Рішення № 18115943, 05.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.11 Справа № 8/129/2011

За позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ зїзду КПРС", с. Біле Лутугинського району Луганської області,

до Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, с. Біле Лутугинського району луганської області, -

про стягнення 3558 грн. 30 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. юрисконсульт, - довіреність № 03/5-678 від 27.12.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з водовідведення, надані у період з листопада 2009 року по липень 2011 року, у сумі 1879,48 грн., штрафу у сумі 939,74 грн., пені за період з грудня 2009 року по червень 2010 року у сумі 590,18 грн., 9% річних за період з жовтня 2009 року по червень 2011 року у сумі 141,38 грн. та інфляційних нарахувань за період з жовтня 2009 року по червень 2011 року у сумі 7,52 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №25/01/8 на послуги з водовідведення, укладеного між сторонами 02.01.08 року.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18.08.11 року до 05.09.11 року у звязку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів.

До початку судового засідання 05.09.11 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні від позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм право на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;53), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового звязку про вручення уповноваженій особі відповідача 05.08.11 року - ухвали суду про порушення провадження по справі (а.с.45).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про день, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,ч.3ст.22. ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.01.08 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №25/01/8, за умовами якого виконавець зобовязується приймати від споживача стічні води, а останній - оплачувати надані йому послуги з водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору, належно експлуатувати каналізаційні мережі, пристрої та прилади, які перебувають у нього на балансі (п.1.1).

Кількість стічних вод визначається за показаннями приладів обліку (п.5.1).

У разі розрахунку за використану воду у межах затвердженого ліміту та повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод місцевим Правилам приймання та умовам даного договору, споживач сплачує за надані послуги з водовідведення за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством уповноваженим та це органом (п.6.1), на підставі рахунків, наданих виконавцем, чи інших платіжних документів у 20-денний термін з дня їх отримання (п.6.2).

Споживач зобовязаний своєчасно вносити виконавцю плату за надані послуги з водовідведення (п.7.4).

За необґрунтовану відмову повністю чи частково сплатити за предявленим виконавцем платіжним документом споживач сплачує йому штраф у розмірі 50% суми, від сплати якої він відмовився (п.8.1).

За несвоєчасну оплату наданих послуг з водовідведення споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення або (на вимогу виконавця) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості, якщо діючим законодавством не обумовлено більш високий розмір пені (п.8.2).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України споживач, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу виконавця зобовязаний сплатити йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 9% річних із простроченої суми (п.8.3).

Виконавець та споживач за невиконання умов цього договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством (п.8.5).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.08 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у його п.10.4 (а.с.8-10).

На підтвердження виконання умов договору виконавець надав до справи: рахунки про надання послуг з каналізації на загальну суму 1879,48 грн., у т.ч.: №94 від 29.10.09 року на суму 9,98 грн.; №107 від 30.11.09 року на суму 74,88 грн. №116 від 30.12.09 року на суму 52,42 грн.; №9 від 02.02.10 року на суму 87,36 грн.; та ін., - усього за період з жовтня 2009 року по червень 2011 року 21 рахунок (а.с.13-23).

У звязку з несплатою відповідачем вартості отриманих договірних послуг позивач 22.02.11 року за вих. №03/312 спрямував на його адресу претензію про наявність станом на 01.02.11 року боргу у сумі 1452,66 грн., у якій висунув вимогу про його сплату у 3-денний термін (а.с.11), - при цьому докази її отримання відповідачем до справи не надав.

07.04.11 року за вих. №09/631 позивач повторно спрямував на адресу відповідача претензію про наявність станом на 01.04.11 року основного боргу у сумі 1599,93 грн., висунувши вимогу про його сплату у 3-денний термін (а.с.12), - яку відповідач отримав 12.04.11 року (а.с.12).

З огляду на те, що відповідач борг не сплатив, позивач на його суму нарахував:

штраф, передбачений п.8.1 договору, у сумі 939,74 грн.;

пеню за період з грудня 2009 року по червень 2010 року у сумі 590,18 грн.;

9% річних (п.8.3. договору) за період з жовтня 2009 року по червень 2011 року у сумі 141,38 грн.;

інфляційні нарахування за період з жовтня 2009 року по червень 2011 року у сумі 7,52 грн., - а разом и 3558,30 грн. (1879,48 грн. + 939,74 грн. + 590,18 грн. + 141,38 грн. + 7,52 грн.).

Відповідач позов не спростував та не оспорив, але в ході взаємозвірки стану розрахунків за договором (акт від 01.08.11 року) визнав факт наявності основного боргу (а.с.47).

ІІ. Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), при цьому він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання (ст. 509 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отримавши від позивача послуги з водовідведення, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Такий висновок суду кореспондується з приписами ст. 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", згідно якій за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Споживач питної води зобовязаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч.2 ст.22 Закону).

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з жовтня 2009 року по червень 2011 року не вносив платежі за отримані послуги, передбачені пунктом 1.1 вищезгаданого договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору не надано.

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів наявність у відповідача основного боргу у сумі 1879,48 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

При вирішенні спору щодо інших платежів, заявлених до стягнення, суд керується наступним.

В силу ст. 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

З обставин справи та наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач НЕ відмовлявся від оплати рахунків про надання послуг з водовідведення, спрямованих йому відповідачем, - оскільки у справі відсутні документальні докази з цього приводу, а тому штраф у сумі 939,74 грн., встановлений пунктом 8.1 договору та нарахований позивачем, не підлягає стягненню.

Позивач за період з грудня 2009 року по червень 2010 року нарахував пеню у сумі 590,18 грн., яка НЕ підлягає стягненню з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 6 ст.232 ГКУ та редакції пункту 8.2 договору, позивач мав право нарахувати пеню за період, що не перевищує 6 місяців від дня виникнення права на її нарахування. Такий період скінчився у червні 2010 року.

Згідно пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений річний термін позовної давності, який, згідно обставинам справи, скінчився у червні 2011 року, а позивач звернувся з цим позовом до суду 01.08.11 року (а.с.2-3), - тобто поза межами річного терміну.

За таких обставин пеня у сумі 590,18 грн. стягненню не підлягає.

Що стосується 9% річних та інфляційних нарахувань, то суд при вирішенні спору керується наступним.

Наявними у справі доказами доведено, що відповідач у строки, встановлені договором, не вносив щомісячні платежі.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони відповідно до приписів ст.ст.625,627 та 628 ЦК України правомірно у п.8.3 договору змінили (збільшили) розмір відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів позов в частині стягнення 9% річних та інфляційних нарахувань підлягає задоволенню.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобовязань за вищезгаданим договором.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, позов в цілому підлягає задоволенню частково на суму 2028,38 грн. (1879,48 грн. + 141,38 грн. + 7,52 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 202,84 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 134,53 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,527,530,626,629, 901 та 903 Цивільного кодексу України; ст.232 Господарського кодексу України; ст.ст. 22,32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Білівської селищної ради, ідентифікаційний код 25367724, яка знаходиться за адресою: смт Біле, вул. Леніна, 1 Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ зїзду КПРС", ідентифікаційний код 26447678, який знаходиться за адресою: смт Біле, вул. Кірова, 63 Лутугинського району Луганської області, - основний борг за послуги з водовідведення у сумі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят девять) грн. 48 коп., інфляційні нарахування у сумі 7 (сім) грн. 52 коп., 9% річних у сумі 141 (сто сорок одна) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 202 (двісті дві) грн. 84 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 134 (сто тридцять чотири) грн. 53 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.09.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 вересня 2011 року.

Суддя А.П.Середа