Рішення № 18116343, 22.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2011 р.Справа № 20-2/133-09-5816 За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Південь"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес група СТГ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства "Дон"

про визнання договору недійсним

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Судді Никифорчук М.І.

Меденцев П.А.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідачів:

- ТОВ "Бізнес група СТГ": не зявились;

- ТОВ Малого підприємства "Дон": ОСОБА_1- за довіреністю б/н від 28.04.2011року.

СУТЬ СПОРУ: 17.11.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Свемон-Південь" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес група СТГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон" про визнання недійсними: договору на виконання проектно-вишукувальних робіт № 28/08 від 01.09.2008 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року до договору № 28/08 від 01.09.2008 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2010 року у справі № 2/133-09-5816 у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Свемон-Південь” було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року рішення господарського суду Одеської області від 17.08.2010 року у справі № 2/133-09-5816 було скасовано, позов Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Південь" задоволено частково. Визнано недійсним договір № 28/08 від 01.09.2008 року на виконання проектно-вишукувальних робіт. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес група СТГ"' на користь Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Південь" 63,75 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон" на користь Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Південь" 63,75 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року та рішення господарського суду Одеської області від 17.08.2010 року у справі № 2/133-09-5816 скасовано, а справу №2/133-09-5816 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Приймаючи вказану постанову, касаційна інстанція зазначила, що судами попередніх інстанцій не було враховано те, що 17.08.10р. позивачем було надано до суду заяву про зміну підстави позову, в якій ВАТ "Свемон-Південь" просив задовольнити його позовні вимоги тільки на підставі ч. 1 ст. 227, ст.ст. 232, 234 ЦК України, тобто, позивач відмовився під підстав позову щодо визнання недійсним договору на підставі ст.ст. 303, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 207 ЦК України, внаслідок перевищення повноважень при укладенні договору.

Враховуючи, що відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду 08.04.2011 року справу № 2/133-09-5816 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М., ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2011 року справу № 2/133-09-5816 було прийнято до свого провадження суддею Щавинською Ю.М. із присвоєнням справі № 20-2/133-09-5816 та призначенням до розгляду в засіданні суду на 18.05.2011 року.

Оскільки у судовому засіданні 18.05.2011 року представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на пятнадцять днів для можливості виконати вимоги ухвали суду, а також приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представників відповідачів: ТОВ "Бізнес група СТГ", від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, та ТОВ Малого підприємства "Дон", від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, та невиконання сторонами вимог ухвали суду, строк розгляду справи №20-2/133-09-5816 було продовжено до 23.06.2011 року відповідно до ст. 69 ГПК України, а розгляд справи було відкладено на 17.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2011 року, приймаючи до уваги великий обсяг матеріалів справи, а також категорію і складність спору, справу № 20-2/133-09-5816 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 17.06.2011 року про призначення справи № 20-2/133-09-5816 до колегіального розгляду, з метою визначення складу колегії суду, було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 20-2/133-09-5816, відповідно до якого визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області для колегіального розгляду справи № 20-2/133-09-5816: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Никифорчук М.І., суддя Меденцев П.А.

З урахуванням викладеного, справа розглядається у вказаному складі суду.

При новому розгляді справи позивач надав суду кінцеву уточнену редакцію позовних вимог від 8.08.2011р. (т.5 а.с.58-62) та просив суд визнати недійсним договір №28/08 від 01.09.2008 року на виконання проектно-вишукувальних робіт, посилаючись на наступне.

По-перше, за думкою позивача, спірний договір, в порушення ч.2 ст. 203 ЦК України, був підписаний Головою правління ВАТ „Свемон-Південь”, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки ним всупереч положенням статуту не було отримано затвердження Спостережної ради.

По-друге, позивач вважає, що, в порушення ч.5 ст. 203, ст.234 ЦК України, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є фіктивним, оскільки докази виконання договору як з боку позивача, так і збоку відповідача відсутні.

По-третє, як вказує позивач, спірний правочин є недійсним згідно до ст.227 ЦК України у зв'язку з відсутністю у відповідача ліцензії на проведення проектно-вишукувальних робіт.

Враховуючи, що жодних нових вимог або підстав їх заявлення позивачем у останньому уточненні не вказано, суд вважає можливим розгляд позовних вимог в останній редакції.

У судове засідання 22.08.2011р. позивач, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи (т.5 а.с.56), не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „Дон” у судовому засіданні 22.08.2011р. проти позову заперечував у повному обсязі, повністю підтримуючи раніше наданий відзив (т.5 а.с.32-33) та пояснюючи, що оскільки між сторонами по договору був складений акт приймання виконаних робіт за квітень 2009р., ознаки фіктивності правочину відсутні, а невиконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес група СТГ" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на належну юридичну адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (т.5 а.с.25-27), у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою про відсутність адресата, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив наступне.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 01.09.2008р. між ВАТ „Свемон Південь” (Генпідрядник) та ТОВ „Бізнес група СТГ” (Субпідрядник) укладено договір № 28/08 на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Згідно п.п. 1.1., 1.2,1.3 договору ТОВ „Бізнес група СТГ” бере на себе виконання комплексу робіт по проектуванню волоконно-оптичної лінії зв'язку в Донецькій області за маршрутом Авдіївка-Донецьк-Миколаївка-Харцизк-Зугрес-Шахтарськ-Кіровське-Єнакієво-Горлівка”, а ВАТ „Свемон Південь” зобов'язується прийняти та сплатити роботи, що вказані в умовах даного договору. Довжина ділянки проектування складає 90 км. Протягом п'яти днів з моменту підписання договору генпідрядник мав надати субпідряднику технічне завдання на проектування лінійно-кабельних та станційних споруд волоконно-оптичної лінії зв'язку на вказаній дільниці.

Відповідно до ч. 2 договору загальна вартість робіт складає 429 840, 00 грн.

У відповідності до п.п.3.1,3.2 договору, початком робіт є вересень 2008року, закінченням грудень 2008року. Терміном закінчення дії договору визначено січень 2009 року.

Згідно п.5.3 (6.3) вказаного договору у випадку несвоєчасної оплати за виконані роботи по проектуванню обєкту та необґрунтованої затримки приймання виконаних робіт генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,5% вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості робіт.

В подальшому між сторонами договору №28/08 від 01.09.2008р. був складений акт приймання виконаних підрядних робіт та підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 р.

Матеріали справи свідчать також про те, що 20.07.09р. між ТОВ “Бізнес група СТГ” (первісний кредитор) та ТОВ “Дон”(новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №1, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а останній набуває право вимоги по договору № 28/08 від 01.09.2008 р. Відповідно до ч.2 договору ТОВ “Дон” набуває право вимагати від боржника (ВАТ “Свемон-Південь”) виконання наступних обов'язків: а) сплати вартості виконаних робіт; б) суму відшкодування за порушення грошового зобов'язання; в) пені та штрафів за порушення боржником основного договору.

Вважаючи договір №28/08 від 01.09.2008р. недійсним, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідно правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів та статутних документів позивача.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Як свідчать матеріали справи в обґрунтування заявленого позову ВАТ "Свемон-Південь" посилається на укладення оспорюваного договору підряду головою правління ОСОБА_2. з перевищенням наявних повноважень, оскільки, відповідно до п. 7.19.10 Статуту позивача, затвердження договорів на суму, що перевищує 100000 грн. в межах одного договору відноситься до компетенції наглядової ради товариства. Оцінюючи питання наявності у директора підприємства належних повноважень на підпис спірного договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.46 Закону України „Про господарські товариства” в редакції, що була чинною станом на час укладання договорів, в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно до ч. 4, 5 вказаної статті Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Вказані положення Закону цілком кореспондуються із нормами ст.160 ЦК України, згідно з якою в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Згідно з положеннями ст.47 Закону, ст.161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Як вбачається зі статуту позивача (в редакції, що була чинною на момент укладення договору (т.1 а.с.12-28), згідно з п. 7.19.10 Статуту, до компетенції наглядової ради товариства відноситься затвердження договорів на суму, що перевищує 100000 грн. в межах одного договору, а не їх укладення.

Приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено обмеження в установчих документах товариства права виконавчого органу товариства на укладення оспорюваного договору, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності. Вказана позиція висловлена також у Постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів.

Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача на фіктивність оспорюваного правочину з огляду на недоведеність згідно до ст.33, 34 ГПК України наявності умислу всіх сторін правочину. При цьому, саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Разом з тим, посилання позивача на недійсність спірного правочину згідно до ст.227 ЦК України з огляду на відсутність у відповідача ліцензії на проведення проектно-вишукувальних робіт, суд вважає слушними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Закон України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, зокрема, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому чисті підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Згідно до ст.2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва) підлягає ліцензуванню.

Статтею 8 вказаного закону передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) на час виникнення спірних правовідносин були затверджені спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 N 112/182, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.11.2001 за N939/6130 (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 1.3 передбачено, що Ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання, які виконують види робіт, визначені у додатку до Ліцензійних умов.

Додатком до пункту 1.3 Ліцензійних умов визначено Перелік видів робіт провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) (далі - Перелік).

Серед іншого, у вищезазначеному Переліку серед видів робіт вказано Проектні роботи (розділ 2.00.00), серед яких зазначені проектування внутрішніх за зовнішніх інженерних мереж систем і споруд зв'язку (2.04.07, 2.05.06), технологічне проектування обєктів зв'язку і комунікацій (2.07.04).

Враховуючи відсутність у ліцензії відповідача - ТОВ „Бізнес група СТГ” (т.1 а.с.48-50) взагалі таких видів діяльності як здійснення проектних робіт (розділ другий вказаного додатку до Переліку), у останнього не було правових підстав для їх виконання.

Приймаючи до уваги, що наявність у виконавця таких робіт відповідної ліцензії є обовязковою, її відсутність позбавляє відповідача права на здійснення зазначеної діяльності та є підставою для задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним.

Враховуючи задоволення судом позову та приймаючи до уваги норми ст.44,49 ГПК України, суд доходить висновку про покладення судових витрат на відповідача ТОВ „Бізнес група СТГ”.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Південь" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №28/08 від 01.09.2008 року на виконання проектно-вишукувальних робіт.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес група СТГ"' (65029, м. Одеса, вул. Садова, буд. 14, кв. 6, п/р 26006040625001 у ВАТ АБ “Бізнес Стандарт”, МФО 395500, код ЄДРПОУ 26302224) на користь Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Південь" (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55, р/р 26008010027195 в Одеській регіональній дирекції ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 01190451) 85 /вісімдесят п'ять/ грн. держмита та 236 /двісті тридцять щість/ грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Никифорчук М.І.

Суддя Меденцев П.А.

Повне рішення складено 29.08.2011р.