Рішення № 18116094, 29.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11 Справа№ 5015/4532/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК-Фудз”, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області

про:

стягнення заборгованості в сумі 7103,08 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: не з”явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК-Фудз”, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 7103,08 грн., в тому числі 4742,97 грн. заборгованості, 1650,55 грн. пені, 573,90 грн. інфляційних нарахувань, 135,66 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 10.08.2011 р. позовну заяву прийнято судом до провадження та призначено її розгляд на 29.08.2011 р.

Позивач явки представника в судове засідання 29.08.2011 р. не забезпечив, витребувані судом докази направив поштою. Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 29.08.2011 р. не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення засідання згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, що підтверджується витягом № 10506567 від 13.07.2011 р.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує сторонам на обов'язку, передбаченому ст. 22 ГПК України, добросовісно користуватись належними процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв’язку з чим передбачені нормою ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 565 від 21.06.2010 р. купівлі-продажу товарів, згідно якого позивач зобов”язується здійснювати продаж лікеро-горілчаних виробів та інших товарів народного споживання, а покупець зобов”язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість відповідно до умов та протягом терміну дії договору.

Позивач поставив товар відповідачу згідно видаткової накладної № РН-0001794 від 07.07.2010 р. на суму 5742,97 грн.

У відповідності до умов укладеного договору (п. 3.1 договору) оплата за отриманий товар повинна здійснюватись покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 25 банківських днів з моменту продажу товару. Проте, всупереч взятих на себе зобов"язань, відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманого товару в сумі 1000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 4742,97 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов’язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, підставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4742,97 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума трьох процентів річних становить 135,66 грн., а сума інфляційних нарахувань –573,90 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормою ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, позивачем проведено нарахування пені відповідачеві за рік з 12.08.2010 р. по 25.07.2011 р., в той час як у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стягненню з відповідача підлягає пеня лише за період із 12.08.2010 р. по 10.02.2011 р. У зв’язку з цим позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 398,08 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг, пеню, штраф, інфляційні нарахування, три проценти річних не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК-Фудз” (81131, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, АЗС - № 6; код ЄДРПОУ 32819038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю” (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 24-А; код ЄДРПОУ 33194422) 4742,97 грн. основного боргу, 398,08 грн. пені, 573,90 грн. інфляційних нарахувань, 135,66 грн. трьох процентів річних, 84,02 грн. державного мита та 194,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.