Постанова № 18113830, 04.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2011 року 12:45 № 2а-3181/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Янчука Р.С.,

від відповідача: Огородник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Холодний Яр»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02 серпня 2010 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Холодний Яр» (далі позивач, ТОВ «ТД «Холодний Яр») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2010 року № 0005712302/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2011 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2011 року було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2011 року відкрито провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 1107317,00 грн., оскільки податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Візіон Україна», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що висновок відповідача про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що жодним нормативним актом України не передбачено обовязку платника податку при формуванні податкових зобовязань враховувати формування податкових зобовязань його контрагентами.

Як стверджує позивач, обставини, з якими законом повязується нікчемність правочину, під час перевірки встановлені не були, відтак доводи податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 1107317,00 грн., сформованого за наслідками операцій з контрагентом, який згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту за місцезнаходженням відсутній. Також відповідач зазначав про те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач придбавав товар (роботи, послуги) у особи, яка не сплачувала податки та діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва.

Відтак видані вказаним контрагентом податкові накладні, на думку відповідача, є наслідком укладення нікчемних правочинів. Також відповідач стверджує, що витрати на маркетингові послуги не є витратами, повязаними з господарською діяльністю позивача.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2010 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Холодний Яр»з питань достовірності повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Візіон Україна»за травень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1883/23-02/34821625 від 23.07.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

02 серпня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0005712302/0, яким позивачу, за порушення пп.7.2.3, 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1439512,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 1107317,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 332195,00 грн.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а вказане вище рішення без змін.

Враховуючи те, що повторні скарги на вищевказане податкове-повідомлення рішення були подані позивачем своєчасно протягом законодавчо встановленого 10-денного строку, однак рішенням ДПА України від 11.11.2010 р. № 6149/10/25-114 та рішеням ДПА України від 13.12.2010 р. № 13504/6/25-0115 скарги позивача були безпідставно залишені без розгляду, суд дійшов висновку про дотримання позивачем місячного строку звернення до суду. З огляду на зазначене позивачем заявою від 04.08.2011р. було відкликано заяву про поноволення строку звернення до суду, оскільки вказаний строк позивач не вважає пропущеним.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «ТД «Холодний Яр» в податковій декларації за травень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого у складі вартості робіт (послуг) на користь ТОВ «Візіон Україна», яке згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань за адресою зазначеною в установчих документах не знаходиться, на дату проведення перевірки не подало декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «ТД «Холодний Яр» підпунктів 7.2.3, 7.2.4, пункту 7.2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року на загальну суму 1107317,00 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за травень місяць 2010 року на суму 22683,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 02 квітня 2010 року між ТОВ «ТД «Холодний Яр»(замовник) та ТОВ «Візіон Україна»(виконавець) укладено Договір про надання маркетингових послуг № 0204/1 (том 1, а.с. 112), відповідно до якого Виконавець зобовязувався здійснити маркетингові дослідження щодо реалізації горілчано продукції у східних регіонах України перелік яких викладено у пункті 4 цього договору (том 1, а.с.105-107).

У відповідності до умов цього договору ТОВ «Візіон Україна»складено акт здачі - прийняття виконаних робіт № ОУ-052807, який 28.05.10 р. підписаний також і ТОВ «Торговий дім «Холодний Яр»в особі директора ОСОБА_3, на загальну суму 3500000,00 грн., згідно якого Виконавець маркетингових послуг надав Замовнику такі послуг маркетингові дослідження по вивченню мікроекономічних індексів горілчаного ринку в східних регіонах України, а саме:

1) анонс ринку горілки в східних регіонах України,

2) аналіз реалізації горілчаної продукції в східних регіонах:

- список (реєстр) підприємств східних регіонів України продавців алкогольної продукції (адресна довідка, показники реалізації за 5 місяців 2010 року);

- питома вага підприємств західних регіонів України продавців горілки (рейтинг підприємств);

3) аналіз споживання горілки в східних регіонах України:

- споживання горілки в східних регіонах України за 5 місяців 2010 року (натуральний показник у розрізі по областях);

- портрет споживача горілки (загальна інформація про цільову аудиторію);

-споживчі переваги при виборі горілки (ціна, асортимент, характеристика, клас, вид, марка, бренд).

Крім того, 05 квітня 2010 року між ТОВ «ТД «Холодний Яр»(замовник) та ТОВ «Візіон Україна»(виконавець) укладено Договір про надання маркетингових послуг №0504/1 на загальну суму 3280000,00 грн., відповідно до якого Виконавець зобовязувався здійснити маркетингові дослідження щодо реалізації горілчано продукції у західних регіонах України перелік яких викладено у пункті 4 цього договору (том 1, а.с. 108-110).

Виконання робіт за даними договорами підтверджується Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-052807 від 28 травня 2010 року на суму 3280000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 546 666,67 грн.) (т. 1, а.с. 114), згідно якого Виконавець маркетингових послуг надав Замовнику такі послуг маркетингові дослідження по вивченню мікроекономічних індексів горілчаного ринку в західних регіонах України, а саме:

1) анонс ринку горілки в західних регіонах України,

2) аналіз реалізації горілчаної продукції в західних регіонах:

- список (реєстр) підприємств західних регіонів України продавців алкогольної продукції (адресна довідка, показники реалізації за 5 місяців 2010 року);

- питома вага підприємств західних регіонів України продавців горілки (рейтинг підприємств);

3) аналіз споживання горілки в західних регіонах України:

- споживання горілки в західних регіонах України за 5 місяців 2010 року (натуральний показник у розрізі по областях);

- портрет споживача горілки (загальна інформація про цільову аудиторію);

-споживчі переваги при виборі горілки (ціна, асортимент, характеристика, клас, вид, марка, бренд).

ТОВ «Візіон Україна»надано позивачу податкову накладну № 052807 від 28 травня 2010 року на суму податку на додану вартість 583333,34 грн., та податкову накладну № 052808 від 28 травня 2010 року на суму податку на додану вартість 546666,67 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобовязань ТОВ «Візіон Україна» (тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт надання послуг позивачу (актів виконаних робіт) том 1, а.с. 111, 113.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отримані послуги ТОВ «Торговий дім «Холодний Яр»провело шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Візіон Україна»грошових коштів у розмірі 606800,00 грн. (станом на момент проведення перевірки розрахунок здійснено у розмірі 216800,00 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: № 1699 від 24.06.2010 року на суму 36800,00 грн.; № 1704 від 29.06.2010 року на суму 50000,00 грн.; № 1709 від 30.06.2010 року на суму 40000,00 грн., № 1727 від 02.07.2010р. на суму 40000,00 грн.; № 1733 від 06.07.2010р. на суму 30000,00 грн., № 1749 від 13.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1754 від 14.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1758 від 16.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1762 від 20.07.2010р. на суму 30000,00 грн., № 1765 від 21.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1771 від 22.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1790 від 29.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1794 від 29.07.2010р. на суму 100000,00 грн., № 1800 від 02.08.2010р. на суму 30000,00 грн., № 1811 від 03.08.2010р. на суму 30000,00 грн., № 1812 від 04.08.2010р. на суму 100000,00 грн. в якості компенсації за виконані роботи, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (том 3, а.с. 15-30).

В Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Візіон Україна»на дату проведення перевірки не подало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, останню податкову декларацію з ПДВ подало за лютий 2010 року. Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік на балансі ТОВ «Візіон Україна»основні фонди відсутні, на підприємстві працювала 1 фізична особа.

Далі по тексту Акту перевірки відповідач зазначає, що ТОВ «Торговий дім «Холодний Яр»придбав товар (роботи, послуги) у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, яка за своєю юридичною та фактичною адресою не знаходилась, а також, вирогідно, що продавці і постачальними працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязкий учасники якого обізнані щодо діяльності один одного.

З огляду на вищевказане податковий орган зробив висновок про порушення ТОВ «Торговий дім «Холодний Яр»підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 1130000,00 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «ТД «Холодний Яр»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Візіон Україна», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням (оплатою) робіт (послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Візіон Україна» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (Свідоцтво платника ПДВ № 100280862 від 30.04.2010 року), а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг); в свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДПА України, свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ «Візіон Україна», було анульоване з 24.01.2011 року (том 4, а.с. 84), в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у травні 2010 року, тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Візіон Україна» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники товарів (робіт, послуг) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2011 року № 041862 підтверджує, що ТОВ «Візіон Україна»станом на як момент здійснення розглядуваних господарських операцій (та складання податкових накладних), так і на момент винесення рішення суду зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2, а.с. 226-229).

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 14 ст. 19 Закону).

З вказаного вбачається, що юридична особа повинна здійснювати щорічне підтвердження відомостей, які вносяться Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у випадку нездійснення такого підтвердження державним реєстратором вноситься запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Як вбачається з записів № 3 та № 4 у вказаній вище Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від від 30.05.2011 року № 041862 (том 2, а.с. 228), відомості про місцезнаходження ТОВ «Візіон Україна»(м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44) були внесені до ЄДР 13.04.2010р..

Запис про відсутність ТОВ «Візіон Україна» за його місцезнаходження було внесено до Єдиного державного реєстру лише 08.11.2010р. (запис № 5), тобто після здійснення господарських операцій та складання податкових накладних на користь позивача.

Відтак, в силу положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості про місцезнаходження ТОВ «Візіон Україна» на момент складання податкових накладних вважаються достовірними, тому доводи відповідача щодо зворотнього не приймаються судом до уваги.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АД № 940818 від 06.05.2011 року ТОВ «ТД «Холодний Яр»здійснює наступні види діяльності: дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки; інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення; інші види оптової торгівлі; консультування з питань комерційної діяльності та управління; надання інших комерційних послуг (том 1, а.с. 132).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Візіон Україна», фактично замовлялися позивачем з метою виконання ним договорів про надання маркетингових послуг № 11-01/2010-1 та № 11-01/2010-2 від 11 січня 2010 року, укладених з ТОВ «Хлібна нива», в яких позивач виступав виконавцем відповідних послуг, по проведенню маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника ТОВ «Хлібна нива»(том 3, а.с. 9-10, 12-13). Виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання передачі робіт (том 3, а.с. 11, 14). Тобто договір з ТОВ «Візіон Україна»було укладено позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та з метою виконання своїх зобовязань перед замовником.

Крім того, фактичне виконання ТОВ «Візіон Україна» маркетингових досліджень по вивченню горілчаного ринку в західних та східних регіонах України підтверджується також аналітичними довідками про результати маркетингових досліджень (том 1, а.с. 179-250, том 2, а.с. 96-224), де наведено детальний список продавців алкогольної продукції та обсяги реалізації горілчаної продукції.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Візіон Україна»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи (послуги), що придбавалися позивачем у ТОВ «Візіон Україна», придбавались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року».

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Візіон Україна»основних фондів (згідно декларації по податку на прибуток за 2009 рік) та необхідного управлінського або технічного персоналу не може бути судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись субєктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів.

Виконання господарських зобовязань могло здійснюватись ТОВ «Візіон Україна»за посередництвом третіх осіб або залучення осіб, які працювали на умовах цивільно-правових угод тощо. Відповідачем не було надано беззаперечних доказів, які б підтверджували, що відсутність персоналу на вказаному підприємстві унеможливлювала виконання останнім цивільно-правових зобовязань за договором про надання маркенгових послуг або що наявність найманого персоналу є необхідною умовою для надання таких послуг.

Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій виконання маркетингових дослідженьвиконання таких договорів не вимагало від виконавця спеціального технічного або управлінського персоналу та/або наявності основних фондів.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що надання маркетингових послуг не мало наслідком досягнення певного економічного результату або не було обумовлено розумними економічними причинами тощо.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставни під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено, що позбавляє суд можливості перевірити вказані обставини під час судового розгляду справи.

Доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій ґрунтуються лише на припущеннях (зокрема щодо наявності стабільних звязків між учасниками в даному сегменті ринку), які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Фактично, згідно Акту перевірки, єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань було неподання контрагентом податкової звітності з ПДВ за травень 2010 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи станом на момен розгляду справи судом ТОВ «Візіон України»було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за травень 2010 року, разом із Додатком № 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», де у рядку № 46 було визначено податкові зобовязання за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТД «Холодний Яр»у розмірі 1130,000,02 грн. (том 1, а.с. 161-168), що повністю відповідає задеклованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

З приводу дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або її видача її особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент складання податкових накладних), визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.8 Закон України «Про податок на додану вартість»за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що податкові накладні видані за оподатковуваною операцією за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., пп. 6.1.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час їх видачі та виникнення спірних правовідносин).

Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними актів виконаних робіт та платіжних документів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «ТД «Холодний Яр» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1107317,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02.08.2010 р. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на час прийняття оскаржуваного рішення) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 332195,00 грн. згідно вказаного вище рішення є також протиправним.

Додатково до викладеного Окружний адміністративний суд міста Києва також зазначає, що використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суперечить положенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (чинного на момент проведення перевірки), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні органу державної податкової служби та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість»не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

При цьому, суд окремо зазначає, що само по собі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкові повідомлення-рішення, ухвалені відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконними.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано акту зустрічної перевірки контрагента позивача, які б свідчили про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі діяльності цієї особи.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02 серпня 2010 року № 0005712302/0 є протиправним та підлягає скасованню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ТД «Холодний Яр» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02 серпня 2010 року № 0005712302/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Холодний Яр»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 11 серпня 2011 року.

Повний текст постанови складено та підписано: 11 серпня 2011 року.