Постанова № 18113588, 30.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.08.2011р. справа № 2а- 9134/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивач - Ламанова Т.В.,

відповідача, ТОВ "Поллукс Плюс" - Даншина Г.О.,

відповідача, ТОВ "Єврозв"язок" - Даншина Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллукс Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврозвязок" простягнення суми, -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, ДПІ у Київському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив 1) стягнути з відповідача, ТОВ "Поллукс Плюс" на користь відповідача, ТОВ "Єврозв'язок" суму коштів в розмірі 207.651,60грн., стягнути з відповідача, ТОВ "Єврозв'язок" на користь Державного бюджету України суму коштів в розмірі 207.651,60грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що укладений між ТОВ "Поллукс Плюс" та ТОВ "Єврозв'язок" правочин є нікчемним, з метою, суперечною інтересам Держави, у спірних правовідносинах діяв відповідач, ТОВ "Поллукс Плюс", котрий не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність. Відтак, все одержане ТОВ "Поллукс Плюс" від ТОВ "Єврозв'язок" підлягає поверненню на користь ТОВ "Єврозв'язок", а все належне ТОВ "Поллукс Плюс" з ТОВ "Єврозв'язок" підлягає стягненню в дохід бюджету саме з ТОВ "Єврозв'язок". Посилаючись на вищевикладені мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллукс Плюс", з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач, зазначив, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними субєктами права, предметом спірного правочину є речі, що не обмежені в цивільному обороті, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів субєктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврозв'язок", з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що спірний правочин виконаний в повному обсязі, сторони спірного правочину претензій одна до одної не мають, спірний правочин закону не суперечать. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи 04.01.2011р. між ТОВ "Поллукс Плюс" та ТОВ "Єврозв'язок" було укладено договір про співробітництво №0404, предметом якого здійснення взаємних поставок обладнання, комплектуючих, іншої промислової продукції.

З посиланням на згаданий договір ТОВ "Поллукс Плюс" на адресу ТОВ "Єврозв'язок" були виписані: 10.01.2011р. накладна №14 на суму 73.671,28грн. (ПДВ 12.278,55грн.) та податкова накладна №13 на суму 73.671,28грн. (ПДВ 12.278,55грн.), 21.01.2011р. накладна №26 на суму 33.335,78грн. (ПДВ 5.555,96грн.) та податкова накладна №26 на суму 33.335,78грн. (ПДВ 5.555,96грн.), 25.01.2011р. накладна №29 на суму 66.536,88грн. (ПДВ 11.089,48грн.) та податкова накладна №29 на суму 66.536,88грн. (ПДВ 11.089,48грн.), 31.01.2011р. накладна №32 на суму 34.107,13грн. (ПДВ 5.684,52грн.) та податкова накладна №32 на суму 34.107,13грн. (ПДВ 5.684,52грн.), а всього на суму 207.651,07грн..

Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ "Єврозв'язок" на користь ТОВ «Поллукс Плюс»було оплачено 02.03.2011р. 29.468,51 грн. за платіжним дорученням №172 та 44.202,77грн. за платіжним дорученням №173, 09.03.2011р. 33.335,78 грн. за платіжним дорученням №188 та 34.107,13грн. за платіжним дорученням №189. 11.03.2011р. 26.614,13грн. за платіжним дорученням №198 та 39.922,13грн. за платіжним дорученням №199, а всього на загальну суму 207.650,45грн.

В ході розгляду справи з пояснень представника позивача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, вчиненого відповідачами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки відповідачів у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірного правочину до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання відповідачами зобов'язань по поставці товарів та оплаті вартості товарів шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»і Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до ТОВ «Єврозвязок», наявності у ТОВ "Поллукс Плюс" та ТОВ "Єврозв'язок" спільного інтересу щодо їх отримання коштів саме ТОВ «Поллукс Плюс»(що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.44 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд відзначає, що ДПІ достовірність відомостей долучених до справи первинних документів не спростована.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту документальної невиїзної перевірки діяльності ТОВ «Поллукс Плюс» (ідентифікаційний код 34755537) від 11.03.2011р. №749/23-1/34755537, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Втім, у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9) зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК) (п.18 Постанова Пленуму ВСУ №9).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності ТОВ "Єврозв'язок" та ТОВ «Поллукс Плюс»не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між ТОВ "Єврозв'язок" та ТОВ «Поллукс Плюс»за спірним правочином, доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності відповідачів, субєкт владних повноважень до суду не подав.

В матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2011р. по справі №5023/2318/11, яким укладений між ТОВ "Єврозв'язок" та ТОВ «Поллукс Плюс»договір про співробітництво від 04.01.2011р. визнано дійсним та копія листа начальника ВПМ ДПІ у Київському районі міста Харкова №6049/10/26-020 від 30.03.2011р., яким повідомлено про прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за актом перевірки ТОВ «Поллукс Плюс»(ідентифікаційний код 34755537) від 11.03.2011р. №749/23-1/34755537.

Розвязуючи спір по суті, суд сприймає згадані документи як належні та допустимі в розумінні ч.3 ст.70 КАС України докази необґрунтованості судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено субєктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від 11.03.2011р. №749/23-1/34755537 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину, викладене в акті перевірки ТОВ «Поллукс Плюс»(ідентифікаційний код 34755537) від 11.03.2011р. №749/23-1/34755537 судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою субєктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платників податків у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ДПІ у Київському районі м. Харкова до ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Єврозв'язок" про стягнення суми залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01.09.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.