Постанова № 18113631, 29.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" серпня 2011 р. № 2а- 3944/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 439 від 01.12.2010р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 357/10-020 від 12.01.2011);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області № 0000021800/0 від 23.11.2010 року, № 0000021800/1 від 20.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" з податку на додану вартість в сумі 179504, 00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 128217,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 51287,00 грн. , судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що Красноградською МДПІ проведено невиїзна документальна перевірка ТОВ “Укрнафтогазресурс” код ЄДРПОУ 35314646 з питання взаємовідносин з ТОВ “Донтрансторг” код ЄДРПОУ 36061529 за липень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 08.11.2010р. №1338/18/35314646, яким встановлено порушення п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та ч. 1 ст. 203, ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, оскільки вчинений правочин ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»з ТОВ «Донтрансторг»не спрямований на реальне настання правових наслідків та у зазначеного контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні, також у ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»відсутні будь-які документи, які підтверджують перевезення (доставку) вантажу (товару) від постачальника до покупця чи пункту призначення. На підставі вищезазначеного акту Красноградською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000021800/0 від 23.11.2010 року, № 0000021800/1 від 20.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" з податку на додану вартість в сумі 179504, 00 грн. (сто сімдесят дев"ять тисяч п"ятсот чотири гривні) у тому числі за основним платежем у сумі 128217,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч двісті сімнадцять гривен) та штрафними санкціями у сумі 51287,00 грн. ( п"ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім гривен). Позивач вважає дані рішення незаконними з огляду на те, що, по-перше, висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Донтрансторг” не відповідають вимогам цивільного законодавства та не входять до компетенції податкового органу, по-друге, позивач, як платник податку, не несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання та за показники податкової звітності своїх контрагентів згідно діючого законодавства.

В письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що ТОВ “Донтрансторг”займається торгово-посередницькою діяльністю. У липні 2010 року були укладена угода з ТОВ «Донтрансторг», згідно якої були відвантажені товари позивачу і були виписані, видаткові та податкові накладні. За отриманий товар позивач розрахувався. Усі документи підписувались директором ТОВ “Донтрансторг” особисто і скріплювались печаткою.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні, а саме: в ході перевірки встановлені взаємовідносини ТОВ «Укрнафтогазресурс»з ТОВ «Донтрансторг»на загальну суму 769 300 грн., в ході перевірки встановлено, що будь-які документи, що підтверджують перевезення (доставку) вантажу (товару) від постачальника до покупця товару чи пункту призначення, а саме до ТОВ «Укрнафтогазресурс». В обґрунтування відповідач посилається на: приписи Цивільного Кодексу України, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві транспорту України 20.02.1998 року за № 128/2568. Крім того, відповідно до листа ДПА України в Харківській області від 22.11.2010 року №20818/7/18-209 керівником і засновником ТОВ «Донтрансторг»є ОСОБА_3, який свідчить про непричетність його до реєстрації та ведення господарської діяльності вказаного підприємства. Відповідно до пояснень, ОСОБА_3 реєстрацію ТОВ «Донтрансторг» здійснив за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності. Місцезнаходження печаток, статутних і первинних документів йому не відомо. Ніяких документів від імені ТОВ «Донтрансторг»він не підписував. Остання декларація ТОВ «Донтрансторг»з ПДВ надана за червень 2010року прийнята до відома 27.07.2010 року, розрахунок комунального податку за травень 2010 року наданий 10.06.2010 року, декларація з податку на прибуток за 2009 рік подана 05.05.2010 року, декларація з податку на прибуток за перший квартал 2010 року не надавалась. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено: за даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарі (робіт, послуг) за 2009 рік склала 161768795 грн.. До декларацій з податку на прибуток за 2009 рік додаток К1 не надавався. В обґрунтування вищезазначеного відповідач посилається на ст. 3 Господарського Кодексу, , ч. 5 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Красноградською міжрайонною Державною податковою інспекцією Харківської області 08.11.2010р. проведено невиїзна документальна перевірка ТОВ “Укрнафтогазресурс” код ЄДРПОУ 35314646 з питання взаємовідносин з ТОВ “Донтрансторг” код ЄДРПОУ 36061529 за липень 2010 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підприємством занижено податок на додану вартість за липень 2010 року на загальну суму 128216,67 грн., та ч. 1 ст. 203, ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»з ТОВ «Донтрансторг». На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021800/0 від 23.11.2010р. та нараховане податкове зобовязання з ПДВ 179504,00 грн. (за основним платежем у сумі 128217,00 грн. та за штрафними санкціями 51287,00 грн.). Підприємство не погодилося з винесеним податковим повідомленням рішенням та оскаржило його МДПІ у Красноградському районі листом №436 від 01.12.2010 . МДПІ у Красноградському районі за результатами розгляду зазначеної скарги було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги № 6586/10/25-010 від 14.12.2010 (отримано засобами поштового звязку 17.12.2010). Даним рішенням податкове повідомлення рішення МДПІ у Красноградськомурайоні №0000302300/0 від 23.11.2010р було залишено без змін а скарга без задоволення. Крім того МДПІ у Красноградському районі на адресу підприємства було направлено податкове повідомлення рішення № 0000021800/1 від 20.12.2010р. (отримано засобами поштового звязку 23.12.2010). Підприємство подало скаргу до ДПА у Харківській області листом №480 від 24.12.2010. (отримано ДПА 30.12.2010). ДПА у Харківській області за результатами розгляду вищезазначеної скарги винесено рішення за результатами розгляду повторної скарги №120/10/25-203 від 14.01.2011 (отримано засобами поштового звязку 19.01.2011 року) яким залишило без змін податкові повідомлення-рішення № 0000021800/0 від 23.11.2010р, № 0000021800/1 від 20.12.2010р а скаргу без задоволення. Підприємство не погодилося з винесеним рішенням та оскаржило його до ДПА України листом №36 від 27.01.2011. Листом від 18.02.2011 за № 3900/6/25-0515 ДПА України було продовжено розгляд скарги до 31.03.2011. ДПА України за результатами розгляду повторної скарги винесено рішення за результатами розгляду повторної скарги №6149/6/25-0515 від 30.03.2011 яким залишило без змін податкові повідомлення-рішення № 0000021800/0 від 23.11.2010р, № 0000021800/1 від 20.12.2010р а скаргу без задоволення. (отримано 05.04.2011).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, в липні 2010 року позивач співпрацював з ТОВ “Донтрансторг” на підставі договіру №б/н від 29.07.2010 щодо поставки товаро-матеріальних цінностей (вагон-їдальна, вагон-сушилка, вагон спальний), у відповідності до умов зазначеного договору ТОВ “Донтрансторг” зобов'язалось поставити і передати у власність позивача товар, а останній зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Фактичне відвантаження товарів “ТОВ “Донтрансторг" на адресу позивача підтверджується накладною №290768 від 29.07.10 на суму 769300,00 грн. ( в тому числі ПДВ 128216,67 грн.).

На суму відвантаженого товару ТОВ “Донтрансторг” виписало ТОВ «Укрнафтогазресурс»податкову накладну № №290768 від 29.07.10 на суму 769300,00 грн. ( в тому числі ПДВ 128216,67 грн., сума без ПДВ 641083,33 грн.).

Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені позивачем до податкових зобов'язань відповідного періоду та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період.

Реальність господарських операцій підтверджується приєднаними до справи копіями первинних документів, котрі в силу положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) не містять дефектів форми, змісту або походження, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а також копіями товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт фізичного переміщення товару у спірних правовідносинах.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів шляхом проведення розрахунку векселем

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ “Укрнафтогазресурс” по розрахункам з ТОВ “Донтрансторг” не значиться.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ «Донстройторг»є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видана ТОВ “Донтрансторг” за липень 2010 року на адресу позивача податкова накладна повністю відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ “Донтрансторг”" у липні 2010 року, коли ним була виписана податкова накладна, відповідно до свідоцтва від 27.01.2009 року № 100162453 було зареєстроване платником податку на додану вартість та перебувало в ЄДРПОУ за кодом 26488128.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ “Донтрнасторг” було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що законодавець не ставив у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Вищевикладене також підтверджується позицією ВАСУ, викладеною у довідці від 20.10.06р. "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету".

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеними нормами Кодексу, враховуючи невідомість джерела отримання пояснень директора ТОВ “Донтрансторг”, викладених в службовій записці, і зразків підписів, та враховуючи те що ДПІ не надало рішення суду, відповідно до якого ТОВ “Донтрансторг” визнано фіктивним підприємством, відсутні відомості щодо набрання ним законної сили, не зазначено юридичної оцінки судом укладеного договору поставки між ТОВ «Укрнафтогазресурс»та ТОВ «Донтрансторг», вироку у кримінальній справі, відповідно до якого визнано винними фізичних осіб щодо створення фіктивного підприємства ТОВ “Донтрансторг”, суд не приймає їх до уваги та вирішує справу з урахуванням існуючих в матеріалах справи доказами в розумінні КАС України.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Щодо доводів ДПІ з приводу відсутності трудових ресурсів, основних фондів у ТОВ "Донтрансторг", який міг б виконати вищезазначений обсяг поставки позивач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших субєктів господарювання.

Виходячи з цього, доводи ДПІ щодо спрямованості діяльності ТОВ "Донтрансторг" виключно на формування податкової вигоди для третіх осіб є необґрунтованими.

При укладанні договору позивач здійснив усі можливі дії щодо встановлення цивільної правосуб'єктності ТОВ «Донтрансторг».

Дана обставина підтверджувалася наявністю у позивача ксерокопій Статуту, довідки з ЄДРПОУ , свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Донтрансторг».

Даними документами підтверджується, що ТОВ «Донтрансторг»перебувало в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України та мало статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державногореєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окрім того, чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Доводи податкового органу щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Донтрансторг» не може братися судом до уваги оскільки, свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Донтрансторг» було анульовано податковими органами лише 12.08.2010 року, тобто після виконання сторонами зазначених договорів та відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Правова позиція щодо необхідності проведення перевірки своїх контрагентів для майбутньої спільної діяльності викладена також в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначається, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платників податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів видно, що ТОВ “Донтрансторг”та ТОВ “Укрнафтогазресурс” свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали повністю.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з ТОВ “Укрнафтогазресурс” договір схвалений з боку ТОВ “Донтрансторг” шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а спірна податкова накладна, надана позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ “Донтрансторг” по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ “Донтрансторг”; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 128217,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 51287,00 грн. , а також висновків акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000021800/0 від 23.11.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000021800/1 від 20.12.2010 року про визначення податкового зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" з податку на додану вартість в сумі 179504, 00 грн. (сто сімдесят дев"ять тисяч п"ятсот чотири гривні) у тому числі за основним платежем у сумі 128217,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч двісті сімнадцять гривен) та штрафними санкціями у сумі 51287,00 грн ( п"ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім гривен).

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (код ЄДРПОУ 35314646, вул Красноармійська, 2-а, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343) витрати зі сплати судового збору урозмірі 3,40 (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.