Рішення № 18115416, 11.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.11 р. Справа № 7/170

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання М.І.Прилуцьких

розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг” м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення збитків в сумі 25000,00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:У судовому засіданні 08.08.2011р. оголошувалась перерва до 11.08.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе - Адріан - Лізинг” м. Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп” м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач надав копії наступних документів: договір про надання послуг б/н від 25.05.2010р.; договір фінансового лізингу №053-10/2008 від 16.10.2008р. з додатками та додатковими угодами; договір купівлі-продажу №053/10-08 від 16.10.2008р. з додатками; постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП№24182353 від 04.03.2011р.; акт державного виконавця б/н від 09.20.2011р.; претензію №1386 від 07.12.2010р.; виконавчий напис №192 від 27.01.2011р.; платіжне доручення №3171 від 31.01.2011р.; акт про надання послуг б/н від 27.01.2011р.

Позивач у судових засіданнях вимоги підтримав, зазначив, що ані договором фінансового лізингу №053-10/2008 від 16.10.2008р. ані за будь-якою іншою домовленістю сторін не передбачений обовязок позивача звертатись до якогось певного нотаріуса, у звязку з чим сплата спірної суми понесених збитків за виконавчий напис нотаріуса 25000,00 грн. є обґрунтованою. На думку позивача, він вправі обирати будь-якого нотаріуса для вчинення певних дій. Зазначив, що понесені збитки виникли саме з вини відповідача, зокрема в результаті неналежного виконання відповідачем грошових договірних зобовязань та, як наслідок, вилучення у відповідача обєкту лізингу саме на підставі виконавчого напису нотаріусу, вартість якого і склала 25000,00грн. Зауважив, що повернення обєкту лізингу відбулось саме на підставі Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність доказів направлення відповідачу вимоги про повернення обєкту лізингу та/або розірвання договору лізингу. Вважає суму вартості виконавчого напису в розмірі 25000,00грн. завищеною, зауважив, що згідно приписів Закону України „Про нотаріат” максимальна сума виконавчого напису по даній справі могла б скласти 2776,26 грн. (1% від вартості майна) або 1700,00 грн. (100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Вважає відсутніми складових збитків.

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №053-10/2008 від 16.10.2008р. (далі по тексту Договір лізингу). Договір лізингу укладено з додатками до нього.

Згідно п.2.1 Договору лізингу, він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, в будь-якому разі не раніше набрання чинності договором поруки, що має бути укладений лізингодавцем, лізингоодержувачем та третьою особою МП ТОВ „Севітол-ЛТД” (поручителем), та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобовязань, або до припинення дії Договору в порядку, встановленому цим Договором або законом.

Згідно умов Договору лізингу, лізингодавець (позивач) приймає на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в цьому Договорі, зокрема, у специфікації) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (відповідачу) на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (п.1.1 Договору).

Лізингові платежі та порядок розрахунків, порядок прийому-передачі предмета лізингу, умови купівлі предмета лізингу у продавця, користування предметом лізингу сторони узгодили в розділах 3-6 Договору лізингу.

Додатками №1/1 від 16.10.2008р., №2/1 від 16.10.2008р., №4/1 від 27.10.2008р., додатковою угодою №1 від 11.05.2010р. до Договору лізингу, сторони за обопільною згодою сторони узгодили предмет лізингу, графік лізингових платежів, умови фінансування та умови специфікації.

Всі платежі, що здійснюються на підставі цього Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю на умовах, вказаних в цьому Договорі, Графіку платежів та Умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою згодою сторін. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісячно на підстав рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті Договору, не менш як за 3 дні до дати платежу. З моменту сплати лізингодавцем авансового платежу продавцю до дати передачі, лізингоодержквач щомісячно сплачує лізингодавцю комісію за попереднє фінансування (п.п.3.1, 3.4, 3.5 Договору лізингу).

За цим Договором лізингу, відповідач взяв на себе обовязок, у тому числі, вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим Договором, а також у змінах і доповненнях до нього (п.п.3.2, 8.1.3 Договору лізингу).

16.10.2008р., на виконання умов Договору лізингу, між позивачем, відповідачем та МП ТОВ „Севітол-ЛТД” укладено договір купівлі-продажу №053/10-08 від 16.10.2008р., за умовами якого продавець (МП ТОВ „Севітол-ЛТД”) зобовязався передати у власність покупця (позивача), покупець зобовязщався прийняти у власність та оплатити, а лізингоодержувач (відповідач) зобовязався перевірити якість, асортимент, комплектність, кількість та справність Обладнання згідно додатку №1 Специфікації до цього Договору.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач (тобто відповідач по справі) зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За приписами ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань по Договору лізингу, позивач звернувся до ТОВ „Донгруп” із претензією №1368 від 07.12.2010р. про оплату у строк до 13.12.2010р. заборгованості за Договором лізингу або повернення до вказаної дати предмету лізингу. Проти факту отримання даної претензії відповідач не заперечив.

Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі з наявних у справі договору купівлі-продажу №053/10-08 від 16.10.2008р., Специфікації обладнання (додаток №1 до договору купівлі-продажу №053/10-08 від 16.10.2008р.), акта прийому-передачі №053/1 (додаток №3/1 від 27.10.2008р. до Договору лізингу), позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання за Договором лізингу та договором купівлі-продажу, тоді як відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, чим порушив умови Договору лізингу.

Даний факт також встановлений рішенням господарського суду Донецької області №16/124 від 23.06.2011р., яке набрало чинності, та яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг” м. Київ, у тому числі, заборгованість з лізингових платежів у сумі 124481,41 грн. за неналежне виконання своїх зобовязань ТОВ „Донгруп” за Договором фінансового лізингу №053-10/2008 від 16.10.2008р.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобовязань перед позивачем по Договору лізингу є доведеним.

Згідно ст.7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На підставі вищевикладеного, враховуючи той факт, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення предмету лізингу, тоді як відповідач в добровільному порядку таке повернення не здійснив, ТОВ „Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг” звернулось до приватного нотаріусу Київського нотаріального округу ОСОБА_3 для отримання виконавчого напису.

27.01.2011р. позивачем отриманого виконавчий напис нотаріуса про повернення лізингоодержувачем (відповідачем) на користь лізингодавця (позивача) обєкта фінансового лізингу гідравлічного молотка INDECO HP 4000 №4000РІ30 у кількості 1 шт., що був переданий в користування на підставі Договору фінансового лізингу №053-10/2008 від 16.10.2008р. Вказаний виконавчий напис від 27.01.2011р. зареєстровано в реєстрі за №192.

Між позивачем та вищевказаним нотаріусом підписано акт про надання послуг б/н від 27.01.2011р. щодо здійснення пяти виконавчих написів на загальну суму 125800,00 грн., в тому числі, виконавчого напису за р.№ 192 на суму 25000,00 грн.

Рахунок №17 від 27.01.2011р. за вищевказані виконавчі написи оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджено наявним у справі платіжним дорученням №3171 від 31.01.2011р.

Тобто, факт понесення позивачем витрат за вищевказаний виконавчий напис №192 від 27.01.2011р. у сумі 25000,00 грн. підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №ВП №24182535 від 04.03.2011р., виконавчий напис №192 від 27.01.2011р. виконано повністю.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на той факт, що ТОВ „Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг” зазнало витрат по сплаті за виконавчий напис у сумі 25000,00 грн. саме з вини відповідача, позивач звернувся до суду та просить стягнути збитки в сумі 25000,00 грн. з ТОВ „Донгруп”.

При розгляді таких позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4 п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення позивачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причинно-наслідковий звязок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).

Як вже зазначено вище, розмір збитків складає 25000,00 грн.

Факт понесення позивачем витрат у розмірі 25000,00 грн. саме за виконавчий напис нотаріуса, доведено матеріалами справи, у тому числі наявними у справі платіжним дорученням №3171 від 31.01.2011р. та актом про надання послуг б/н від 27.01.2011р.

Факт вини (невиконання договірних зобовязань та неповернення обєкту лізингу в добровільному порядку на вимогу позивача) відповідача в понесених витратах позивача також доведено матеріалами справи. Діючим законодавством встановлено певний механізм повернення обєкту фінансового лізингу від лізингоодерувача лізингодавцю у разі порушення умов Договору лізингу останнім. Таким механізмом, за приписами Закону України „Про фінансовий лізинг” є вимога повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Факт прострочення платежу відповідачем за Договором лізингу, як вище вказано, встановлено рішення суду №16/124 від 24.06.2011р. та, згідно ст.35 ГПК України, не доводиться знов під час розгляду даної справи.

Судом враховано, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Договором лізингу, а позивач, згідно Закону України „Про фінансовий лізинг”, має можливість повернути обєкт лізингу шляхом отримання відповідного виконавчого напису нотаріусу. Крім того, статтею 31 Закону України „Про нотаріат” передбачений оплатний характер надання послуг нотаріуса і сторонами в обопільному порядку не визначено, до якого саме нотаріуса повинен звертатись позивач для отримання виконавчого напису.

До того ж, виконавчий напис є правочином, який відповідачем не оскаржено, в установленому порядку не визнано недійсним або таким, що не підлягає виконанню, у звязку з чим правомірність його виконання презюмується.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що дії позивача щодо звернення до вільно обраного ним нотаріуса для отримання виконавчого напису не суперечать приписам діючого законодавства та умовам Договору лізингу; позивач зазнав витрат у сумі 25000,00 грн. саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобовязань по Договору перед позивачем і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, причинно-наслідковий звязок між понесеними збитками (25000,00 грн.) та виною відповідача (неналежне виконання договірних зобовязань, неповернення обєкту фінансового лізингу) є доведеним матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача щодо необґрунтованості розміру вартості виконавчого напису та відсутності складових збитків судом до уваги не приймаються.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт понесення збитків у сумі 25000,00 грн. саме з вини відповідача та позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 292 Господарського кодексу України, Закону України „Про нотаріат”, Закону України „Про фінансовий лізинг”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 24, 33, 34, 43, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп” м. Донецьк про стягнення збитків 25000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп” (83054, м.Донецьк, вул.Собінова, 136, кв.69, ЄДРПОУ 34899204, р/р 26008051801540 у ДРУ КБ „Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе Адріа - Лізинг” (03056, м.Київ, вул.Польова, б.24, ЄДРПОУ 35378830, п/р 2600615638 у АТ „РайффайзенБанкАваль”, МФО 300335) збитки в сумі 25000,00 грн., державне мито в сумі 250,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.08.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >