Рішення № 18115833, 30.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11 Справа № 29/118пн/2011

За первісним позовом Управління охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Комунального підприємства “Фалбі - Луганськ”, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація”, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про зобовязання звільнити приміщення;

та зустрічним позовом Комунального підприємства “Фалбі - Луганськ”, м. Луганськ

до Управління охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація”, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання договору оренди нежитлового приміщення продовженим.

Суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 2267 від 04.07.2011;

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 134/11 від 16.05.2011;

від третьої особи - ОСОБА_3, дов. № 631 від 17.06.2011;

від третьої особи - ОСОБА_4, дов. № 05-09/777 від 17.08.2011;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про зобовязання відповідача ТОВ “Фалбі - Луганськ”, звільнити та повернути Управлінню охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради Луганської області нежиле вбудоване приміщення площею 30,0 кв. м, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 2-б, яке відповідач орендував на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 27 від 12.10.2009.

Позивач за первісним позовом, посилаючись на норми статті 321 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна”, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач незаконно знаходиться в спірному нежитловому приміщенні, оскільки термін договору оренди сплив, відповідач не переміг у конкурсі на право оренду комунального майна і у запропонований термін не повернув приміщення.

Письмовим відзивом від 18.08.2011 на позовну заяву (том справи 1, а.с. 149 151) відповідач проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

ТОВ “Фалбі Луганськ” поданий зустрічний позов до Управлінню охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради Луганської області з вимогами визнати договір № 27 від 12.10.2009 на оренду нежитлового приміщення між Управлінням охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради та ТОВ “Фалбі Луганськ” продовженим на той же термін та на тих же умовах з 01.12.2010 до 19.01.2012.

В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач за зустрічним позовом зазначив, що листом від 26.10.2010 № 2343 (том справи 1, а.с. 30) позивач за первісним позовом фактично не повідомляв відповідача за первісним позовом про закінчення строку дії договору 30.11.2010 та необхідність звільнення орендованого майна. Крім того, позивач за первісним позовом виклав прохання на адресу ТОВ «Фалбі-Луганськ»щодо здійснення оцінки орендованого майна, що, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про намір відповідача зустрічним позовом продовжити строк дії укладеного сторонами у справі договору оренди. Розміщена у друкованих виданнях інформація про оголошення конкурсу на право оренди комунального майна, в тому числі того, що орендоване позивачем за зустрічним позовом, не є письмовим попередженням сторони про припинення договору оренди.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що він власними коштами зробив ремонт в орендованому приміщенні, своєчасно та у повному обсязі виконував обовязки орендаря, що дає йому переважне право на укладення нового договору оренди.

Письмовим відзивом на позовну заяву від 07.07.2011 (том справи 1, а.с. 54) та відзивом від 17.08.2011 № 05-09/782 (том справи 1, ) відповідно КП «Луганська обласна «Фармація»та Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради позовні вимоги підтримали.

Письмовим відзивом від 18.08.2011 № 2926 на зустрічну позовну заяву (том справи 1, а. с. 144 146) відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

Письмовим відзивом від 16.08.2011 на зустрічну позовну заяву (том справи 2, а.с. 4) КП «Луганська обласна «Фармація»проти зустрічних позовних вимог заперечило з викладених у відзиві підстав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

12.10.2009 між сторонами у даній справі укладений договір № 27 оренди нежилого приміщення (а.с. 22 - 26) (далі за текстом договір), відповідно до умов якого позивач за первісним позовом як Орендодавець передав, а відповідач за первісним позовом як Орендар прийняв у строкове платне користування нежиле вбудоване приміщення площею 30,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 2б, що знаходиться на балансі позивача.

Майно, що ж предметом договору, передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі від 02.11.2009 (а.с. 27).

Умовами пункту 10.1 договору строк його дії з моменту підписання по 30.11.2010.

При цьому відповідно до умов пункту 10.4 договору він припиняється по закінченню строку, на який він був укладений; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом від 26.10.2010 № 2343 (том справи 1, а.с. 30) позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про закінчення строку дії договору 30.11.2010. Крім того, у вказаному листі увагу ТОВ «Фалбі-Луганськ»було звернено на те, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Крім того, позивач зазначив, що при визначенні терміну дії договорів оренди відповідачеві необхідно керуватися ст. 793 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком на три роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню. Також позивач за первісним позовом запропонував відповідачеві за первісним позовом до 01.12.2010 виконати за рахунок власних коштів експертну оцінку, яка необхідна для визначення орендної плати.

За доводами позивача за первісним позовом, вказаний лист фактично є повідомленням відповідача про закінчення строку дії договору і необхідність укладення нового договору оренди на загальних засадах.

Як стверджує відповідач, зазначеним листом позивач не повідомляв відповідача про відсутність наміру продовжувати дію укладеного сторонами договору та не просив звільнити орендоване майно внаслідок закінчення договору оренди.

14.12.2010 у друкованому виданні газеті «Сєвєродонецькі вісті», Фондом комунального майна м. Стаханова розміщено інформацію про проведення конкурсів на право оренди нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області (далі за текстом конкурс).

У вказаній інформації містяться відомості про конкурс щодо оренди обєкту нерухомого майна № 16 нежилого приміщення загальною площею 30,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 2б, що перебуває на балансі Управління охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради. Також в оголошенні зазначено вартість обєкту оренди за незалежною оцінкою, здійсненою відповідачем за первісним позовом 38515 грн. 00 коп.

У конкурсі на право оренди зазначеного вище нерухомого майна прийняв участь відповідач за первісним позовом та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП «Луганська обласна «Фармація».

Засідання конкурсної комісії відбулося 20.01.2011.

За результатами конкурсу, зафіксованими у протоколі № 1 від 20.01.2011 засідання конкурсної комісії щодо надання в оренду комунального майна, у тому числі нерухомого, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька (а.с. 34 - 40), переможцем конкурсу оголошено КП «Луганська обласна «Фармація».

Результати конкурсу відповідачем у даній справі у встановленому законом порядку не оскаржені (відповідачем за первісним позовом не надано доказів порушення господарським судом провадження у справі за відповідним позовом ТОВ «Фалбі-Луганськ»).

На даний час майно, що є предметом укладеного сторонами у справі договору, використовується відповідачем за первісним позовом та позивачеві не повернуте, внаслідок чого позивач звернувся до суду з первісним позовом.

В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач за зустрічним позовом серед іншого зазначив, що листом від 26.10.2010 № 2343 (том справи 1, а.с. 30) позивач за первісним позовом фактично не повідомляв відповідача за первісним позовом про закінчення строку дії договору 30.11.2010 та необхідність звільнення орендованого майна. Крім того, позивач за первісним позовом виклав прохання на адресу ТОВ «Фалбі-Луганськ»щодо здійснення оцінки орендованого майна, що, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про намір відповідача зустрічним позовом продовжити строк дії укладеного сторонами у справі договору оренди.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», інших нормативних актів, що регулюються питання оренди комунального майна, а також умовами укладеного сторонами у справі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, частиною другою, третьою ст. 17 якого визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, під час укладення договору сторонами був встановлений строк його дії до 30.11.2010. Також умовами пункту 10.4 договору передбачений порядок пролонгації дії договору.

Листом від 26.10.2010 № 2343 позивач за первісним позовом повідомив ТОВ «Фалбі-Луганськ»про закінчення строку дії договору 30.11.2010.

Про намір продовжити строк дії договору у вказаному листі позивача не йшлося. Увагу відповідача за первісним позовом було звернено на подальший порядок і строк укладення договорів оренди нерухомого майна.

За таких обставин є наявною викладена у листі воля позивача за первісним позовом як орендодавця нерухомого майна щодо припинення укладеного з відповідачем договору внаслідок закінчення строку його дії.

Бажання сторін договору продовжити строк його дії відповідно до умов пункту 10.4 договору повинно знайти своє вираження у вигляді відсутності заяв сторін про закінчення строку дії (припинення) договору.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що лист позивача від 26. 10.2010 № 2343 є саме волею останнього щодо припинення дії укладеного з відповідачем договору.

Посилання відповідача за первісним позовом на порушення позивачем за первісним позовом встановленого пунктом 10.4 договору строку надсилання заяви про припинення договору судом до уваги не приймається, оскільки вказаний лист позивачем надіслано не пізніше встановленого строку, а на пять днів раніше, що не позбавляє дію позивача її суті виявлення волі щодо припинення договору. Надсилання листа про припинення договору раніше встановленого строку ніяким чином не може порушити права відповідача за первісним позовом як орендаря нерухомого майна, оскільки метою завчасного повідомлення про припинення договору оренди є надання орендареві можливості повернути орендоване майно у встановлений законом строк.

Виявлення орендодавцем волі щодо припинення договору оренди раніше встановленого договором строку не може бути доказом того, що після закінчення строку дії договору у випадку відсутності повторної заяви орендодавця він вважається таким, що бажає продовжити строк дії договору оренди.

Таким чином, укладений сторонами у справі договір припинився 30.11.2010 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (за наявності листа позивача за первісним позовом про закінчення строку (припинення) договору).

Доводи відповідача за первісним позовом щодо автоматичної пролонгації строку дії укладеного сторонами договору та переважного права подальшої оренди комунального майна критично оцінюються судом також з тих підстав, що відповідач за первісним позовом після закінчення строку дії договору (тобто після 30.11.2010) добровільно прийняв участь у конкурсі на право оренди нерухомого майна, що було предметом укладеного сторонами договору. До того ж, позивач не мав наміру використовувати обєкт оренди для власних потреб, а тому провів відповідний конкурс на право оренди майна.

За результатами конкурсу його переможцем оголошено КП «Луганська обласна «Фармація».

При цьому на момент прийняття судом даного рішення результати конкурсу відповідачем не оскаржувалися.

Судом відхиляються посилання відповідача за первісним позовом на те, що відповідно до ст. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” строк дії договору є продовженим, оскільки зазначеним законом внесено зміни лише в ч.1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, при цьому залишилася незмінною редакція ч.2 зазначеної норми відповідно до якої договір вважається продовженим на той же строк, який передбачений договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові судової колегії Вищого господарського суду України від 15.07.2010 у справі № 17/316д/09.

Відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір , повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, додаткова угода до договору оренди щодо продовження строку його дії сторонами у справі не укладалася. Проект такої угоди відповідачем позивачеві направлено не було.

Відповідно до п. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” також встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також той факт, що договір є припиненим, відповідач за первісним позовом зобовязаний негайно звільнити та повернути орендоване приміщення орендодавцю (позивачу у даній справі).

Згідно з вимогами ст. 43, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за первісним позовом не надано підтвердження того, що на день розгляду справи та прийняття рішення він має право на користування предметом укладеного з позивачем договору.

При цьому є підтвердженим матеріалами та її фактичними обставинами факт користування відповідачем за первісним позовом майном, що було предметом укладеного сторонами договору.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 Цивільного кодексу України визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин первісні позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачеві нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати за первісним позовом відносяться на відповідача на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання договору № 27 від 12.10.2009 на оренду нежитлового приміщення між Управлінням охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради та ТОВ “Фалбі Луганськ” продовженим на той же термін та на тих же умовах з 01.12.2010 до 19.01.2012 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб, передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обовязку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;

- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, ніж зазначено в цій статті, способом, що встановлений договором або законом.

Норми ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і визначають способи судового захисту, проте такий спосіб захисту, як встановлення факту продовження і чинності договору оренди майна, зазначеними нормами не передбачений.

Позивач за зустрічним позовом, наполягаючи на можливості судового захисту цивільного права або інтересу і у інший спосіб, не доводить існування будь-яких інших норм закону або умов договору, якими був би встановлений саме такий спосіб.

Отже, обрання неправильного способу захисту порушеного права або оспорюваного інтересу унеможливлює задоволення позовних вимог і тягне за собою відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено й у постановах судових колегій Вищого господарського суду України від 15.07.2010 у справі № 17/316д/09, від 27.10.2010 у справі № 17/67д/10.

За таких обставин у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фалбі-Луганськ», м. Луганськ, вул. Ватутіна, буд. 91, приміщення 63, код 33352480, у п'ятиденний строк з дня набрання даним рішенням законної сили звільнити та повернути на користь Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, буд. 2б, код 26447320, нежиле вбудоване приміщення площею 30,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 2б, видати наказ позивачу після набрання даним рішенням законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі-Луганськ», м. Луганськ, вул. Ватутіна, буд. 91, приміщення 63, код 33352480, на користь Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, буд. 2б, код 26447320, витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

В судовому засіданні 30.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 05.09.2011.

Суддя М.О. Москаленко