Постанова № 18113722, 22.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/4698/2011

22.08.11

09 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:                     

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1 –за довіреністю,

представника відповідача –ОСОБА_2 –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»до управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси про скасування рішення,

встановив:

До суду з позовною заявою звернулося державне підприємство науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», в якій просить скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси №446 від 10 березня 2011 року.

          Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що рішення відповідача №446 від 10 березня 2011 року про застосування фінансових санкцій прийнято в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Що передбачено абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 року N 2343-ХІІ.

В доповненні до адміністративного позову позивач також зазначив, що актом перевірки встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за що на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 цього закону до підприємства застосовано фінансові санкції. Вказані положення ч. 1 ст. 19, п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»виключені з тексту закону, ще до проведення перевірки та прийняття спірного рішення. В зв'язку з викладеними обставинами позивач просить задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси №446 від 10 березня 2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю та зазначив, що УПФУ прийнято законне та обґрунтоване рішення. Фінансові санкції застосовані відповідно до законодавства яке було чинним на час виникнення виявлених порушень. Щодо застосування фінансових санкцій в період дії мораторію, представник позивача зауважив, що фінансові санкції та пеня не застосовуються щодо заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство, а щодо поточних платежів у період після порушення справи про банкрутство сплата здійснюється відповідно до вимог ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин представник позивача просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

          Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

          Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 14312329) та знаходиться на обліку в УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси.

03.03.2011 року відповідачем здійснено перевірку з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 28.10.2008 по 13.02.2011 та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2004 до 31.12.2010. Перевірка проведена на підставі ст. 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Перевіркою встановлено порушення п. 6 ст. 20, ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в результаті чого збільшено страхових внесків за 2006-2007 роки на суму 8002 грн. 69 коп. Також встановлено порушення п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо достовірності та подання відомостей про застраховану особу.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт №55 від 03.03.2011 де відображено виявлені порушення та винесено рішення №446 від 10.03.2011 про застосування фінансових санкцій у сумі 13661 грн. 34 коп. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(діючої на момент вчинення порушення) страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

          Пунктом 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

          Таким чином суд вважає, що відповідачем проведена перевірка на підставі та у спосіб передбачений Законом, а прийняте рішення про застосування фінансових санкцій законне і обґрунтоване.

          Щодо посилання позивача про прийняття рішення про застосування фінансових санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№2343 ХІІ від 14.05.1992 року –надалі Закон №2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Дослідивши ухвалу господарського суду Черкаської області від 30 травня 2011 року, суд встановив, що 23 березня 2007 року господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство позивача, а 17 травня 2011 року подано клопотання суду про затвердження мирової угоди.

Як вбачається з акту перевірки №55 від 03.03.2011 та розрахунку фінансових санкцій, позивачем вчинено порушення в період з жовтня 2008 року по листопад 2010 року, тобто після введення мораторію. Дія мораторію не зупиняє виконання боржником зобов’язань зі сплати страхових внесків, які виникли після дня введення в дію мораторію та не припиняє заходів спрямованих на їх забезпечення. Таким чином твердження позивача щодо неправомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій в період дії мораторію не знайшло свого об’єктивного підтвердження.

Щодо посилання позивача на те що положення ч. 1 ст. 19, п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»виключені з тексту закону, ще до проведення перевірки та прийняття спірного рішення, суд зауважує, що дійсно положення вказаних статей виключені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464-ХІ від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011, проте п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року за №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. , 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 257 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.П. Тимошенко