Постанова № 18112564, 30.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/11546/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 42 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кочанової П.В.

при секретарі          Дікусяк Н.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури:                              не з’явився

від позивача:                                         ОСОБА_1, дов. № 41/1-8-678 від 23.06.2011р.

від відповідача:                               не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дебальцевського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» про стягнення фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Дебальцевський транспортний прокурор (далі по тексту – прокурор) звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області (далі по тексту – позивач або “Інспекція” ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» (далі по тексту – відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 6 800,00 грн. Позов обґрунтований тим, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні діяльності з надання послуг з пасажирських перевезень. За наслідками проведеної перевірки працівниками Інспекції було складено акти №,№ 222641, 222640, 222703, 222677 та винесені постанови про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» фінансових санкцій у загальному розмірі 6800,00 гривень. До теперішнього часу сума штрафних санкцій не сплачена, а тому прокурор просить стягнути на користь державного бюджету фінансові санкції у розмірі 6800,00 грн.

В судове засідання прокурор та відповідач не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» зареєстровано Виконавчим комітетом Торезької міської ради 24.01.2006 року за адресою: 86600, Донецька область, м. Торез, вул. Поповича, буд. 2А, включено до ЄДРПОУ за № 33767159 та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії АГ 584507 Міністерства транспорту та зв’язку України від 01.03.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2011 року державними інспекторами ТУ ГДІАТ в Донецькій області здійснювалась рейдові перевірки у місті Шахтарську, АС та . м. Амвросіївка, згідно завдання на перевірку від 15.03.2011 року № 104844, додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про, що було складено акти №№ 222641, 222640, 222703,222677. За результатами проведеної перевірки щодо надання послуг з регулярних перевезень встановлені наступні порушення: перевізник не забезпечив наявності у водіїв ТЗ документів, а саме: ліцензійних карток, схем маршрутів, розклад рухів та таблиць вартості проїздів. Водії автомобільних транспортів були ознайомлені з актами.

Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, на підставі вищезазначених актів прийняті постанови від 21.03.2011 року №,№ 127437, 127438, 12744 та 127439, якими за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 6 800,00 грн.

Зазначені постанови направлялась на адресу відповідача (а.с.9), однак останнім до бюджету фінансові санкції у розмірі 6800,00 грн. у добровільному порядку не сплачені.

Оскільки штрафні санкції підприємцем так і не сплачені, то це стало підставою звернення Дебальцевського транспортного прокурора з позовом до суду про примусове стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі – Закон) урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:

державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;

державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;

видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;

державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Вищезазначеним Законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006р. № 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Згідно п. 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених ст. 39 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше.

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність ліцензійної картки, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб’єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Крім того, відповідно до п. 40 Порядку, уповноважена особа суб’єкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Як вбачається з матеріалів справи, водії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з актами №№ 222640, 222641, 222703 та 222677 ознайомлені та їх підписали. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» належним чином повідомлялось про розгляд комісією вчинених порушень, вказані акти проведення перевірки та постанови про застосування фінансових санкцій направлялись відповідачу згідно з реєстром згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 23.03.2011 року та 21.04.2011 року.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.

При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Крім того, варто уточнити і щодо тієї обставини, що з адміністративним позовом звернувся Дебальцевський транспортний прокурор в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується – ГДІАТ в особі структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Донецькій області.

Так, оскільки згідно із п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року № 1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 № 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці суб’єкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державою економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обов’язок представництва, як це передбачено ст. 121 Конституції України.

Згідно із ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до Дебальцевського транспортної прокуратури з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дебальцевського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» про стягнення фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Поповича, 2а, ідент. код 33767159) в дохід Державного бюджету м. Донецька, ГУДК Донецької області р/р 31112106700002, МФО 834016, ОКПО 239977045, код 21081100 фінансові санкції у сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено 30 серпня 2011 року.

Повний текст постанови складений та підписаний 02 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Кочанова П.В.