Постанова № 1811758, 08.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3192/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Маймуліної А.В.

За участю представників сторін:

позивача: Ткаченко В.В.

відповідача: Трояновська Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство 16355» до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним рішення,

встановив:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Харківське автотранспортне підприємство 16355”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання не чинним у повному обсязі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000652310/0 від 23.03.2007р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач не врахував норми чинного законодавства України, які дозволяли позивачу не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні відчуження основних фондів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, позов не визнав, вважає прийняте ним рішення законним і обґрунтованим, а в діях позивача є порушення ст. 9 Закону України від 07.06.95р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що позивач в 2005 році провів операції по відчуженню наступних основних фондів:

- кабіна КАМАЗу на суму 1600 гривень. Оприбуткування готівкових грошових коштів було оформлено прибутковим касовим ордером № 17 від 28.01.2005р.;

- балони на суму 1500 гривень. Оприбуткування готівкових грошових коштів було оформлено прибутковим касовим ордером № 99 від 23.05.2005р.;

- причеп на суму 1 000 гривень. Оприбуткування готівкових грошових коштів було оформлено прибутковим касовим ордером № 190 від 30.08.2005р.

Реєстратор розрахункових операцій при оприбуткуванні перелічених основних фондів позивачем не застосовувався.

Факт проведення операцій з відчуження означених основних фондів, готівкова форма розрахунків, розмір фактично одержаних коштів, документарне оформлення цих операцій (прибуткові касові ордери і відсутність застосування реєстратора розрахункових операцій) визнаються сторонами, не є спірними та підтверджуються змістом акту про результати перевірки від 06.03.2007р. №635/23-304/03118995, копія якого залучена до справи.

Відповідач в період з 22.02.2007р. по02.03.2007р. проводив перевірку позивача. Зарезультатами перевірки спеціалістами відповідача складено Акт від 06.03.2007р. №635/23-304/03118995 про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р.

Позивач з висновками акту не погодився і 16.03.2007р. направив відповідачу свої заперечення на акт. Відповідач заперечення позивача письмово відхилив і підтвердив правильність власних висновків про обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за реалізацію цінностей не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі викладених в акті від 06.03.2007р. №635/23-304/03118995 висновків відповідач прийняв рішення № 000652310/0 від 23.03.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20 500,00 грн.

Позивач оскаржив рішення відповідача до Державної податкової адміністрації в Харківській області (скарга від 20.04.2007р. № 63) та Державної податкової адміністрації України (скарга № 132 від 22.06.2007р.). Але рішеннями від 23.05.2007р. № 1820/10/25-203 та від 08.08.2007р. № 7546/6/25-0415 в задоволенні цих скарг було відмовлено, а рішення відповідача № 000652310/0 від 23.03.2007р. – залишено без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

За змістом ст.1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. № 1776-III  (зі змінами та доповненням) реєстратори розрахункових операцій застосовуються при продажу товарів (наданні послуг).      

Відповідач стверджує, що продані позивачем основні фонди є товаром, оскільки відповідають критеріям цього терміну, який міститься в п. 1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Суд вважає таку позицію необґрунтованою. Як прямо вказано в ст.1 даного Закону, наведені в ній значення використовуються виключно для цілей саме Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Тому, застосування цих норм до правовідносин, що регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. № 1776-III є безпідставним. 

За таких обставин і враховуючи відсутність в тексті Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. № 1776-III спеціальних норм, які визначали б поняття «товари», в цьому питанні слід керуватися загальними нормами ч. 2, 3, 5 ст.139 Господарського кодексу України, відповідно до яких залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Таким чином, чинне законодавство розмежовує поняття «основні фонди» і «товари», що дозволяє дійти висновку про відсутність обов’язку у позивача застосовувати реєстратори розрахункових операцій при продажі за готівкові кошти основних засобів.

Суд відзначає, що відповідна позиція викладена в листах Державної податкової адміністрації України № 10413/6/23-2119від 18.11.2004р., №14975/7/23-2117-10 від 30.09.2002р  (відкликано листом ДПА України № 14109/7/23-8017 від 26 липня 2006 року). 

За правилами п. д) підп. 4.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

При цьому, відповідно до п.«г» підп. 4.4.2. ст.4 цього ж Закону, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Перелік адміністративно-господарських санкцій наведено в статті 239 Господарського кодексу України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штраф, який відповідач наклав на позивача, передбачений ст.17 Закону України від 07.06.95р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і є адміністративно-господарським.

Але, згідно з ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач застосував до позивача адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу в порушення ч.1 ст.250 Господарського кодексу України.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,  

ПОСТАНОВИВ:

Позов ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство 16355» до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним рішення– задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 23.03.2007 р. №000652310/0

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 14.04.2008 р.

Суддя                                                                                                         Я.В.П'янова