Постанова № 18113842, 10.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2011 року № 2а-1738/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ДК-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень

№ 0000122306/0 від 13.01.2011 та № 0000112306/0 від 13.01.2011 за участю :

представника позивача: ОСОБА_1 (серії НА № НОМЕР_1)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 24/9/10-009 від 05.01.2011)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ДК-Сервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000122306/0 від 13.01.2011 та № 0000112306/0 від 13.01.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 було відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього судового засідання на 10.03.2010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2011 було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.04.2011.

У судових засіданнях 28.04.2011, 19.05.2011, 09.06.2011 та 07.07.2011 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 10.08.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобовязання позивачу нараховані за результатами перевірки господарських операцій, проведених останнім з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» згідно договору купівлі - продажу товарів № 01-2609 від 26.09.2008. Підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є визнання податковим органом зазначеного договору нікчемним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. У обґрунтування даного твердження податковий орган посилається на матеріали кримінальної справи №69-107, порушеної відносно громадянина ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» дійсно було укладено зазначений договір, який мав реальний характер, та за яким було здійснено поставу товару, який було використано позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що несплата ТОВ "С.Дж. Р. Груп" податку на додану вартість в разі фактичного здійснення господарської операції не може впливати на формування податкового кредиту позивача та на суму бюджетного відшкодування, а при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін та доказом такої вини може бути лише вирок суду в кримінальній справі.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 14.03.2011 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2007 по 30.09.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (акт перевірки від 30.12.2010 № 1095/1-23-60-34423316).

Перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було укладено договір купівлі - продажу товару № 01-2609 від 26.09.2008.

Водночас було встановлено, що відповідно до бази даних АІС "ОР" ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має стан - 10 "запит на встановлення місцезнаходження" та в результаті проведених заходів було встановлено, що підприємство за юридичною адресою місцезнаходження не знаходиться, та відповідно до бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останні звіт з податку на додану вартість було подано за березень 2008 року та з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2008 року, а в ході аналізу податкової звітності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було встановлено відсутність будь - якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів.

Згідно постанови про порушення кримінальної справи від 27.09.2010 старшого слідчого в ОВС Слідчого управлення податкової міліції ДПА України Пасюкова В.В. відповідачем встановлено, що під час розслідування кримінальної справи допитаний ОСОБА_3 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», документи щодо фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

З наведеного відповідач дійшов висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а несплачені позивачем податок на прибуток та податок на додану вартість, унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового кредиту та невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях зазначає, що оскільки контрагентом позивача є фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп», створене ОСОБА_3, який надав пояснення що не має відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував, то первинні документи, якими позивач підтверджує свій податковий кредит з ПДВ та валові витрати, підписані неповноважною особою, а отже не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечення підтримав, надав додаткові усні пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2010 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "ДК-Сервіс" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2007 по 30.09.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В ході перевірки встановлено порушення вимог абзацу 3 підпункту 5.3.9 підпункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 138862,00 грн., а також підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 111089,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

Згідно документів наданих для проведення перевірки встановлено, що між Приватним підприємством "ДК-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» було укладено договір купівлі - продажу № 01-2609 від 26.09.2008, предметом якого є здійснення передачі товару в асортименті, кількості та по цінах вказаних в рахунках - фактурах, які є основою для розрахунків. Відповідно до умов договору найменування, ціна та кількість товару оговорюється сторонами при здійсненні окремого усного замовлення покупця, а оплата товару здійснюється покупцем за вказаною в рахунку - фактурі ціною, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання договору № 01-2609 від 26.09.2008 були виписані видаткові накладні на загальну суму 666 536,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 111 089,35 грн., а саме № 000610/7 від 06.10.2008, № 00019117/7 від 19.11.2008, № 0000812/3 від 08.12.2008, №0001410/5 від 14.10.2008, № 0000412/5 від 28.11.2008, № 003009/2 від 30.09.2008, № 0003110/3 від 31.10.2008, № 0000608/5 від 06.08.2009, № 0000611/12 від 06.11.2009 № 0001812/23 від 18.12.2009, № 0002711/23 від 27.11.2009, № 0002711/15 від 27.11.2009, № 0000311/7 від 03.11.2009, № 0001210/5 від 12.10.2009, № 0000610/2 від 06.10.2009, № 0000710/9 від 07.10.2009, № 0000308/1 від 03.08.2009, № 0002705/8 від 27.05.2009, № 0003007/2 від 30.07.2009, № 0001301/6 від 13.01.2009, № 0002603/6 від 26.03.2009, № 0002702/3 від 27.02.2009, № 0000204/7 від 02.04.2009, № 0001004/2 від 10.04.2009, № 0001305/1 від 13.05.2009, № 0002104/5 від 21.04.2009, № 0000610/2 від 06.10.2009, № 0001905/4 від 19.05.2009, № 0002502/12 від 25.12.2009, № 0002901/08 від 29.01.2010, № 0001101/3 від 11.01.2010, № 0002801/17 від 28.01.2010, № 0002304/11 від 23.04.2010, № 0000807/11 від 08.07.2010, № 0001204/8 від 12.04.2010.

Взаєморозрахунки за зазначеним договором були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 666 536,00 грн., а саме № 875 від 31.05.2010, № 845 від 27.04.2010, № 770 від 01.02.2010, № 786 від 16.02.2010, № 788 від 18.02.2010, № 789 від 18.02.2010, № 793 від 26.02.2010, № 768 від 27.01.2010, № 367 від 14.01.2009, № 384 від 27.02.2009, № 398 від 26.03.2009, № 402 від 03.04.2009, № 408 від 13.04.2009, № 411 від 17.04.2009, № 419 від 28.04.2009, № 418 від 28.04.2009, № 424 від 12.05.2009, № 425 від 14.05.2009, № 439 від 19.05.2009, № 445 від 21.05.2009, № 455 від 05.06.2009, № 491 від 23.06.2009, № 524 від 30.07.2009, № 529 від 31.07.2009, № 545 від 12.08.2009, № 558 від 31.08.2009, № 624 від 06.10.2009, № 628 від 08.10.2009, № 652 від 03.11.2009, № 671 від 11.11.2009, № 707 від 07.12.2009, № 724 від 18.12.2009, № 723 від 18.12.2009, № 747 від 30.12.2009, № 275 від 30.09.2008, № 284 від 06.10.2008, № 295 від 17.10.2008, № 311 від 04.11.2008, № 342 від 04.12.2008, № 346 від 08.12.2008, № 358 від 26.12..2008.

Зазначений договорів, видаткові накладні та відповідні податкові накладні від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було підписано, як директором, громадянином ОСОБА_3., який під час допиту, у рамках розслідування кримінальної справи порушеної постановою старшого слідчого в ОВС Слідчого управлення податкової міліції ДПА України Пасюкова В.В. від 27.09.2010, показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», документи щодо фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє імя на пропозицію ОСОБА_7 (невстановленої слідством особи) за грошову винагороду.

Крім того було встановлено, що відповідно до бази даних АІС "ОР" ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має стан - 10 "запит на встановлення місцезнаходження" та в результаті проведених заходів було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не знаходиться, про що свідчить акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2010 складений старшим о/у з ОВС першого відділу управління "Центр" управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України лейтенантом міліції Петровим І.М. та відповідно до бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не звітує, останній звіт за перше півріччя 2008 року з податку на прибуток підприємств ( з нульовими показниками). Також, згідно акту № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 Державної податкової Крім того було встановлено, що відповідно до бази даних АІС "ОР" ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має стан - 10 "запит на встановлення місцезнаходження" та в результаті проведених заходів було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, про що свідчить акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2010 складений старшим о/у з ОВС першого відділу управління "Центр" управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України лейтенантом міліції Петровим І.М., а відповідно до бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт був поданий з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2008 року (з нульовими показниками). Також, згідно акту № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було встановлено відсутність будь - якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010.

04.01.2011 Приватне підприємство "ДК-Сервіс" подало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва заперечення на акт перевірки № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010, за результатами розгляду яких, листом про надання відповіді № 189/10/23-6011 від 10.01.2011 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення.

13.01.2011 на підставі акту перевірки № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва винесено податкові повідомлення - рішення, якими Приватному підприємству "ДК-Сервіс" збільшено суму податкових зобов'язань № 0000122306/0 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 138 861,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 111 089,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 772,25 грн. та № 0000112306/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 173 588,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 138 862,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34 715,50 грн.

07.02.2011 позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

В акті перевірки № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010 відповідач робить висновок про нікчемність договору укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а також бухгалтерських та податкових документів, складених від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за зазначеним договором з огляду на те, що зазначені документи підписані від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3., який під час допиту, у рамках розслідування кримінальної справи порушеної постановою старшого слідчого в ОВС Слідчого управлення податкової міліції ДПА України Пасюкова В.В. від 27.09.2010, показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», документи щодо фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

27.04.2011 старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України капітаном податкової міліції Горбатюк О.В. за результатами розгляду кримінальної справи № 69-107 винесено постанову про закриття за відсутністю складу злочину кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_3 та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «СДж.Р.Груп»за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до зазначеної постанови в ході проведення слідства по кримінальній справі № 69-107 було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно є засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та здійснював фінансово - господарську діяльність від його імені.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що відповідачем в акті перевірки № 1095/1-23-60-34423316 від 30.12.2010 не наводиться жодних доказів, крім посилання на показання надані ОСОБА_3 підчас допиту його в якості свідка в рамках кримінальної справи, провадження в якій було закрито за відсутністю складу злочину, на підтвердження наміру вчинення нікчемного правочину посадовими особами які виступали від імені позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», то в даному випадку вбачається недоведеною обставина укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що відповідачем не доведено нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З аналізу зазначених норм права вбачається, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) та датою збільшення валових витрат є дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) або дата оприбуткування платником податку товарів, та такі витрати не підлягають включення до складу валових витрат у випадку не підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм права випливає те, що платник податку на додану вартість не може включати до складу податкового кредиту та несе відповідальність за включення до нього суми податку не підтвердженої податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), та тільки відсутність зазначених документів позбавляє платника податку на додану вартість права на включення до складу податкового кредиту суми сплаченої постачальникам товару в ціні придбання.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” №1112/11/13-10 від 20.07.2010, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1)встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; 3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У період, який перевірявся податковим органом, що не заперечується відповідачем, позивач та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів чи послуг.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» товарів, робіт та послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а саме, було укладено договір купівлі - продажу товарів № 01-2609 від 26.09.2008. Факт виконання зазначеного договору та подальше використання позивачем отриманого товару у фінансово - господарських відносинах з ВАТ ТРЗ "Оріон", ПП "Альма-Віта", ВАТ "Могилів - Подільський завод "Газприлад", ТзОВ "Компанія "Спецпроектбуд", ПП "Югі К контакт", Українсько - російським ТОВ "Гідро Тех Інжинірінг", СТОВ "Поділля", ТОВ "Основа", Відділом науки і освіти Горохівської РДА, ТОВ ІНВФ "Інтехфонд", ТОВ "Сантехнік - ЕВМ", Спільним Українсько - Французьким підприємством з ІІ "Основа - Солсиф", ТОВ "ГАСФА", ВАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання імені М.Ф. Фрунзе", СТОВ "Поділля", підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами, видатковими накладними, звітами про дебет та кредит операцій по рахунку, актами звірки взаєморозрахунків та податковими накладними.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, яким останнім було здійснено поставку товарів.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що податкові накладні виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»складені з порушенням вимог чинного законодавства, а реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за договором купівля - продажу № 01-2609 від 26.09.2008 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, то суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на декларування валових витрат та на податкового кредиту по операціях з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за вказаним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства "ДК-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000122306/0 від 13.01.2011 та № 0000112306/0 від 13.01.2011 - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000122306/0 від 13.01.2011.

3.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000112306/0 від 13.01.2011.

4.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства "ДК-Сервіс" за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 17.08.2011