Постанова № 18112800, 19.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2011 року 12:28                               Справа № 2а-0870/2579/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                        Стрельнікової Н.В.,

при секретарі                                         Павлові С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО», Запорізький район Запорізької області,

до:           Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області,

про:          визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача:                    ОСОБА_1 за довіреністю №18/04 від 18.04.2011,          

від відповідача:          ОСОБА_2 за довіреністю №543/10/10 від 15.09.2010,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИО» (далі – ТОВ «ТРИО», Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (далі – ДПІ у Запорізькому районі, податковий орган), в якому позивач просить суд визнати нечинними та скасувати прийняті відповідачем 13.04.2011 податкові повідомлення-рішення №000006/0 та №000007/0, якими Товариству визначені суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість, та податку на прибуток підприємств у розмірі 47891 грн. 25 коп. та 146061 грн. 25 коп. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Запорізькому районі на підставі акту перевірки № 15/2311/30256318 від 30.03.2011 за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «ТРИО» щодо взаємовідносин з ТОВ «Монтажбудстрой». Під час перевірки податковий орган дійшов висновків, які на думку позивача ґрунтуються лише на припущеннях, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення №000006/0 і №000007/0, прийняті на підставі акту перевірки №15/2311/30256318, підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, оскільки вважає вимоги позивача необґрунтованими. У наданих суд письмових запереченнях на позов, зазначає, що висновки податкового органу, викладені у акті №15/2311/30256318 підтверджені фактичними обставинами, встановленими під час перевірки.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підстав направлення №08066 від 15.03.2010 та наказу №125 від 15.03.2010, у період з 15.03.2010 по 23.03.2010, фахівцями ДПІ у запорізькому районі Запорізької області було проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «ТРИО» з питань взаємовідносин з ТОВ «Монтажбудстрой» (ЄДРПОУ 36835727) у 2010 році. За наслідками зазначеної перевірки, відповідачем було складено акт №15/2311/30256318.

Згідно висновків акту перевірки перевіркою були встановлені наступні порушення:

-          ч. 1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених між ТОВ «Монтажбудстрой» та ТОВ «ТРИО», п. 5.1, п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «ТРИО» безпідставно включено до складу валових витрат витрати по «придбанню» паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Монтажбудстрой» всього у сумі 467394 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 467394 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 116849 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 116849 грн.;

-          п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ТОВ «Монтажбудстрой» всього у сумі 38313 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 20486 грн., в травні 2010 року – 17827 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 38313 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 20486 грн., в травні 2010 року – 17827 грн.;

-          ТОВ «ТРИО» при поданні в жовтня 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ, у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, було невірно вказано період виписки на суму ПДВ 6834 грн. 58 коп., що призвело до виникнення розбіжностей в Системі автоматизованого співставлення сум податкових зобов’язань та податковому кредиту на рівні ДПА України між сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов’язань контрагента ТОВ «Монтажбудстрой» за квітень 2010 року в сумі 6834 грн. 54 коп.

13 квітня 2011 року, на підставі акту перевірки №15/2311/30256318, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №000006/0 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 47891 грн. 25 коп., в т.ч. 9578 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №00000/7 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 146061 грн. 25 коп., в т.ч. 29212 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, ТОВ «ТРИО» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень №000006/0 та №000007/0 від 13.04.2011.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000007/0 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 146061 грн. 25 коп.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

          При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач зазначає у акті перевірки №15/2311/30256318 від 30.03.2011 (стор. 6), що під час перевірки не встановлена наявність відповідних документів, що підтверджують факт перевезення паливно-мастильних матеріалів транспортом ТОВ «Торговий дім «Енергохімтех» зі складу ТОВ «Монтажбудстрой» на адресу ТОВ «ТРИО» (місця реалізації або зберігання паливно-мастильних матеріалів), та посилається на розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, відповідно до якого товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Однак, разом з тим, на стор. 5 акту відповідач вказує, що ТОВ «ТРИО» були надані для перевірки товарно-транспортні накладні, які проте не містять інформації щодо пунктів навантаження і розвантаження.

Відповідач далі зазначає у акті, що для надання юридичної сили і доказовості, товарно-транспортні накладні повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та містити всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні мати наступні обов’язкові реквізити: назва документа, дату та час складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши у судовому засіданні надані позивачем товарно-транспортні накладні №Р3040003 від 04.03.2010, №Р304006 від 04.03.2010, №Р305005 від 05.03.2010, №Р30090001 від 09.03.2010, №Р30900012 від 09.03.2010, №Р3100004 від 10.03.2010, №Р3150002 від 15.03.2010, №Р3190002 від 19.03.2010, №Р3200001 від 20.03.2010, №Р322002 від 22.03.2010, №Р32300012 від 23.03.2010, №Р3100004 від 24.03.2010, №Р3260001 від 26.03.2010, №Р3100004 від 27.03.2010, №Р3100004 від 29.03.2010 та №Р3100094 від 31.03.2010 відповідно до яких автопідприємством ТОВ «ТД «Енергохімтех» надані транспортні послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів (Бензину марок А-76, А-92, А-95) від ТОВ «Монтажбудстрой» (Вантажовідправник) до ТОВ «ТРИО» (Вантажоодержувач), суд встановив, що вони мають всі обов’язкові реквізити встановлені для документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Також у вищенаведених товарно-транспортних накладних зазначені пункти навантаження та розвантаження вантажу – м. Запоріжжя.

Отже, суд вважає, що податковий орган під час перевірки помилково дійшов висновку про невідповідність первинних документів, що підтверджують факти здійснення господарських операцій між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Монтажбудстрой», вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідач у акті зазначає, що під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв’язку відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передавання товару, довіреностей, документів, які засвідчують транспортування, зберігання товарів, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про нікчемність правочину між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Монтажбудстрой», який здійснений без мети настання реальних наслідків.

Однак, як вбачається зі змісту акту, на стор. 4 та 5, податковий орган зазначає, що ТОВ «ТРИО» були надані для перевірки наступні документи: копія договору поставки паливно-мастильних матеріалів, укладеного між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Монтажбудстрой»; копії видаткових накладних щодо постачання паливно-мастильних матеріалів; копія оборотно-сальдової відомості; копії реєстрів видатних та отриманих податкових накладних за березень, квітень та травень 2010 року; копії банківських виписок за 13.05.2010 та 14.06.2010; копії товарно-транспортних накладних.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі – Порядок) також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

          Із копій наданого суду відповідачем листування, яке відбувалося між сторонами щодо надання документів до перевірки, а саме – листа ДПІ №614/10/23-1, вбачається, що податковий орган просив позивача надати копії наступних документів: договорів, податкових накладних, видаткові накладні, документи по транспортуванню товарів, інформацію про перевізника товару, реєстри отриманих та виданих накладних, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку щодо врахування зазначених документів, інформацію про наявність у ТОВ «Тріо» основних фондів, що використовуються в господарській діяльності підприємства. стверджує, про відсутність таких документів у платника податків та необхідність їх надання, в свою чергу товариство посилається на їх наявність та відмову податківців у їх прийняті до уваги при проведенні перевірки. На що у відповідь відповідачем супровідним листом №29/03/11 від 29.03.2011р. були надані ксерокопії документів за березень 2010р., при цьому перелік документів у супровідному листі відсутній. Інших документів які б свідчили про листування щодо надання/ненадання документів до перевірки сторонами суду не надано. Не надані суду також пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів які були б додатком до акту перевірки і необхідність наявності яких передбачена пунктом 2.3.2 Порядку.

У зв’язку з наведеним суд не приймає до уваги посилання відповідача у акті перевірки на відсутність (не надання до перевірки) позивачем актів приймання-передавання товару, довіреностей, документів, які засвідчують транспортування, зберігання товарів, оскільки суду не надано доказів витребування відповідачем зазначених доказів від позивача, відсутній додаток до акту перевірки - пояснення посадових осіб позивача щодо відсутності зазначених документів або зазначення у акті перевірки про відмову посадових осіб від надання таких пояснень. З огляду на наведене у суду також не має підстав не приймати до уваги надані позивачем суду копії документів в підтвердження факту отримання та зберігання отриманих товарів, а саме: копії договору оренди ємностей для зберігання нафтопродуктів від 08.02.2010 року №МЄКХ-110310К, копію акту приймання-передачі ємностей від 08.02.2010, акт про надання послуг за договором оренди від 31.03.2010р., копію договору оренди автозаправочної станції, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Будьоного,20 №05/01-09 від 05.01.2009, копії дозволів на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг №1275 та №6601.

Судом встановлено, що позивач уклав договір поставки №ТМБ-010310 від 01.03.2010 з ТОВ «Монтажбудстрой» у відповідності до вищезазначених норм діючого законодавства та виконав його умови, тобто отримав паливно-мастильні матеріали у власність та здійснив оплату за отриманий товар. Зазначений договір поставки між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Монтажбудстрой» укладено відповідно до вимог чинного законодавства, договір не визнаний недійсними, будь-яких належних доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Факт отримання та оплати товару підтверджено наявними у матеріалах справи:

-          видатковими накладними №304003 від 04.03.2010, №304006 від 04.03.2010, №3050005 від 05.03.2010, №3090001 від 09.03.2010, №3100004 від 10.03.2010, №3150002 від 15.03.2010, №3190002 від 19.03.2010, №3200001 від 20.03.2010, №3220002 від 22.03.2010, №3230001 від 23.03.2010, №3240001 від 24.03.2010, №3260001 від 26.03.2010, №3270001 від 27.03.2010 та №3290002 від 29.03.2010, відповідно до яких ТОВ «Монтажбудстрой» (Постачальник) передало у власність ТОВ «ТРИО» (Покупець), відповідно до договору №ТМБ-010310 паливо-мастильні матеріали (Бензин марки А-76, А-92, А-95) на загальну суму 535425 грн. 42 коп. (в т.ч. ПДВ 89237 грн. 55 коп.);

-          платіжними дорученнями №411 від 13.05.2010, №452 від 14.06.2010 про сплату ТОВ «ТРИО» на рахунок ТОВ «Монтажбудстрой» коштів за поставлені паливо-мастильні матеріали, відповідно до договору №ТМБ-010310, на загальну суму 557000 грн. (в т.ч. ПДВ 92833 грн. 33 коп.);

-          податковими накладними №3040002 і №3040003 від 04.03.2010, №10033129 від 03.05.2010, виписані ТОВ «Монтажбудстрой» покупцю – ТОВ «ТРИО», на загальну суму з ПДВ 141275 грн. 52 коп.

Крім того, на підтвердження отримання продукції та реальності товарних операції позивачем були надані суду:

-          рахунки на оплату №3010003 від 04.03.2010, №304006 від 04.03.2010, №3050005 від 05.03.2010, №3090001 від 09.03.2010, №3100004 від 10.03.2010, №3150002 від 15.03.2010, №3190002 від 19.03.2010, №3200001 від 20.03.2010, №3220002 від 22.03.2010, №3230001 від 23.03.2010, №3240001 від 24.03.2010, №3260001 від 26.03.2010, №3270001 від 27.03.2010 та №3290002 від 29.03.2010 від ТОВ «Монтажбудстрой» (Постачальник) на загальну суму 535425 грн. 42 коп. (в т.ч. ПДВ 89237 грн. 55 коп.);

-          договір перевезення вантажів №ДГ 02/04/09 від 02.04.2009, укладений між ТОВ «Торгівельний дім Енергохімтех» (Перевізник) та ТОВ «ТРИО» (Відправник), відповідно до якого Перевізник зобов’язується доставляти наданий йому Відправником вантаж до пункту призначення та видати його зазначеній Відправником особі;

-          акт №ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) складений між ТОВ «ТБ «Енергохімтех» та ТОВ «ТРИО», відповідно до договору №ДГ 02/04/09 від 02.04.2009, про виконання транспортних послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів. Акт підписаний керівниками Товариств та скріплений печатками;

-          договір оренди №МЭКХ-11031К від 08.02.2010 укладений між ТОВ «ТБ «Екохімресурс» та ТОВ «Монтажбудстрой» за яким орендодавець надає позивачу за плату у використанні ємкості для зберігання нафтопродуктів;

-          договір оренди №05/01-09 від 05.01.2009 укладений між ТОВ «Енергетичні технології» та ТОВ «ТРИО» за яким орендодавець надає позивачу приміщення для здійснення орендатором підприємницької діяльності пов’язаної із реалізацією нафтопродуктів. Відповідно до зазначеного договору приміщення не можуть використовуватися у інших цілях.

З огляду на наведене, висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Монтажбудстой» та про спрямованість діяльності ТОВ «ТРИО» на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами та ґрунтуються лише на припущеннях.

Крім того, на стр. 8 Акту перевірки міститься посилання на отримання постанови слідчого від 25.01.2011, згідно якої за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ЦК України порушена кримінальна справа у відношенні директора ТОВ «Монтажбудстрой» - ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва, реквізити та печатка ТОВ «Монтажбудстрой» у період 2010 року використовувались для прикриття незаконної діяльності, в зв’язку з проведенням безтоварних операцій та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для контрагентів – покупців.

З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 4 ст. 71 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд вважає, що належним доказом незаконної діяльності директора ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_3 може бути тільки вирок суду або постанова суду у справі про адміністративний проступок, який набрав законної сили. До того ж постанова слідчого від 18.01.2011 про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, скасована 20.05.2011 постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №4-751/2011. Зазначена постанова розмішена у єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган необґрунтовано дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Монтажбудстрой», та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення №000007/0 від 13.04.2011, яким збільшив ТОВ «ТРИО» суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 146061 грн. 25 коп., в т.ч. 29212 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000006/0 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 47891 грн. 25 коп.

          Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено дві вимоги для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту: це дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.

Крім того, відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7. Закону №168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України №168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «ТРИО» цілком правомірно включило суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податковий орган невірно дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 38313 грн., та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення №000006/0 від 13.04.2011, яким збільшив ТОВ «ТРИО» суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 47891 грн. 25 коп., в т.ч. 9578 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

          Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податковий орган безпідставно прийняв рішення про збільшення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому податкові повідомлення-рішення №000006/0 і №000007/0 від 13.04.2011 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 161-163, 257 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області №000006 від 13.04.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИО» грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 47891 гривні 25 копійок та №000007 від 13.04.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИО» грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 146061 гривні 25 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО» 3 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя                                        (підпис)                                        Н.В. Стрельнікова