Рішення № 18116102, 22.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа№ 5015/3784/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м. Київ

про: визнання недійсним договору кредитної лінії № 105-08 від 29.08.2008 року

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності від 05.07.2011 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 07.07.2011 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»(надалі по тексту рішення - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»про визнання недійсним договору кредитної лінії № 105-08 від 29.08.2008 року. Справу призначено до розгляду на 27.07.2011 року.

Позивач в судове 27.07.2011 року засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 07.07.2011 року не виконав. Відповідач в судове засідання не зявився, подав клопотання про відкладення справи, вимоги ухвали господарського суду від 07.07.2011 року не виконав. Розгляд справи судом було відкладено на 15.08.2011 року.

В судове засідання 15.08.2011 року позивач не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 07.07.2011 року не виконав. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просив судо відмовити в задоволенні позову за безпідставністю його вимог. Розгляд справи відкладено судом на 22.08.2011 року.

18.08.2011 року відповідачем було подану через канцелярію суду письмове пояснення про те, що з 04.07.2011 року припинено діяльність Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»(код 26525645), запис про що внесено до ЄДРЮОФО 04.07.2011 року, № запису: 10741040082000175, до пояснення додано копію повідомлення державного реєстратора та копію постанови Спостережної ради банку від 18.03.2011 року, що підтверджують наведену інформацю.

В судовому засіданні 22.08.2011 року позивач не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 07.07.2011 року не виконав. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю його вимог з підстав, викладених у відзиві, також просив суд замінити відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик».

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника сторони позивач, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті, оскільки позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представнику відповідача, що брав участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивач відмовився.

22.08.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 24.08.2011 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 29.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик»(банк) в особі директора Львівської філії ВАТ КБ «Хрещатик»Стефанюка Михайла Володимировича, що діє на підставі Положення про Філію та довіреності від 03.04.2006р., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські Автобусні Заводи»(позичальник) в особі заступника директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту та протоколу зборів засновників ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»від 01.08.2008р. №16 укладено договір кредитної лінії №105-08, на виконання умов якого банком було надано позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної лінії з лімітом у сумі 30 000 000,00 грн., терміном повернення по 15.12.2008р.

Судом встановлено, що відповідач є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик». Постановою від 18.03.20011р. №30 Спостережної ради Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», з 04.07.2011р. припинено діяльність Львівської філії ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик»шляхом реорганізації та відкриття на її базі Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик»з відображенням операцій на балансі Головного банку.

Як вбачається із матеріалів справи, умови договору кредитної лінії неодноразово змінювались шляхом укладення сторонами додаткових угод. Так, згідно Додаткової угоди №1 від 28.11.2008р. ліміт кредиту зменшено до 14 445136,00 грн., збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 26% річних, термін повернення кредиту продовжено до 27.02.2009р. Додатковою угодою №2 від 27.02.2009р. термін повернення кредиту продовжено до 30.04.2009р., відсоткову ставку за користування кредитом збільшено до 26,20% річних. Згідно Додаткової угоди №3 від 30.04.2009р. термін повернення кредиту продовжено до 01.04.2010р. Відповідно до Додаткової угоди №4 від 29.12.2009р. ліміт кредиту збільшено до 18942046,00 грн. Згідно додаткової угоди №5 від 22.03.2010р. ліміт кредиту збільшено до 21 542046,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 01.06.2010 р. На підставі укладеної додаткової угоди №7 від 31.05.2010р. ліміт кредиту збільшено до 22503746,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 20.12.2010р.

У відповідності до п. 8.1. Статуту ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»в редакції від 02.07.2007р., чинній на момент укладення договору кредитної лінії, органами управління товариства є збори учасників товариства та директор товариства. Згідно п.п. 9.2.13. п. 9.2. вказаного Статуту, до компетенції загальних зборів належить затвердження угод (групи угод, укладених щодо одного предмета правочину), сума яких перевищує 20000,00 грн. У відповідності до п.п. 9.11.3. п. 9.11. вказаного Статуту, директор товариства має право укладати угоди та інші юридичні акти в межах, що не визначені цим Статутом, при цьому угоди (групи угод, що укладаються щодо одного предмету правочину) на суми, що перевищують 20000,00 грн., можуть бути укладені директором від імені товариства лише після затвердження їх зборами учасників.

Судом встановлено, що сторонами спору виконувались умови оспорюваного договору. Спір між сторонами виник у звязку з тим, що на переконання позивача оспорюваний договір зі сторони позивача укладений органом управління товариства з перевищенням встановленої статутом компетенції, що суперечить приписам статуту товариства та положенням чинного законодавства, з огляду на що дійсність такого договору оспорюється позивачем.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як свідчать матеріали справи, 29.08.2008р. між відповідачем та позивачем в особі заступника директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту та протоколу зборів засновників ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»від 01.08.2008р. №16 укладено договір кредитної лінії № 105-08, на виконання умов якого банком було надано позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної лінії з лімітом у сумі 30 000 000,00 грн., терміном повернення по 15.12.2008р. Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконаня ними прийнятих на себе зобовязань.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем підписано і скріплено відповідними печатками сторін ряд додаткових угод, якими сторони неодноразово змінювали умови кредитування. Так, згідно Додаткової угоди №1 від 28.11.2008р. ліміт кредиту зменшено до 14445 136,00 грн., збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 26% річних, термін повернення кредиту продовжено до 27.02.2009р. Додатковою угодою №2 від 27.02.2009р. термін повернення кредиту продовжено до 30.04.2009р., відсоткову ставку за користування кредитом збільшено до 26,20% річних. Згідно Додаткової угоди №3 від 30.04.2009р. термін повернення кредиту продовжено до 01.04.2010р. Відповідно до Додаткової угоди №4 від 29.12.2009р. ліміт кредиту збільшено до 18 942 046,00 грн. Згідно додаткової угоди №5 від 22.03.2010р. ліміт кредиту збільшено до 21542 046,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 01.06.2010 р. На підставі укладеної додаткової угоди №7 від 31.05.2010р. ліміт кредиту збільшено до 22 503 746,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 20.12.2010р.

Суд відзначає, що позивач не заперечував факт укладення та дійсності додаткових угод, що укладені між позивачем та відповідачем до оспорюваного договору.

На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Позивач не спростовує факту прийняття від відповідача кредитних коштів та часткового виконання зі своєї сторони кредитного договору №105-08 від 29.08.2008р. щодо погашення заборгованості. Останнє підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку позивача за період з 29.08.2008р. по 04.07.2011р.

Наведеним підтверджується факт вчинення дій обидвома сторонами спору, спрямованими на виконання опорюваного договору.

Як встановлено судом, від імені позивача оспорюваний договір укладено заступником директора ТзОВ «Львівські Автобусі Заводи»ОСОБА_2.

Під особами у Цивільному кодексі України маються на увазі юридичні та фізичні особи. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування (ч. 1 ст. 90 ЦК України). Юридична особа наділена правом вчиняти правочини. Цивільним кодексом України передбачено, що набуття юридичною особою цивільно - правових прав та обов'язків можливо через органи юридичної особи (ч. 1 ст. 92 ЦК України) та представників юридичної особи ( ст. 237 ЦК України). Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.

Суд зазначає, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу.

Згідно частини другої статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Компетенція посадової особи позивача на момент укладення договору кредитної лінії, крім положень статуту товариства, також обумовлена рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські Автобусні Заводи», оформленим протоколом №16 від 01.08.2008р., та наказом директора ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»ОСОБА_3. від 14.07.2008р. «Про делегування підпису посадової особи».

Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Такими актами, зокрема, є рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлене відповідним протоколом, яким товариство наділяє певну особу (осіб), орган (органи юридичної особи) правом на вчинення від імені юридичної особи відповідних правочинів.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 58, ст. 59 та ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких віднесено вирішення будь-яких питань діяльності товариства.

Згідно п. 9.5. Статуту позивача, збори учасників товариства можуть прийняти рішення про включення до своєї компетенції інших питань, а також передачі в компетенцію директору товариства частини належних їм прав та функцій, крім тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. У випадку відсутності, всі його права та обовязки виконує заступник або виконуючий обовязки директора, який призначається та звільняється з посади наказом директора. У випадках, передбачених законодавством, повноваження заступника або виконуючого обовязки підтверджуються дорученням простої письмової або нотаріальної форми (п. 9.15. Статуту товариства).

Надаючи правову оцінку вказаному вище рішенню загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські Автобусні Заводи», оформленому протоколом №16 від 01.08.2008р., судом зроблено висновок проте, що загальні збори товариства, як вищий орган управління товариством, делегували заступнику директора з питань постачання ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»ОСОБА_2 право підпису кредитного договору з ЛФ ВАТ КБ «Хрещатик»в сумі 40000000,00 грн. для придбання комплектуючих, сировини і матеріалів, запасних частин та інших операційних витрат терміном на один рік (питання №№1,4 порядку денного загальних зборів товариства). Отже, вказане рішення загальних зборів учасників товариства судом визнається як належний та допустимий доказ в підтвердження наявності у ОСОБА_2. компетенції на укладення оспорюваного правочину. Окрім того, право підпису договорів, угод заступника директора з питань постачання ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»ОСОБА_2 підтверджується наказом директора ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»ОСОБА_3. від 14.07.2008р. «Про делегування підпису посадової особи», який судом також визнається як належним та допустимий доказ в підтвердження компетенції ОСОБА_2. на укладення від імені товариства оспорюваного договору.

Прийняття вказаного вище рішення загальними зборами учасників товариства (протокол №16 від 01.08.2008р.), свідчить про правомірне делегування повноважень на укладення з відповідачем оспорюваного кредитного договору та на підписання такого договору персонально заступнику директора з питань постачання ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»ОСОБА_2 (протокол №16 від 01.08.2008р.). У звязку з цим, судом відхиляються за безпідставністю доводи позивача щодо порушення зі сторони позивача положень п.8.1, п.п. 9.2.13. п. 9.2., п.п. 9.11.3. п.9.11. Статуту позивача.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його о виконання.

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею ст. 241 ЦК України бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.) (п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

Судом встановлено часткове виконання зі сторони позивача взятих на себе зобовязань по договору кредитної лінії. За наведеного, не знаходять свого документального підтвердження матеріалами справи доводи позивача щодо відсутності у посадової особи позивача достатнього обсягу дієздатності на укладення вказаного правочину, оскільки такий діями позивача в подальшому був схвалений та виконувався.

При цьому, суд звертає увагу на положення абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення оспорюваного позивачем правочину, відповідачу було представлено належні та допустимі докази в підтвердження достатнього обсягу дієздатності щодо укладення кредитного договору. Протилежного позивачем не доведено, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У звязку з тим, що заступник директора з питань постачання ТзОВ «Львівські Автобусні Заводи»ОСОБА_2 Матеріалами на підставі рішення компетентного органу був повірений на вчинення дій від імені товариства, зокрема, на підписання договору кредитної лінії від 29.08.2008р. №105-08, суд приходить до переконання про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 03.08.2011 року станом на 03.08.2011 року, дані (записи) про Львівську філію банку відсутні. Судом встановлено, що 04.07.2011 року припинено діяльність Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»(код 26525645), запис про що внесено до ЄДРЮОФО 04.07.2011 року, № запису: 10741040082000175, що підтверджується також повідомленням державного реєстратора та копією постанови Спостережної ради банку від 18.03.2011 року. Суд вважає за необхідне замінити відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»у звязку із припиненням діяльності вказаної філії шляхом реорганізації у регіональне відділення без правонаступництва та без права юридичної особи відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Матеріалами справи спростовується, судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення його прав, за захистом яких останній звернувся до суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 203, 204, 215, 509, 627, 628, 887 ЦК України, ст.ст. 179, 207 ГК України та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

вирішив:

Замінити відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»(код ЄДРПОУ 26525645) на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8а, код ЄДРПОУ 19364259).

В задоволенні позовної вимоги відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.