Рішення № 18115811, 29.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11                                                                       Справа № 4/129/2011(2/5025/1011/11

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест-Груп”, м. Городок Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Палекс”, м. Луганськ

про стягнення 2642 грн. 60 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача –не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 2300,00 грн. за договором перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні №П-928Т від 09.11.2010, пені в сумі 167,00 грн., 141,36 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 34,24 грн., всього 2642,60 грн.

Представник відповідача запереченням на позовну заяву, здану до суду 29.08.2011, позовну вимоги відхилив, посилаючись на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не можна вважати належними та такими, які не підлягають оплаті.

          Представники сторін в дане судове засідання не прибули, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки своїх повноважних представників у дане судове засідання не повідомили.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –          

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 09 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест-Груп»(далі –Перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Палекс»(Експедитор, відповідач) було укладено договір перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні №П-928Т(далі- Договір), згідно якого Перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення довіреного йому Експедитором вантаж по території України, а експедитор в свою чергу зобов'язався сплатити Перевізнику за перевезення вантажу встановлену договором та додатками до нього плату (п.1.1 договору).

Згідно п.1.3 та п.2.3.1. Договору, після його підписання кожне перевезення того чи іншого вантажу здійснюється на підставі підписаних сторонами замовлень(заявок) на кожну поїздку окреме, які є невід'ємними частинами основного Договору.

Позивач у позовній заяві зазначив, що 08.11.2010 та 09.11.2010 ТОВ «Агро-Інвест-Груп»одержало від ТОВ «Палекс»за допомогою факсимільного зв'язку три заявки на перевезення вантажу, а саме:

1) від 08.11.2010 №11-00020297 з умовами завантаження автомобіля Перевізника (за умови вчасної подачі автомобіля) 08.11.2010 та відвантаження вантажу у пункті призначення 09.11.2010 з сумою оплати 1500,00 грн.;

          2) від 08.11.2010 №П-00020290 з умовами завантаження автомобіля Перевізника (за умови вчасної подачі автомобіля) 08.11.2010 та відвантаження вантажу у пункті призначення 09.11.2010 з сумою оплати 300,грн..;

          3) від 09.11.2010 №П-00020363 з завантаження автомобіля Перевізника (за умови вчасної подачі автомобіля) 09.11.2010 та відвантаження вантажу у пункті призначення 10.11.2010 року з сумою оплати 500,00 грн.

          Позивач, відповідно до одержаних трьох заявок, здійснило перевезення вантажів на загальну суму 2300,00 грн. з ПДВ з дотриманням вимог Договору та замовлень, виконавши таким чином свої договірні зобов'язання вчасно та в повному обсязі (автомобіль під навантаження було подано в справному технічному стані, належних габаритів, комплектації та санітарному стані).

          Відповідно до п.2.2.7. Договору, Перевізник зобов'язаний надати всі необхідні документи (два екземпляри ТТН;оригінал підписаного договору; оригінал рахунку з вказівкою номера замовлення; оригінал податкової накладної з вказівками всіх необхідних реквізитів; два екземпляри актів виконаних робіт) по здійсненим перевезенням протягом 10-ти календарних днів з моменту вивантаження автомобіля згідно підписаних сторонами заявок. Тому, позивач після здійснення перевезення вантажу по останній заявці відправило всю перелічену вище документацію відповідачу, яка отримана останнім 17.11.2010 (а.с.24).

          Згідно п.3.2. Договору, оплата послуг Перевізника здійснюється замовником шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок перевізника протягом 20-ти банківських днів, якщо інше не передбачено Заявками. Згідно положень заявок, реквізити яких зазначено дещо вище, оплата послуг Перевізника здійснюється протягом 10-ти банківських днів після вирішення всіх спірних питань та надання перевізником всієї необхідної документації по здійсненим перевезенням (перелік необхідних та наданих замовнику документів зазначено вище).

          Позивач вказує на те, що відповідач, одержавши документацію по пошті від позивача жодних претензій не мало.

Позивач зазначив, що рахунок-фактура № АИ-1031 від 10.11.2010 на суму 2300,00 грн. з ПДВ, податкова та товарно- транспортні накладні надіслані на адресу відповідача 12.11.2011, які отримано ним 17.11.2011, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.24). Але, відповідач умови Договору щодо оплати за надані транспортні послуги не виконав, оплату не провів.

          Позивач згідно умов Договору та заявок на перевезення вантажу виконав свої зобов’язання у повному обсязі, але відповідач оплату за надані послуги не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 2300,00 грн.

          Позивач, відповідно до умов п.4.2.1 Договору, за несвоєчасну оплату послуг з перевезення вантажу, нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний банківський день прострочення платежу, яка складає 167 грн. 00 коп. за період з 24.11.2010 по 13.05.2011.

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали інфляційні нарахування у сумі 141 грн. 36 коп. за період з листопада 2010 року по травень 2011 року, 3% річних у сумі 34 грн.24 коп. за період з 24.11.2010 по 13.05.2011.

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія від 11.03.2011№18 з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 2501,88 грн.( сума основної заборгованості за договором, інфляційних витрат, 3% річних та пені). Відповідач 16.03.2011 отримав вказану претензію, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення повідомлення, але відповідь на претензію не надав, оплату за отримані послуги з перевезення вантажу не провів (а.с.36-41).

Відповідач не виконав умови Договору щодо оплати вартості отриманих транспортних послуг з перевезення вантажу, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача боргу в сумі 2300,00 грн. за договором перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні №П-928Т від 09.11.2010, пені в сумі 167,00 грн., 141,36 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 34,24 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні №П-928Т від 09.11.2010 та положення ст.ст.525,530,909 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзивом на позовну заяву, позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (який діє на території України в частині, що не суперечить діючому законодавству України) товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) (ч. З п. 47 Статуту).

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей (ч. 4 п. 47 Статуту).

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно з договором перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні №П-928Т від 09.11.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест-Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Палекс», та за заявками на перевезення вантажу: від 08.11.2010 №11-00020297; від 08.11.2010 №П-00020290; від 09.11.2010 №П-00020363,що підтверджено товарно - транспортними накладними (а.с.27-35).

          Умови договору та заявки на перевезення вантажу позивачем виконані у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи (а.с.27-35).

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані транспортні послуги з перевезення вантажу відповідачу згідно вищезазначених заявок на перевезення вантажуа.с.21-23). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Рахунок-фактура № АИ-1031 від 10.11.2010 на суму 2300,00 грн. з ПДВ, податкова та товарно - транспортні накладні надіслані на адресу відповідача 12.11.2011, які отримано ним 17.11.2011, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.24). Але, відповідач умови Договору щодо оплати за надані транспортні послуги з перевезення вантажу не виконав, оплату не провів.

          Згідно п.3.2. Договору, оплата послуг Перевізника здійснюється замовником шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок перевізника протягом 20-ти банківських днів, якщо інше не передбачено Заявками. Згідно положень заявок, реквізити яких зазначено дещо вище, оплата послуг Перевізника здійснюється протягом 10-ти банківських днів після вирішення всіх спірних питань та надання перевізником всієї необхідної документації по здійсненим перевезенням (перелік необхідних та наданих замовнику документів зазначено вище).

Але, відповідач своє зобов’язання за Договором не виконав в повному обсязі, не провів оплату за надані послуги, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги з перевезення вантажу складає 2300 грн. 00 коп.(вартість послуг за трьома заявками на перевезення вантажу).

Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані послуги з перевезення вантажу оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія від 11.03.2011№18 з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 2501,88 грн.( сума основної заборгованості за договором, інфляційних витрат, 3% річних та пені). Відповідач 16.03.2011 отримав вказану претензію, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення повідомлення, але відповідь на претензію не надав, оплату за отримані послуги з перевезення вантажу не провів (а.с.36-41).

Факт невиконання відповідачем умов зобов’язання за Договором щодо оплати позивачу за надані послуги з перевезення вантажу у повному обсязі, підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги з перевезення вантажу у сумі 2300 грн. 00 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані транспортні послуги з перевезення вантажу у сумі 2300 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Заявлена до стягнення сума пені за несвоєчасну оплату послуг з перевезення вантажу, відповідно до умов п.4.2.1 Договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 167 грн. 00 коп. період з 24.11.2010 по 13.05.2011 нарахована позивачем обґрунтовано та підлягає стягненню у повному обсязі.

Вимоги позивача щодо інфляційних нарахуваннь у сумі 141 грн. 36 коп. за період з листопада 2010 року по травень 2011 року, 3% річних у сумі 34 грн.24 коп. за період з 24.11.2010 по 13.05.2011, заявлені обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 29.08.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Палекс”, вул.Даргомижского, 2 Е,оф.23, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 36073602 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест-Груп”, пров. Станційний,23/1, м. Городок Хмельницької області, код ЄДРПОУ 33617059, заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 2300 грн. 00 коп., пеню у сумі 167 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 141 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 34 грн. 24 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано – 05.09.2011.

Суддя                                                                       Г.М.Старкова