Постанова № 18112682, 31.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/11138/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року,

за участю

від позивача: Лауніконіс В.П.

від відповідача : Корецької Н.М.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство «Науково-дослідний інститут високих напруг» (далі ДП «НДІВН») звернулось до Словянської обєднаної державної податкової інспекції з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно акту перевірки від 06.06.2011р. №3039/15-1 податковим органом було сформоване податкове повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року, яким за затримку на 92 дні сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 26042 грн. визначеного п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на ДП «НДІВН» накладено штраф у розмірі 50 % на суму 13021 грн.

Вважає податкове повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року таким, що винесено в порушення вимог Податкового кодексу України та Конституції України та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Вважає, що спірні податкове повідомлення рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - Державне підприємство «Науково -дослідний інститут високих напруг» зареєстроване 23.03.1990р. виконавчим комітетом Словянської міської ради, реєстраційний номер 12771200000000725, код за ЄДРПОУ 001130441, місцезнаходження м. Словянськ, вул. Генерала Батюка, 22.

Відповідач Словянська ОДПІ відповідно до статті 2 Закону України «про державну податкову службу» є органом державної влади, до завдань якого входить здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

03.08.20010р ДП «НДІВН» подав до Словянської ОДПІ декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010р. якою було задекларовано до сплати податок у сумі 150188,0грн. Зазначений податок підлягав сплаті в термін до 20.08.2010р.

06.09.2010р. позивач подав до Словянської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за 1 півріччя 2010р., згідно якого було зменшене зобовязання у звязку із виправленням помилки на суму 123958,0грн. З урахуванням уточнюючого розрахунку сума виправленого податкового зобовязання звітного періоду, що підлягала сплаті, склала 26230,0 грн.

У звязку з отриманням у 3 кварталі 2010р. збитків, підприємством було надано декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010р. від 09.11.2010р., якою позивач задекларував збитки на суму 844062,0 грн.

У червні 2011 року Словянською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету з податку на прибуток декларації від 03.08.2010р. результати якої оформлено актом №3039/15-1 від 06.06.2011р.

Згідно висновку відповідача, викладеному у пункті 3 акту від 06.06.2011р., ДП «НДІВН» порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 26042,0грн., оскільки при граничному терміні сплати 19.08.2010р. оплата зобовязання була проведена 19.11.2011р., тобто із затримкою на 92 дні.

Згідно акту перевірки від 06.06.2011р. №3039/15-1 відповідачем було сформоване податкове повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року, яким за затримку на 92 дні сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 26042 грн. визначеного п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на ДП «НДІВН» накладено штраф у розмірі 50 % на суму 13021 грн. Згідно даних зворотного боку облікової картки з податку на прибуток за позивачем станом на 30.08.2011 року обліковується податковий борг у розмірі 13021 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням субєкта владних повноважень, ДП «НДІВН» звернулось з адміністративним позовом до суду.

Спірним питанням цієї справи є правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України визначено: "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Результати аналізу положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчать, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011 р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

У тому разі, коли податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., подія, факт визначались як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до платників податків за результатами документальних перевірок за податкові періоди до 2011 року повинна застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах, передбачених Кодексом.

Пунктом 57.1. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що втратив чинність 01.01.2011р.), передбачалось, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Таким чином, у звязку із припиненням дії цього закону, у податкової інспекція відсутні підстави для застосування підпункту 17.1.7. статті 17 цього Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після 01 січня 2011 року.

Крім цього, податковим законодавством (Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), чинним до 01.01.2011 р., факт не сплати узгодженого податкового зобовязання понад 90 календарних днів визначався як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В новому законодавчому акті (Податковому кодексі України) ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За факт виявленого порушення, допущеного позивачем у 2010 році, відповідач у 2011 році повинен був застосовувати відповідальність, яка є чинною на момент її застосування, тобто норму пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, яка взагалі не передбачала відповідальності у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, яка була визначена Словянською ОДПІ у податковому повідомленні-рішенні від 06.06.2011 року №0000751540/0.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13021 грн. на підставі підпункту 17.1.7. статті 17 цього Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, що зазначене податкове повідомлення-рішення стало наслідком порушення принципу застосування нормативно-правових актів у часі, суд у межах розгляду цієї справи вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Згідно змісту оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року, підставою його прийняття відповідачем визначений підпункт 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У період з 01.01.2011 року відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України N 3609-VI від 7 липня 2011 року, умовою застосування штрафної (фінансової) санкції визначено несплату у встановлені цим кодексом строки суми самостійно узгодженого податкового зобовязання.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» умовою застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, передбачених цим підпунктом визначено несплату сум узгодженого податкового зобовязання в строки, передбачені законом.

Порядок узгодження податкових зобовязань до 01 січня 2011 року врегульовувався статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», якою передбачалося 2 види узгодження: самостійне узгодження податкового зобовязання шляхом надання платником податків податкової декларації (пункт 5.1. цієї статті) та апеляційне узгодження зобов'язання платника податків, нарахованого контролюючим органом (пункт 5.2.). З 01 січня 2011 року діє порядок узгодження грошових зобовязань, встановлений статтею 54 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом (4.1.4) передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.20010р ДП «НДІВН» подав до Словянської ОДПІ декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010р. якою було задекларовано до сплати податок у сумі 150188,0грн. Зазначений податок підлягав сплаті в термін до 20.08.2010р.

06.09.2010р. позивач подав до Словянської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за 1 півріччя 2010р., згідно якого було зменшене зобовязання у звязку із виправленням помилки на суму 123958,0грн. З урахуванням уточнюючого розрахунку сума виправленого податкового зобовязання звітного періоду, що підлягала сплаті, склала 26230,0 грн.

У звязку з отриманням у 3 кварталі 2010р. збитків, підприємством було надано декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010р. від 09.11.2010р., якою позивач задекларував збитки на суму 844062,0 грн.

Судом встановлено, що саме подання позивачем 09.11.2010р. декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010р. було сприйнято відповідачем як сплата податкового зобовязання, у звязку з чим були нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток.

Згідно висновку відповідача, викладеному у пункті 3 акту від 06.06.2011р., ДП «НДІВН» порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток (згідно декларації від 06.09.2010р.) у розмірі 26042,0грн., оскільки при граничному терміні сплати 19.08.2010р. оплата зобовязання була проведена (згідно декларації від 09.11.2010р.) 19.11.2011р., тобто із затримкою на 92 дні.

Пунктом п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123 встановлено, що нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства.

Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань.

У разі, якщо останній день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових) платежів припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Проаналізувавши норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 суд зазначає, що виправлення платником податку самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку чи декларації не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкового зобовязання і не є погашеною сумою в розумінні приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, внаслідок чого підстави для застосування штрафу у спірних правовідносинах податковим повідомленням-рішенням, що оскаржується, відсутні.

Відповідачем не надано суду доказів погашення суми податкового боргу позивачем шляхом сплати податку, або його скасуванням або списанням податкової заборгованості, внаслідок чого нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є неправомірним.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідача суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року, діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000751540/0 від 06.06.2011 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 №0000751540/0 прийняте Словянською обєднаною державною податковою інспекцією про нарахування штрафних санкцій Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» в сумі 13021 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» (ЄДРПОУ 00130441) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 31 серпня 2011року. Постанова виготовлена в повному обсязі 05 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.