Рішення № 18115590, 31.08.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2011 р. Справа № 5010/1315/2011-20/60

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Конашенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства "Беккер",

вул. Південний Бульвар, 30/33, м.Івано-Франківськ, 76010;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс",

вул. Академіка Сахарова, 21/2, м.Івано-Франківськ,76018;

про: стягнення заборгованості в сумі 10 051,10грн., з яких: 7 696,36грн.- основний борг, 798,92грн.- пеня, 1 183,04грн.- інфляційні втрати, 372,78грн.- 3% річних.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- адвокат, (довіреність б/н від 22.06.11р.), (посвідчення №НОМЕР_1 від 10.01.06р.);

Від відповідача:: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем - Приватним підприємством "Беккер", заявлено позов до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" про стягнення заборгованості в сумі 10 051,10грн., з яких: 7 696,36грн.- основний борг, 798,92грн.- пеня, 1 183,04грн.- інфляційні втрати, 372,78грн.- 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки №01/КР-09 від 05.03.10р., згідно умов якого, позивач/постачальник передав у власність відповідачу/покупцю товар на загальну суму 10 750,44грн., що підтверджують видаткові накладні №РН-0000051 від 02.04.10р., № РН- 0000052 від 02.04.10р., № РН- 0000111 від 21.06.10р.;

- неналежне виконання відповідачем умов розділу розділу 4 Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 7 696,36грн. (250,00грн. відповідачем сплачено та повернено позивачу товар на суму 2 611,19грн.);

- п.5.2.Договору, на підставі якого відповідачу нараховано 798,92грн.- пені;

- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 1 183,04грн.- інфляційні втрати, 372,78грн.- 3% річних.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялись йому рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.06.11р., 08.07.11р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Враховуючи, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно, повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "Беккер"(постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки №01/КР-09 від 05.03.10р.

Згідно розділу 1 Договору, постачальник зобов"язується передати у власність покупця товар, вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент укладення договору, постачальник знав чи повинен був знати, згідно накладних, відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов"язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору. Предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються у накладних, які є невід"ємною частиною договору.

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі чи пошкодження відбувається в момент підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару покупцю (п.2.9. Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору, встановлено, що оплата за товар здійснюється через 14 календарних днів з дати поставки товару. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник поставив, а відповідач/покупець прийняв по видаткових накладних №РН-0000051 від 02.04.10р., № РН- 0000052 від 02.04.10р., № РН- 0000111 від 21.06.10р. (а.с. 15-18) товар на загальну суму 10 750,44грн.

Судом встановлено, що відповідачем повернено позивачу товар на загальну суму 2 611,19грн., що підтверджує наявна в матеріалах справи накладна на повернення товару №264 від 08.06.2011р.

Однак, в порушення розділу 4 Договору, відповідач не розрахувався належним чином за отриманий товар, обумовлений Договором, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 7 696,36грн. (250,00грн. відповідачем сплачено).

Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар в сумі 7 696,36грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Станом на 31.08.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Договір поставки №01/КР-09 від 05.03.10р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 696,36грн. - боргу за поставлений товар, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 1 183,04грн.- інфляційних втрат, 372,78грн.- 3% річних.

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику залікову неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен прострочки від суми неоплаченого товару але не більше 20% від вартості партії товару.

Таким чином, враховуючи п.5.2. Договору та зазначені вище правові норми, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 937,80грн. (розрахунок а.с.37). Проте позивач просить суд, стягнути з відповідача пеню у сумі заявленій у позовній заяві. Враховуючи вище викладене, суд, задовольняє правомірну вимогу позивача, про стягнення з відповідача пені у сумі 798,92грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання не з"явився, позовні вимоги не спростував.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 696,36грн.- заборгованості, 798,92грн.- пені, 1 183,04грн.- інфляційних втрат, 372,78грн.- 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписи ст.44 Господарського процесуального кодексу України, вказують, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відповідно до цієї норми судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. В даному випадку стороною документально підтверджено сплату адвокатських послуг за Контрактом на юридичне обслуговування клієнта №20/06 від 20.06.2011р., актом приймання - передачі виконаних робіт від 05.07.2011р., платіжним дорученням №533 від 22.06.2011р. За таких обставин, з урахуванням вимог, що звичайно ставляться, суд прийшов до висновку, про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 2 400,00грн.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 549, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Беккер", вул. Південний Бульвар, 30/33, м.Івано-Франківськ, 76010, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс", вул. Академіка Сахарова, 21/2, м.Івано-Франківськ,76018, про стягнення заборгованості в сумі 10 051,10грн., з яких: 7 696,36грн.- основний борг, 798,92грн.- пеня, 1 183,04грн.- інфляційні втрати, 372,78грн.- 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс", вул. Академіка Сахарова, 21/2, м.Івано-Франківськ,76018, ( ідентифікаційний код 32077823) на користь Приватного підприємства "Беккер", вул. Південний Бульвар, 30/33, м.Івано-Франківськ, 76010, (ідентифікаційний код 36321429) 7 696,36грн. (сім тисяч шістсот дев"яносто шість грн. 36коп.) - заборгованості, 798,92грн. (сімсот дев"яносто вісім грн. 92коп.) - пені, 1 183,04грн. (одну тисячу сто вісімдесят три грн. 04коп.)- інфляційних втрат, 372,78грн. (триста сімдесят дві грн. 78коп.)- 3% річних, 102,00грн. (сто дві грн. 00коп. ) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 400,00грн. (дві тисячі чотириста грн. 00коп.)- витрат по оплаті послуг адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Кобецька

Повне рішення складено 02.09.2011р.