_2), який належить ФОПОСОБА_1. та перебував під керуванням гр.ОСОБА_3, та легкового автомобіля "Toyota Corolla" (державний номер НОМЕР_3), який належить гр.ОСОБА_4

Дане підтверджується довідкою Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції Симферопольського району при Управлінні ДАІ №11/16-320.

Постановою Рівненського міського суду від 28.01.2009р. у справі №3-73/09 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 12.12.2008 р. відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.2.3. Правил дорожнього руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306).

Як встановлено судами під час розгляду справи №5019/265/11, гр.ОСОБА_3 є працівником ФОПОСОБА_1 на підставі трудового договору від 28.09.2004р. та керував автомобілем "Renault HR 400" з причепом Schmitz SPR27 згідно подорожнього листа №273464 від 10.12.2008р.

В той же час, судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована згідно Договору №13-013-08-59-50 про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.03.2008р., укладеного між Рівненською філією Страхової компанії (страховик) та ФОПОСОБА_1 (страхувальник).

Статті979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом даного договору є обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у частині відшкодування шкоди, заподіяної майну та життю і здоровю третіх осіб при експлуатації наземних транспортних засобів на території України відповідно до Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі "Закон").

Обєктом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно поліса №ВВ/4868195 (дійсний з 12.03.2008р. по 11.03.2009р.) застрахований автомобіль "Renault HR 400" (державний номер НОМЕР_1). Причеп марки Schmitz SPR27 (державний номер НОМЕР_2) застраховано згідно поліса №ВВ/4868880 (дійсний з 22.11.2008р. до 21.11.2009р.).

Страховим випадком за Договором №13-013-08-59-50 від 12.03.2008р. є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (п-п.4.1. п.4. Договору).

Судами встановлено, що ФОПОСОБА_1 15.12.2008р. у відповідності до вимог договору та п.33.1. ст.33 Закону повідомив позивача про настання страхового випадку.

Відповідно до ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

09.02.2009р. гр.ОСОБА_5 звернувся до голови правління Страхової компанії із заявою №25-0902 про виплату страхового відшкодування.

Згідно страхового акту №138-09-59-13 від 10.03.2009р. сума страхового відшкодування склала 13553,17грн., які сплачені на підставі розпорядження Страхової компанії №671/ від 09.04.2009р. (платіжні доручення №2033 та №2048 від 09.04.2009р. на суму 1000,00грн. та 3000,00 грн., №91 від 03.06.2009р. на суму 1553,17грн., №3306 від 19.06.2009р. на суму 2000,00грн.).

В той же час, п-п.г) п.38.1.1. ст.38 Закону встановлює, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Як зазначено вище, постановою Рівненського міського суду від 28.01.2009р. у справі №3-73/09 встановлено, що водієм ОСОБА_3 порушено п.2.3. Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан та комплектність транспортного засобу, правильність розміщення і кріплення вантажу.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що технічний стан транспортних засобів що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обовязок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 13553,17грн. - відшкодування в регресному порядку страхового відшкодування в порядку п-п.г) п.38.1.1. ст.38 Закону.

Щодо викладених в касаційній скарзі тверджень відповідача щодо відсутності підстав для застосування п-п.г) п.38.1.1. ст.38 Закону, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на норми ст.35 ГПК України постанова Рівненського міського суду від 28.01.2009р. у справі №3-73/09 є обовязковою для господарських судів щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Із вказаного судового акту вбачається, що ОСОБА_3 не забезпечив технічний справний стан, в результаті чого відбулося відєднання заднього лівого колеса на причепі, яке зіткнулося з автомобілем "Toyota Corolla" (державний номер НОМЕР_3), що призвело до пошкодження останнього.

Належних та допустимих доказів із дотриманням ст.ст.32-34 ГПК України на спростування вказаного висновку відповідачем не надано.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст.43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. у справі №5019/265/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець

СуддіА.Демидова

О. Хрипун