Постанова № 18113866, 15.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2011 року                     № 2а-5989/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСпільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007 за участю :

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 31.03.2011)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 884/9/10-130 від 27.04.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.02.2007 Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" звернулось до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є суб'єктом господарювання, який повинен здійснювати сплату частину прибутку (дивідендів) у порядку визначеному статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 та станом на 23.05.2006 учасником позивача було ВАТ "Укртелеком", якому належало 51% акцій у статутному капіталі товариства, а тому дивіденти за 2005 рік були нараховані відповідно до рішення загальних зборів СП "Інфоком" від 23.05.2006 та були сплачені на рахунок ВАТ "Укртелеком", який був учасником СП "Інфоком" на початок строку виплати дивідендів, а не до державного бюджету. Також позивач посилався на те, що органи державної податкової служби за наслідками документальних перевірок не мають права нараховувати податкове зобов'язання за платежами, які не мають статусу податку або збору (обов'язкового платежу) згідно Закону України "Про систему оподаткування" та по яким не подаються податкові декларації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2007 було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2007 було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.04.2007 у справі № 32/95-А було задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

14.05.2007 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві було подано апеляційну скаргу на постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2007.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 у справі № 22-а-1438/08 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2007 без змін.

18.09.2008 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві було подано касаційну скаргу на постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2011 у справі № К-14111/08 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Супровідним листом № 14111/08 від 19.04.2011 справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

27.04.2011, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 справу було розподілено між суддями. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи №2а - 5989/11/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2011 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2011 залишено без задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення Вищим адміністративним судом України питання про допуск справи до провадження у Верховному суді України.

У судовому засіданні 22.06.2011 оголошувалась перерва до 15.08.2011.

У судовому засіданні 15.08.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 15.08.2011 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовую тим, що оскільки відповідно до установчих документів 51% статутного фонду позивача належить ВАТ "Укртелеком", то позивач перебуває в вирішальній залежності від ВАТ "Укртелеком" та є його дочірнім підприємством, а тому з огляду на те, що 96,671775% майна ВАТ "Укртелеком" є державною власністю у вигляді акцій, то позивач є дочірнім підприємством акціонерної компанії у статутному фонді якої державі належать акції та зобов'язаний здійснювати відрахування частини прибутку до Державного бюджету України в порядку та за механізмом, визначеному статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" зареєстровано 04.11.1993 Дніпровською районною державною адміністрацією у місті Києві як юридичну особу у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю приватної форми власності.

Відповідно до змін до статуту Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком", внесених відповідно до протоколу загальних зборів учасників Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" № 59 від 25.01.2002 та зареєстрованих Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.05.2002 за № 236/22 частка ВАТ "Укртелеком" у статутному фонді підприємства складає 51% статутного фонду.

В період з 30.11.2006 по 15.01.2007 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві було проведено виїзну планову перевірку Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006.

Перевіркою, зокрема, було встановлено, що на порушення статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та пункту 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2008 СП ТОВ "Інфоком" за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2006 році не нараховувало та не сплачувало 50 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку у розмірі 1617479,67 грн.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 144/42-10/14297222 від 26.01.2007, на підставі якого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007, яким Спільному українсько-німецькому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" визначено суму податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) у розмірі 2 384 987,74 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1 617 479,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 767 508,07 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000134210/0 від 06.02.2007 та вважаючи його таким, що підлягає визнанню нечинним, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" звернулось до суду .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 17 - 18, ст. 250) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно із статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Пунктом 3 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що відрахування частки прибутку (доходу) до Державного бюджету пов'язано із наявністю частки держави у статутному фонді саме суб'єкта господарювання такого суб'єкта господарювання, а не його засновника. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.06.2011 по справі № К-6559/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення - рішення.

Частиною восьмою статті 63 Господарського кодексу України встановлено, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно із частиною четвертою статті 126 Господарського кодексу України про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Відповідно до Державного класифікатора України "Класифікація організаційно - правових форм господарювання" затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого); господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства; товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів

З аналізу зазначених норм права вбачається, що дочірнє підприємство, це підприємство єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого) про що має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" та статуту Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" позивач є товариством з обмеженою відповідальністю приватної форми власності та в зазначених документах не міститься відомостей про те, що позивач є дочірнім товариством.

Також посилання відповідача на те, що оскільки позивач перебуває у вирішальній залежності від ВАТ "Укртелеком", то він є його дочірнім підприємством, спростовується тим, що відповідно до статуту Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" зі змінами внесеними відповідно до протоколу загальних зборів учасників Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" № 59 від 25.01.2002 та зареєстрованих Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.05.2002 за № 236/22 частка ВАТ "Укртелеком" у статутному фонді підприємства складає 51% статутного фонду, а дочірнім підприємство вважається у тому випадку, коли його єдиним засновником є інше підприємство.

З огляду на викладене, оскільки відповідно до установчих та реєстраційних документів у статутному фонді позивача немає частки держави та він не є дочірнім підприємством ВАТ "Укртелеком", у статутному фонді якого є частка держави, то позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку (дивідендів) у порядку встановленому статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006.

Крім того, відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Статтями 14 та 15 зазначеного Закону визначено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів), та з їх аналізу вбачається, що в зазначеному переліку відсутній такий вид податку (збору, обов'язкового платежу), як "частина прибутку (доходу)" .

Таким чином, частина чистого прибутку, яку повинні сплачувати до загального фонду Державного бюджету України акціонерні, холдінгові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді, не входять до системи оподаткування України та відповідно не є податком (збором, обов'язковим платежем), тобто зазначені платежі не відносяться до податкових надходжень та не мають податкового режиму справляння. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.11.2010 по справі № К-16106/07 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Одеський коровай" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкових повідомлень - рішень.

З огляду на викладене та враховуючи той факт, що позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку (дивідендів) у порядку встановленому статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 та зазначений платіж не відноситься до податкових надходжень та не має податкового режиму справляння, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) та винесення податкового повідомлення - рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007 - задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві № 0000134210/0 від 06.02.2007.

3.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Спільного українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                             О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 22.08.2011