Постанова № 18113564, 26.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 серпня 2011 р. № 2-а- 7743/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представників позивача Приблуда Є.В., Дребот І.А.,

представника відповідача Ламанова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант"

доДержавної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (далі - ПАТ "СК "Мега-Гарант") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000272200 від 15.04.2011 року та стягнення судових витрат з відповідача.

26.08.2011 року під час судового засідання представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача. Вказану заяву було приєднано судом до матеріалів справи у відповідності з вимогами ст.137 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення рішення від 15.04.2011 року №0000272200 прийнято відповідачем з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року №1576-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №1576-XII), Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VIз наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №514-VI), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №334/94-ВР) та на довільному трактуванні норм права, з огляду на наступне. Обставини, які викладені у акті перевірки від 31.03.2011 року №1132/22-0/30035289 неправомірно кваліфіковані як порушення пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР, Наказу ДПА України від 31.03.2003 року №146 з урахуванням вимог ст. 30 Закону України №514-VI, ст. 15, п."д" ст.41 Закону України №1576-XII, а висновки акту перевірки зроблено при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. Представники позивача не погоджуються і з висновками акту перевірки відповідача стосовно обов'язку ПАТ "СК "Мега-Гарант" в строк до 01.07.2010 року нарахувати та виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі не менше 131811,80 гривень. Позивач зазначив, що відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України №1576-XII та Законом України №514-VI. Вищим органом акціонерного товариства відповідно до ст.41 Закону України №1576-XII та ст.32 Закону України №514-VI є загальні збори акціонерів. В звязку з тим, що розподіл прибутку, а отже і виплата дивідендів, є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів, вказана функція не може бути передана іншим органам товариства. Однак, загальні збори акціонерів ПАТ "СК "Мега-Гарант", що відбулися 12.05.2010 року рішення про виплату дивідендів не приймали, а прийняли рішення: "Прибуток ЗАТ "СК "Мега-Гарант" за 2009 рік не розподіляти". Також станом на час звернення до суду виплат дивідендів за 2009 рік ПАТ "СК "Мега-Гарант" не проводило. У звязку з наведеним, позивач вважає, що податкове повідомлення рішення від 15.04.2011 року № 0000272200 є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судове засідання прибули, надали аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити в повному обсязі.

Представник ДПІ у Київському районі м. Харкова в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник ДПІ у Київському районі м. Харкова в своїх запереченнях послався на норми Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року №2154-VI, а саме на пп.10, 11 розділу VII «Прикінцеві положення», якими були внесені зміни до ст.15, п. "д" ст.41 Закону України №1576-XII та ч.1 ст.30 Закону України №514-VI, Закон України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" від 3 грудня 2010 року №2774-VI. Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно із пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить авансовий внесок з податку на прибуток. Таким чином, у відповідності із нормами ст.15, п."д" ст.41 Закону України №1576-XII, ст.30 Закону України №514-VI та п.7.8. ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України №334/94-ВР, ПАТ "СК "Мега-Гарант" повинно було в термін до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 527247 тисяч гривень та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі не менше 131811,80 гривень.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Відповідно до довідки АА №423360 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягу з ЄДРПОУ №46/2-58/3948 від 05.07.2011 року, витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ "СК "Мега-Гарант" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.07.1998 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ПАТ "СК "Мега-Гарант" зареєстровано в якості фінансової установи 21.08.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу керівника ДПІ у Київському районі м. Харкова від 07.02.2011 року №260, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова з 17.02.2011 року по 24.03.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "СК "Мега-Гарант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова складено акт №1132/22-0/30035289 від 31.03.2011 року, яким встановлено порушення пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР, Наказу ДПА України від 31.03.2003 року №146 з урахуванням вимог ст.30 Закону України №514-VI, ст. 15, п."д" ст.41 Закону України №1576-XII, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 131811,80 грн.

15.04.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акту перевірки №1132/22-0/30035289 від 31.03.2011 року було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000272200, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток страхових організацій в загальному розмірі 164764,75 грн., у тому числі за основним платежем 131811,80 грн. та застосованими штрафними санкціями у розмірі 32952,95 грн.

Позивачем - ПАТ "СК "Мега-Гарант", в порядку ст.56 Податкового кодексу України, було направлено скаргу (вих. №166 від 22.04.2011 року) на податкове повідомлення - рішення №0000272200 від 15.04.2011 року до Державної податкової адміністрації у Харківській області. Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 06.06.2011 року за вих.№2435/10/25-103 за результатами розгляду скарги було залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000272200 від 15.04.2011 року, а скаргу в.о. Голови Правління ПАТ "СК "Мега-Гарант" ОСОБА_4 від 22.04.2011 року №166 - без задоволення. Вказане рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області ПАТ "СК "Мега-Гарант" отримало 14.06.2011 року.

Відповідно до положень ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Права органів державної податкової служби регламентовані ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідачем була проведена документальна планова перевірка згідно ст.77 Податкового кодексу України, підстави та порядок проведення якої, позивач не оскаржує.

Відповідно до п.п.75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.77.8 ст.77 Податкового кодексу України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.83 вищезазначеного кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2. ст.85 передбачений обовязок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з п.п.3.4.1 Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова №1132/22-0/30035289 від 31.03.2011 року, предметом перевірки крім іншого, було також дотримання ПАТ "СК "Мега-Гарант" законодавства в частині обчислення та своєчасності сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік. При цьому, під час перевірки перевіряючими, крім первинних документи бухгалтерського і податкового обліку, господарських договорів, були також досліджені статутні документи ПАТ "СК "Мега-Гарант" та витяг з протоколу №41 загальних зборів акціонерів позивача.

Як вбачається з витягу з протоколу №41 від 12.05.2010 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "СК "Мега-Гарант", наявного в матеріалах справи, по пятому питанню порядку денного "Про розподіл прибутку ЗАТ "СК "Мега-Гарант" за 2009 рік" було вирішено 100% голосів - прибуток ЗАТ "СК "Мега-Гарант" за 2009 рік не розподіляти.

Отже, у вказаних документах, наявних в матеріалах справи, відсутній факт прийняття рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів, тобто відсутні будь-які фактичні дані для визначення суми грошового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій.

Відповідно до ст.41 Закону України №1576-XII вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, вказана норма кореспондується з положеннями ст.32 Закону України №514-VI.

Пунктом "д" ч.5 ст.41 Закону України №1576-XII визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №514-VI до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року №2154-VI, а саме на пп.10, 11 розділу VII «Прикінцеві положення», якими були внесені зміни до ст.15, п. "д" ст.41 Закону України №1576-XII та ч.1 ст.30 Закону України №514-VI, Закон України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" від 3 грудня 2010 року №2774-VI, зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.

Проте, Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України №2154-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, було встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Отже, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 15.04.2011 року, прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток страхових організацій в розмірі 131811,8 грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток та застосована щодо цього штрафна фінансова санкція у сумі 32952,95 грн., ґрунтувалось на нормах законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 визнані неконституційними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі неконституційних норм підлягає скасуванню. Суд зауважує, що перевірка ДПІ у Київському районі м. Харкова проводилась з 17.02.2011 року по 24.03.2011 року, тобто на той час відповідач зобовязаний був бути обізнаний з Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 та не застосовувати у відношенні позивача норми, визнані неконституційними.

Також суд відмічає, що відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України №1576-XII, Законом України №514-VI та "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року №3480-IV.

Акція, згідно з ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року №3480-IV, іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

Відповідно приписам п.1.9 ст.1 Закону України №334/94-ВР дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Згідно зі ст.33 Закону України №514-VI до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства. Крім того, Закон України №514-VI та Закон України №1576-XII не передбачають права вказувати загальним зборам щодо розподілу прибутків, отриманих товариством.

Відповідно до ст.10 Закону України №1576-XII, учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст.11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з Протоколом № 41 Загальних зборів акціонерів позивача від 12.05.2010 року прийнято рішення не розподіляти прибуток ПАТ "СК "Мега-Гарант" за 2009 рік.

Частиною 1 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

В звязку з тим, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не мала належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій в розмірі 131811,8 грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України, відповідач не мав підстав для визначення ПАТ "СК "Мега-Гарант" штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "СК "Мега-Гарант" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ПАТ "СК "Мега-Гарант" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000272200 від 15.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (вул. Артема, 46, Харків, 61002, код 30035289) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2011 року.

Суддя Біленський О.О.