Рішення № 18116787, 26.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2011 р. Справа № 5023/6896/11

вх. № 6896/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за дов. від 20.07.2011 року,

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_1 за дов. від 20.07.2011 року, 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватне підприємство "Астек", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Приваної фірми "СТЛ", м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Астек", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "СТЛ", м. Харків про визнаня недійсним Договір оренди від 05.05.2011 року, який укладений між позивачем та відповідачем. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області 17 серпня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду , порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 серпня 2011 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 22 серпня 2011 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх.20168), відповідно до якої в порядку ст..22 ГПК України , просить суд прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову та визнати недійсним Договір про постачання скрапленого газу №05-05-01 від 05.05.2010р., укладений між ПФ «СТЛ» і ПП «Астек», а також правочини, здійснені відповідно до цього договору, в порядку досудової підготовки справи до розгляду зобов'язати відповідача надати до справи акт перевірки Червонозаводської ДПІ в м. Харкові від 21.02.2011р. №1687/15-510/31232413.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

До господарського суду Харківської області 22 серпня 2011 року від представника відповідача надійшли заперечення проти позову (вх.20167), відповідно до яких просить суд в задоволенні позовних вимог ПП «Астек» до ПФ «СТЛ» про визнання недійсним договору постачання скрапленого газу №05-05-01 від 05.05.2010р., укладеного між ПФ «СТЛ» і ПП «Астек», а також визнання недійсними правочинів, здійснених відповідно до цього договору відмовити.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі з урахуванням наданої заяви про зміну предмету позову (вх.20168). Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення по суті справи.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05 травня 2010 року між Приватною фірмою «СТЛ» (відповідачем) та Приватною фірмою «Астек» (позивачем) було укладено договір №05-05-01 про постачання скрапленого газу об»ємом 1200 тонн. (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець передає у власність покупця скраплений газ, далі товар, та надає послуги по їх завантаженню та оформленню.

Відповідно до п.1.2. Договору, покупець здійснює оплату продавцю на умовах, передбачених цим договором, за одержаний товар.

Згідно з п.1.4. Договору, загальна сума договору на момент його укладання 6420000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 1070000,00 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору в грудні 2010 року відповідач поставив позивачеві товар відповідно видатковим накладним: № 2/1/12 від 01.12.2010р. на суму 43 470грн.; № 1/3/12 від 03.12.2010р. на суму 66 975грн.; № 1/4/12 від 04.12.2010р. на суму 65988грн.; № 1/7/12 від 07.12.2010р. на суму 33 078 грн.; № 1/8/12 від 08.12.2010р. на суму 114 581грн.; №1/10/12 від 10.12.2010р. на суму 71 985,5грн.; № 1/11/12 від 11.12.2010р. на суму 65 866,5грн.; № 3/16/10 від 16.12.2010р. на суму 75 075грн.; № 2/16/10 від 10.12.2010р. на суму 72 751,5грн.; № 1/17/10 від 17.12.2010р. на суму 73 711грн.; № 2/17/10 від 17.12.2010р. на суму 46 943грн.; № 1/21/10 від 17.12.2010р. на суму 53 223грн.; № 2/21/10 від 17.12.2010р. на суму 23 471грн. № 1/22/10 від 22.12.2010р. на суму 78 288грн. № 1/28/10 від 28.12.2010р. на суму 76 111грн.; № 1/31/10 від 31.12.2010р. на суму 80 995грн. № 2/31/10 від 31.12.2010р. на суму 52 688,5грн.

Ч.2. ст. 11 ЦК України передбачено, Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до зазначених вище накладних, безспростовним є факт розписування покупцем (позивач) за отримання товару - скрапленого газу.

Також факт отримання позивачем протягом грудня 2010 року товару (скрапленого газу) від відповідача підтверджується довіреністю №84 від 01.12.2010р., виданою ПП «Астек» (позивач) на імя Кочіна М.В. (вантажоодержувача), підписи якого наявні у вищеперелічених видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням факту здійснення відповідачем у грудні 2010р. правочинів за договором №05-05-01 від 05.05.2010р. являються наступні податкові накладні: №01 від 01.12.2010р. №04 від 03.12.2010р., №05 від 04.12.2010р., №06 від 07.12.2010р., №07 від 08.12.2010р., №08 від 10.12.2010р., №09 від 11.12.2010р., №13 від 16.12.2010р., №12 від 16.12.2010р., №14 від 17.12.2010р., №16 від 21.12.2010р., № 17 від 22.12.2010р., №21 від 28.12.2010р., №23 від 31.12.2010р.

З огляду на наведене господарські операції (правочини), здійснені у грудні 2010 року між позивачем та відповідачем, дісно мали місце, оскільки факт отримання позивачем товару (скрапленого газу) від відповідача підтверджується видатковими накладними, а здійснення позивачем оплати отриманого товару підтверджується банківськими виписками.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач посилається на висновки перевірки, проведеної фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (акт №1687/15-510/31232413) в ПФ «СТЛ». Перевіркою встановлено, що протягом 2010 року основними постачальниками скрапленого газу відповідачеві (ПФ «СТЛ») були ПВГП «Автотранс» (договір №01-01-51/СГ-10 від 01.01.2010р.) та ТОВ «СВГ Плюс» (договір №05-01-1/СГ-10 від 05.01.2010р.). За укладеними між відповідачем і вказаними контрагентами договорами, постачання скрапленого газу передбачено на умовах самовивозу.

Як зазначає позивач, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України №438/346 від 29.12.1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» передбачено, що при виконанні вантажних перевезень водії повинні мати: подорожні листи форми №2-ТН, товарно-транспортну накладну форми №1-ТН.

Вказаною вище податковою перевіркою відповідача було встановлено, що всі товарно-транспортні накладні останнім були складені не за формою, встановленою Наказом №488/346.

Крім того, як зазначено в акті перевірки №1687/15-510/31232413, складеному ДШ у Червонозаводському районі м. Харкова, угоди підприємства ПФ «СТЛ» за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. з ПВГП «Автотранс» та ТОВ «СВГ Плюс» є нікчемними на підставі того, що згідно податкової звітності відповідача спостерігається відсутність необхідних умов для здійснення зазначених вище видів господарської діяльності, а саме: відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, обладнання, транспортні засоби.

Метою складання товарно-транспортних накладних є визначення кількісних та якісних характеристик скрапленого газу, що поставлялися відповідачеві, та, відповідно, позивачеві з метою проведення майбутнього коригування вартості. Крім того, неналежне оформлення товарно-транспортних накладниж не впливає на формування валових витрат за спірними господарськими операціями. Наявність цих документів, не пов'язана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена пп.11.2.1. п.11.2. ст.П Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг). До того ж, факт сплати коштів за отриманий товар доведений та не заперечується позивачем.

Таку правову позицію викладено й в ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 13.07.2010р.

Відповідно до п.2.1. п. 2.4. Положення №88 товарно-транспорртні накладні є документом первинного бухгалтерського обліку, які фіксують факт здійснення господарських операцій між позивачем, відповідачем та контрагентами відповідача (ПВГП «Автотранс», ТОВ «СВГ Плюс»).

Вказаним Положенням №88 не передбачено чіткої форми складання вищевказаних первісних документів, тому позивачем, відповідачем та контрагентами відповідача було обрано саме таку форму первинного бухгалтерського обліку, що не суперечиті вимогам Законодавства.

Як свідчать матеріали справи, факт дійсності проведених правочинів в межах договорів на постачання скрапленого газу, укладеного між відповідачем і контрагентами: ПВГП «Автотранс» (договір №01-01-51/СГ-10 від 01.01.2010р.) та ТОВ «СВГ Плюс» (договір №05-01-1/СГ-10 від 05.01.2010р.) підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків та банківськими виписками руху коштів по рахункам вищевказаних субєктів господарювання, а також бухгалтерськими проводками відповідача, які свідчать про відображення у бухгалтерському обліку факту оприбуткування товару, який надійшов від контрагентів та подальшу його реалізацію позивачеві (відповідно до виписки із журналу-ордеру№6, виписка з відомості реалізації).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач не надав суду доказів в обгрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Астек» не обґрунтовані, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому суд відмовляє в його задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, судові витрати у справі суд покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 92, 202, 203, 204, 215, 217, 241, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про зміну предмету позову (вх.20168) до розгляду та продовжити розгляд справи з урахуванням наданих змін.

В позові відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/6896/11 складено та підписано 29.08.2011 року.