Ухвала суду № 18115159, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2а-6523/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник відповідача: Новікова Т.А.

представник позивача: Вигодський С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-6523/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Агропром-сервіс"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогамипро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461550/0/2268 від 12.07.2010 року, № 0000461501/1/3281 від 01.10.2010 року, № 0000461550/2/3646 від 08.11.2010 року, № 0000461550/3/4202 від 09.12.2010 року щодо сплати податку на додану вартість в сумі 275 729 грн. 82 коп., в т.ч. 212 048 грн. 48 коп. за основним платежем та 63 681 грн. 34 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на обставини автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій ПДВ за березень - квітень 2010 року щодо виявлених розбіжностей, які свідчать про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 212 048 грн. 48 коп., оскільки було порушено п.п 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Просить скасувати судове рішення та прийняте нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої відповідачем апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обгрунтованість прийнятого судового рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної працівниками Кременчуцької ОДПІ документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства "Агропром-сервіс", поданих за березень, квітень 2010 року, було складено акт від 29.06.2010 року №3357/15-522/36930853.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо завищення податкового кредиту в розмірі 212048,48 грн., в т.ч.: за березень 2010 р. в сумі 668 грн.; за квітень 2010 р. в сумі 211380,48 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 12.07.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000461550/0/2268, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання (в тому числі за рахунок зменшення податкового кредиту звітних періодів на 212048,48 грн. та нарахованими штрафними санкціями на суму 63681,34 грн.) з податку на додану вартість у розмірі 275729,82 грн.

За наслідками звернення позивача зі скаргою до Кременчуцької ОДПІ, поданих в порядку апеляційного узгодження до вищестоящих інстанцій податкового органу, його скарги залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.10.2010 року № 0000461501/1/3281, від 08.11.2010 року № 0000464550/2/3646 та від 09.12 2010 року № 0000461550/3/4202.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що діюче законодавство України, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у ціні товару (послуг). За висновками суду, податкові органи не мають право донараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче податкове законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства України.

Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу № 23/03/2010 від 23.03.2010р., укладеного між ТОВ "Ельбруспром" та ПП "Агропром-сервіс", відповідно до умов якого позивач придбав запасні частини до автомобілів КрАЗ на загальну суму 1934415 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 322402 грн. 63 коп.

Фактичне здійснення господарських операцій (в тому числі реальність отримання позивачем товару) підтверджується видатковими та податковими накладними, специфікаціями на товар, платіжними дорученнями про повний розрахунок безготівковими коштами.

В подальшому отриманий позивачем товар був невідкладно переданий на користь Холдингової компанії "АвтоКраз", відповідно до договору поставки від 23.03.2010 року № 2303-1. Реальність виконання такого договору підтверджується відповідними специфікаціями до нього, рахунками фактурами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, банківською випискою про отримання позивачем коштів за реалізацію запчастин, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що поставка товару від ТОВ "Ельбруспром" відбувалася відразу до Холдингової компанії "АвтоКраз", про що свідчать дати складання відповідних накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку. Поставка запчастин здійснювалася відповідно до умов укладеного договору силами та за рахунок ТОВ "Ельбруспром", що зумовлює відсутність документів на підтвердження транспортування товару, проте не може спростовувати сам факт його постачання.

Зважаючи на такі обставини, колегія суддів вважає, що позивач діяв у відповідності до п.п. 7.2.6. п. 7.2 та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", формуючи податковий кредит звітного періоду (квітень 2010 року) з врахуванням суми ПДВ у розмірі 209924 грн. 81 коп. за господарськими операціями з ТОВ "Ельбруспром".

Також матеріали справи містять копію договору оренди частини нежитлового приміщення № 010210-3 від 01.02.2010 року, за умовами якого ПП "Агропром-сервіс" орендувало у ПП "Град-Інвест": складське приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. Профспілкова, буд. 7 загальною площею 206 кв. м. (орендна плата - 3508 грн. за місяць); офісне приміщення за адресою: м. Кременчук, проспект 50 років Жовтня, буд. 138 площею 10 кв. м. (орендна плата 500 грн. на місяць). Загальна сума орендної плати за користування позивачем приміщеннями складала 4008 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 668 грн.

Фактичне здійснення господарських операцій з отримання послуг з оренди у березні та квітні 2010 року вище зазначених приміщень (їх використання у власній господарській діяльності) підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними. Реальність надання послуг додатково підтверджується технічним паспортом на будівлю №7 по вул. Профспілковій у м. Кременчуці Полтавської області щодо належності його на праві власності ПП "Град-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2009 року.

При цьому слід зауважити що економічна доцільність укладення позивачем договору оренди складського приміщення з ПП "Град-Інвест" не є предметом судового розгляду, оскільки відповідачем з цього приводу не висловлено будь-яких зауважень. В ході розгляду справи у суду не виникало обгрунтованих сумнівів у відсутності ділової мети та економічного ефекту при укладанні позивачем зазначеної угоди, оскільки доказів збиткової діяльності позивача, неможливість використання ним такого приміщення у власній господарській діяльності відповідачем не надано.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій постачальники позивача знаходилися у Єдиному Державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач правомірно визначив та задекларував податок на додану вартість, який підлягає віднесенню до податкового кредиту, а саме 212048, 48 грн. за березень - квітень 2010 року по вищезазначеним контрагентам.

Доводи апелянта про відсутність підстав для віднесення даних сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем сформовано податковий кредит у встановленому законодавством порядку.

Наявність виявлених відповідачем розбіжностей, згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість, не є достатньою підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, адже діючим податковим законодавством не передбачена заборона формування платником податку на додану вартість податкового кредиту у разі невідповідного декларування контрагентом своїх податкових зобов"язань за реально виконаними господарськими операціями.

Згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість", сума ПДВ, що включена до ціни товару (послуги), є податковим зобовязанням продавця (постачальника) товару (послуги), і саме продавець (постачальник) товару (послуги) несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету. Тому висновок відповідача щодо непідтвердження позивачем права на податковий кредит, враховуючи відсутність документального підтвердження факту надходження сум ПДВ до бюджету "по ланцюгу поставки" та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача, є необґрунтованим.

Крім того, в ході розгляду справи було встановлено, що розбіжності між позивачем та ПП "Град-Інвест" усунуто 07.07.2010 р., а між позивачем та ТОВ "Ельбруспром" - 20.07.2010 р. (контрагентами подано позивача подано відповідну податкову звітність).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, тому відсутні підстави для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-6523/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 р.