Постанова № 18112680, 17.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/11333/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретаріТелешові В.О.

за участю :

представника позивача Єрмак Л.Б.

представника відповідача Кутько О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» до державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність та зобовязання державну податкову інспекцію в Київському районі м.Донецька зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 06.06.2011 року позивач поштою направив на адресу відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 року з додатками.

Проте, листом №14046/10/28013 від 10.06.2011 року відповідач повідомив, що надані податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року невизнані як податкова звітність, у звязку з тим, що вони не відповідають вимогам п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової декларації затвердженому наказом ДПА України від 10.12.2010 року, а саме: не містять реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Позивач вважає, що податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року повинні бути заповнені та подані відповідно до приписів законодавства, яке діяло станом на липень, серпень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року складені відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 та вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність та зобовязати державну податкову інспекцію в Київському районі м.Донецька зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що подані податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з додатками не відповідають п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: не містять реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Крім того, аналогічні вимоги щодо податку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість містить Закон України «Про податок на дону вартість», який діяв до 01.01.2011 року. Просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС», є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №35098364, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Позивач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька (далі ДПІ у Київському районі м.Донецька) з 17.04.2007 року за №6460, є платником податку на додану вартість з 27.04.2007 року.

06.06.2011 року позивач направив поштою до ДПІ у Київському районі м.Донецька податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5).

Зазначені податкові декларації були підписані керівником підприємства позивача та скріплена печаткою підприємства.

Листом №14046/10/28013 від 10.06.2011 року відповідач повідомив позивача, що надані податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року невизнані як податкова звітність, у звязку з тим, що вони не відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової декларації затвердженому наказом ДПА України від 10.12.2010 року, а саме: не містять реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Разом з тим, суд не погоджується з позицію відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року податковою звітністю з наступних підстав.

Відповідно до п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

На виконання п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України та відповідно до ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, було затверджено форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Однак з огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо обовязку подання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, факт правомірності чи неправомірності дій відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення обовязку щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

Відповідно до п.7.2.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно до приписів пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В пп.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 наведеного Закону визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054 було затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного Порядку декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

В п.4.2 зазначеного Порядку встановлено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)).

Розшифровки подаються: на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях; або в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих згідно із законодавством.

Таким чином, подання платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних у електронному вигляді є правом, а не обовязком останнього.

В судовому засіданні було встановлено, що на виконання зазначених вимог чинного законодавства України, позивач 06.06.2011 року направив до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5).

Як передбачено вимогами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Зазначені положення дублюються пп. 4.3 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166.

При огляді в судовому засіданні податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів судом було встановлено, що у них були зазначені усі обов'язкові реквізити, вони були підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач листом від №14046/10/28013 від 10.06.2011 року повідомив позивача про невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року як податкової звітності з посиланням на Порядок заповнення і подання податкової декларації затвердженому наказом ДПА України від 10.12.2010 року, який взагалі не існує.

Суд вважає, що субєкт владних повноважень не довів правомірність вчинення оскаржуваних дій відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку із чим, задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність та зобовязання зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність, оскільки вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору у зазначеній сумі підлягають стягненню з коштів Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуюче викладене та, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» до державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність.

Зобовязати державну податкову інспекцію в Київському районі м.Донецька зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17.08.2011 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 22.08.2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.