Рішення № 18116506, 29.08.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.11 Справа № 5021/1916/2011. Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи №5021/1916/2011:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІП»,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Суми

про стягнення 8674,49 грн.

За участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8674,49 грн., в тому числі: заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 5579,25 грн., пеню в сумі 597,31 грн., 24 % річних в сумі 935,12 грн., штраф в сумі 1562,81 грн. та судові витрати у даній справі.

Відповідач відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду даної справи та про необхідність подати відзив на позов, докази сплати боргу, а також попереджений про те, що у разі ненадання ним відзиву на позов та інших витребуваних судом документів, справу, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на викладене, господарський суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.09.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 20-77, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується поставити, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію, кількість, асортимент і ціна якої зазначені в Специфікаціях (накладних), які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2 абц. 2 договору сторони передбачили порядок оплати товару з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу лакофарбову продукцію на загальну суму 107374,70 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, а саме: № 20-0000575 від 19.04.2010 р., № 20-0000668 від 28.04.2010 р., № 20-0000749 від 06.05.2010 р., № 20-0000837 від 14.05.2010 р., № 20-0000873 від 17.05.2010 р., № 20-0000941 від 21.05.2010 р., № 20-0000942 від 21.05.2010 р., № 20-0001076 від 04.06.2010 р., № 20-0001260 від 18.06.2010 р., № 20-0001368 від 25.06.2010 р., № 20-0001467 від 02.07.2010 р., № 20-0001657 від 16.07.2010 р., № 20-00017474 від 23.07.2010 р., № 20-0001842 від 30.07.2010 р., № 20-0001908 від 09.08.2010 р., № 20-0002075 від 18.08.2010 р., № 20-0002166 від 27.08.2010 р., № 20-0002670 від 13.10.2010 р. (у справі).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобовязання з оплати поставленої продукції виконав частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 5209 грн. 38 коп.

Як зазначає позивач, претензія № 3 від 17.01.2011 р. про сплату боргу, неустойки, річних, штрафу, направлена відповідачеві, була залишена ним без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не подав доказів сплати заборгованості у розмірі 5 209 грн. 38 коп., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначеної суми правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобовязаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24 відсотки річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 369 грн. 87 коп. інфляційних збитків та 935 грн. 12 коп. 24 % річних підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства та умовами договору.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період прострочки, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 календарних днів покупець зобовязаний також сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 відсотків від вартості товару.

Згідно з поданим розрахунком, сума пені складає 597 грн. 31 коп., штраф 1562,81 грн.

Розрахунок пені здійснений з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», у відповідності з умовами договору, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 597 грн. 31 коп. пені правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення штрафу, то в цій частині вимоги є неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки відповідно ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що пеня, за визначенням частини третьої ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання виключно грошового зобовязання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. Інший вид неустойки штраф до грошових зобовязань не застосовується.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 1562 грн. 81 коп. штрафу, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по державному миту в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІП» (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.. Широка, 107-А, код 21875464) 5 209 грн. 38 коп. боргу, 369 грн. 87 коп. інфляційних збитків, 935 грн. 12 коп. 24 % річних, 597 грн. 31 коп. пені, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

СУДДЯ(підпис) П.І. Левченко

Повне рішення складене 30.08.2011 р.