Рішення № 18115845, 01.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.11 Справа № 8/123/2011

За позовом Хімічного казенного обєднання імені Г.І.Петровського, м. Красний Луч м. Петровське Луганської області,

до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма "Укрпромснаб"», м. Луганськ, -

про стягнення 77720 грн. 54 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт, - довіреність №29 від 22.06.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача попередньої плати за поставлений товар у сумі 57600,00 грн., інфляційних нарахувань за період з 17.08.09 року по 20.06.11 року у сумі 11174,40 грн., 3% річних за період з 17.08.09 року по 20.06.11 року у сумі 3186,14 грн. та 10% за користування чужими грошовими коштами у сумі 5760,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №864/1.2-09, укладеного між сторонами 12.08.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 11.08.11 року до 01.09.11 року - у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 01.09.11 року позивач заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та витребуваних судом документів не скористався, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується письмовим повідомленням оператора поштового звязку про вручення уповноваженій особі відповідача 09.08.11 року ухвали суду про порушення провадження по справі.

З огляду на викладене у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

Згідно довідці з ЄДР №10762155 від 10.08.11 року (а.с.38-40) 30.05.11 до ЄДР внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (запис №13821100008007798), - з цієї ж довідки вбачається, що запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи станом на день розгляду справи до ЄДР не внесено, а тому при вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, - тобто Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма "Укрпромснаб"» (далі ПП «ВКФ "Укрпромснаб"») станом на день вирішення спору може бути відповідачем по справі.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,ч.3ст.22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

12.08.09 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) у простій письмовій формі укладено договір поставки №864/1.2-09, відповідно до якого постачальник зобовязується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати цукор-пісок (далі товар) узгодженими партіями у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1).

Поставка партії товару здійснюється впродовж 2-х банківських днів від дня надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.1).

На підтвердження поставки постачальник надає покупцеві видаткову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат якості (п.2.2).

Розрахунки за договором здійснюються у розмірі 100-відсоткової передплати вартості партії товару згідно виставленого постачальником рахунку, безготівково, на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2).

У випадку порушення зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством (п.4.1).

За порушення умов пункту 2.1 цього договору постачальник сплачує на користь покупця:

проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% від суми передплати;

пеню у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення;

штраф у розмірі 7% від суми недопоставленого товару у випадку прострочення поставки понад 30 днів (п.4.2).

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його реєстрації та діє впродовж 2009 календарного року, при цьому під реєстрацією сторони розуміють дату, вказану на першому аркуші цього договору (п.9.1) (а.с.14-16).

Згідно доданій до справи специфікації (додаток №1) предметом договору є 10 тонн цукру-піску за ціною 5,76 грн. за 1 кг на загальну суму 57600,00 грн. (а.с.17).

З наданих до справи доказів вбачається, що відповідач на виконання умов пункту 3.2 договору 12.08.09 року спрямував на адресу покупця рахунок-фактуру №УП-902 від 12.08.09 року на суму 57600,00 грн., який покупець отримав того ж дня за вхід. №531 (а.с.18).

Позивач, на виконання умов цього ж пункту договору згідно платіжному дорученню №352 від 14.08.09 року перерахував на користь постачальника 57600,00 грн.; вказана сума коштів проведена банком 17.08.09 року (а.с.19).

Таким чином, постачальник був зобовязаний впродовж 2-х банківських днів від дня надходження вищезгаданої суми коштів (тобто не пізніше 19.09.09 року) поставити на користь покупця 10 тонн цукру-піску, але до цього часу не вчинив таких дій.

З огляду на цю обставину покупець 10.09.09 року за вих. №2529/юр спрямував на адресу постачальника претензію з вимогою у дводенний термін від дня її отримання поставити обумовлений договором товар (а.с.20).

27.08.10 року за вих. №2090/юр покупець спрямував на адресу постачальника вимогу про відшкодування збитків у сумі передплати 57600,00 грн. та 10% за користування чужими грошовими коштами у сумі 5760,00 грн., а також повідомив про відмову від прийняття товару (а.с.22); вимогу постачальник отримав 30.08.10 року ( а.с.23), але заходів до її виконання не вжив.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, у якому він просить стягнути з відповідача:

суму попередньої плати за товар у розмірі 57600,00 грн.;

інфляційні нарахування за період з 17.08.09 року по 20.06.11 року у сумі 11174,40 грн.;

3% річних за період з 17.08.09 року по 20.06.11 року у сумі 3186,14 грн.;

10% за користування чужими грошовими коштами у сумі 5760,00 грн.,

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто поставив на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.691-692 Цивільного кодексу.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Але при визначенні суми позову позивач припустився невірного тлумачення чинного законодавства.

Так, частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Однак особливість цього спору полягає у тому, що постачальник, отримавши попередню плату за товар (предмет договору), не поставив його та не повернув суму попередньої плати за нього.

Відповідно до приписів частин 2 та 3 ст. 693 Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, вимога позивача про повернення йому суми попередньої плати є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 693 Кодексу встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що за користування чужими грошовими коштами постачальник зобовязаний сплатити 10%.

Звідси, - вимога про стягнення з відповідача 10% за користування грошовими коштами позивача у сумі 5760,00 грн. підлягає задоволенню.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних збитків у сумі 11174,40 грн. та 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 3186,14 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З обставин справи вбачається, що даний спір не підпадає під правило статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини між сторонами врегульовані спеціальною нормою закону статтею 693 названого Кодексу, з огляду на що позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 63360,00 грн. (57600,00 грн. + 5760,00 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 633,60 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову у сумі 192,39 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п."а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх числа належить спір по цій справі) на користь державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, на підставі платіжного доручення №1243 від 06.07.11 року сплатив державне мито у сумі 778,00 грн., в той час, як при ціні позову в 77720,54 грн. його слід було сплатити у сумі 777,21 грн., - тобто надмірна сплата становить 0,79 грн. та підлягає поверненню на користь позивача з державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма "Укрпромснаб"», ідентифікаційний код 34202109, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Артьома, 417-а, - на користь Хімічного казенного обєднання імені Г.І.Петровського, ідентифікаційний код 14312683, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, місто Петровське, вул. Леніна, 1 Луганської області, - попередню плату за товар у сумі 57600 (пятдесят сім тисяч шістсот) грн. 00 коп., 10% за користування чужими грошовими коштами у сумі 5760 (пять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 633 (шістсот тридцять три) грн. 60 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 192 (сто девяносто дві) грн. 39 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

5.Повернути з державного бюджету України на користь Хімічного казенного обєднання імені Г.І.Петровського, ідентифікаційний код 14312683, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, місто Петровське, вул. Леніна, 1 Луганської області,, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 79 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 01.09.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 вересня 2011 року.

Суддя А.П.Середа