Рішення № 18115559, 18.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2011 Справа № 5008/884/2011

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Коритняни Ужгородського району

про стягнення заборгованості в сумі 9704,08 грн. (в т.ч. 9560,67 грн. основного боргу та 143,41 грн. штрафу).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, фізична особа підприємець, ОСОБА_3, (представник за довіреністю від 02.08.2011 року)

Від відповідача ОСОБА_2, фізична особа підприємець

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Коритняни Ужгородського району про стягнення заборгованості в сумі 9704,08 грн. (в т.ч. 9560,67 грн. основного боргу та 143,41 грн. штрафу).

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач та його представник підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та у судовому засіданні надав письмові докази використання відповідачем орендованого приміщення, дозвільні документи в підтвердження права експлуатації обєкту оренди.

Відповідач частково визнав борг в сумі 6000 грн., зобовязався погасити його в добровільному порядку до 10.09.2011 року, решту заперечив, зіславшись на непогоджені між сторонами зобовязання по оплаті збільшених комунальних витрат.

Через спонукання сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/884/2011

від 18.08.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 9560,67 грн. основного боргу щодо оплати за орендоване, згідно договору оренди від 15.12.2009 року, приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- розрахунковими квитанціями за січень червень 2010 року;

- реєстром відомостей книги обліку і витрат в частині „оренда приміщень”;

- розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

Аналіз спірної ситуації, кола доказів, позицій сторін, обставин, що склалися зобовязують суд обмежити стягнення основного боргу до 6000 грн. як обґрунтовані і правомірні, в решті стягнення суми 3560,67 грн. основного боргу належить відмовити за недоведеністю вимог в цій частині позову.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є оренда приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість орендованого приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/884/2011

від 18.08.2011 року

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відтак, наслідком часткової відмови у стягненні основного боргу є відмова у стягненні штрафу в сумі 143,41 грн., базою нарахування якого є розмір основного боргу (п.7.1 укладеного договору між сторонами). До того ж, на обєктивність і обгрунтованість нарахувань штрафу на підставі вказаного пункту договору поширюються приписи ст. 258 (п.1) ЦК України щодо спеціального строку позовної давності, тоді як нарахування відбувалось поетапно (помісячно).

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або

відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори,

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/884/2011

від 18.08.2011 року

зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; код НОМЕР_2) суму 6000 (шість тисяч грн.)

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/884/2011

від 18.08.2011 року

основного боргу та 97,08 (девяносто сім грн. 08 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В стягнення суми 3 560,67 грн. основного боргу та 143,41 грн. (штрафу) відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України

Суддя Тисянчин В. М.