Постанова № 18112219, 29.08.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2011 року Справа № 5020-612/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЛатиніна О.А.,

суддівГрадової О.Г.,

Євдокімова І.В.,

за участю:

прокурора: не з'явився;

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №2д від 04.01.11;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.08.11;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 22 червня 2011 року у справі №5020-612/2011

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі:

комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим"

3-тя особа Севастопольська міська рада

про стягнення заборгованості в сумі 16394,51 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим"

до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради

про стягнення надмірно сплачених грошових коштів по оплаті за централізоване опалення в сумі 14238,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" 16394,51 грн., з яких 15927,84 грн. сума боргу, 288,43 грн. пеня, 122,41 грн. інфляційні втрати, 55,83 грн. сума 3% річних.

У ході розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради надмірно сплачених грошових коштів по оплаті за централізоване опалення в сумі 14238,34 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.05.2011 зустрічну позовну заяву було прийнято судом для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-612/2011.

У судовому засіданні 22.06.2011 товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" надало заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради на його користь надмірно сплачені грошові кошти по оплаті за централізоване опалення за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року в сумі 14238,34 грн., а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.06.2011 припинено провадження у справі №5020-612/2011 за первісним позовом в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" основного боргу в сумі 15927,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 22 червня 2011 року у справі №5020-612/2011 первісний позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради 0,02 грн. основного боргу, 288,43 грн. пені, 55,83 грн. 3% річних, 122,41 грн. інфляційних втрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" не виконувались належним чином умови договору №733/У від 28.11.2005 в частині своєчасної та повної оплати послуг з опалення.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, зустрічний позов задовольнити частково, стягнути з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" 6061,31 грн. надлишково сплачених сум по сплаті за централізоване опалення за наявності приладів обліку теплоносія.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки новий тариф на централізоване теплопостачання за наявністю приладів обліку теплоносія для інших споживачів у встановленому законом порядку затверджено не було (Постановою НКРЕ від 14.12.2010 №1723 затверджено тариф тільки для населення та бюджетних установ), а тариф, встановлений рішенням Севастопольської міської ради від 04.07.2006 №382, скасовано рішенням Севастопольської міської ради від 22.02.2011 №424, тому у комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради не було правових підстав для застосування тарифу в розмірі 532,74 грн./Гкал, починаючи з 01.02.2011. Крім того заявник апеляційної скарги вказує на те, що стягнення з нього вартості хімочищеної і втрат теплової енергії можливе лише за наявності вини покупця теплової енергії, яку не було доведено у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 29.08.2011 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог скарги заперечував з підстав, викладених у відзивах. Прокурор та представник третьої особи в судове засідання не зявились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності прокурора та представника Севастопольської міської ради.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2005 між товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" (покупець) та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (продавець) був укладений договір №733/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати покупцеві теплову енергію до межі балансового розмежування та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановлених тарифах (том 1, аркуші справи 7-10).

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що тариф за одиницю теплової енергії за централізоване опалення для підприємств, організацій, установ складає 157,83 грн./Гкал.

Відповідно до пункту 3.1 договору №733/У від 28.11.2005 облік теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1-1а, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показниках у відповідності з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N630, на підставі двостороннього акту по показниках вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбаченим даним договором, згідно виставленого продавцем рахунку в сумі не менш 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з остаточним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, чинних на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, свої зобовязання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у звязку з чим у нього за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року утворилась заборгованість у сумі 15927,84 грн., що і стало підставою для звернення з відповідними позовними вимогами.

Матеріалами справи також підтверджено, що заборгованість за теплову енергію на загальну суму 15927,82 грн. була сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" на підставі платіжних доручень №№101-102 від 11.02.2011, №№148-149 від 08.04.2011, №№175-176 від 06.05.2011, №182 від 10.05.2011.

Вважаючи, що продавцем за договором №733/У від 28.11.2005 застосовувався іншій тариф, ніж передбачений договором, а також що продавець безпідставно включив до складу заборгованості вартість хімочищеної води, товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" звернулось до суду із зустрічними позовними вимогами про стягнення з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради безпідставно одержаних грошових коштів на суму 14238,34 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" такою, що підлягає частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку.

Як вбачається з матеріалів справи, за первісним позовом заявлялись вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" 16394,51 грн., з яких 15927,84 грн. сума боргу, 288,43 грн. пеня, 122,41 грн. інфляційні втрати, 55,83 грн. сума 3% річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії за наявністю приладу обліку №733/У від 28.11.2005.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України, статей525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У якості доказів існування заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" позивач надав рахунки-фактури за період листопад 2010 року лютий 2011 року включно: від 29.11.2010, від 27.12.2010, від 28.01.2011, від 25.02.2011 (том 1 аркуші справи 13-16).

Обсяги спожитої теплової енергії протягом вказаного періоду також підтверджуються актами про відпуск теплової енергії №28 від 29.11.2010, №29 від 24.12.2010, №30 від 26.001.2011, № 31 від 25.02.2011 (вул. Шостака, 7); №49 від 27.12.2010, №50 від 27.01.2011 (вул. Шостака, 5).

При цьому, як вбачається з актів №49 від 27.12.2010, №50 від 27.01.2011 у тепломережі відбувся витік теплоносія (хімочищеної води), внаслідок чого вартість такої води та втрати теплової енергії були розподілені між споживачами будинку №5 по вул. Шостака, 5. Зокрема, товариству з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" за актом №49 від 27.12.2010 було нараховано обсяг теплоносія у розмірі 12,996 тн та втрати теплової енергії 0,131 Гкал., а за актом №50 від 27.01.2011 було нараховано обсяг теплоносія у розмірі 13,345 тн та втрати теплової енергії 0,155 Гкал.

У звязку з викладеним у рахунках-фактурах за грудень 2010 року від 27.12.2010 та січень 2011 року від 28.01.2011 комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради було визначено суму до сплати з урахуванням вартості теплоносія (хімочищеної води), втраченої внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії.

Однак, за умовами договору купівлі-продажу №733/У від 28.11.2005 його предметом є теплова енергія, вартість якої визначається за обсягами її споживання покупцем протягом розрахункового періоду.

Згідно пункту 4.2 договору та пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) на підставі двостороннього акту.

Як вбачається з актів про відпуск теплової енергії та рахунків-фактур за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року вартість спожитої відповідачем теплової енергії за показниками вузлу обліку (без урахування вартості теплоносія (хімочищеної води), втраченої внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії) склала відповідно: у листопаді 2010 року 3870,52 грн., у грудні 2010 року 4741,43 грн., у січні 2011 року 7160,80 грн., у лютому 2011 року 4028,01 грн., а всього 19800,76 грн. Отже, саме вказана сума є заборгованістю товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" за договором №733/У від 28.11.2005.

Щодо вартості теплоносія (хімочищеної води), втраченої внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії на загальну суму 1410,55 грн. (з податком на додану вартість), визначені у рахунках-фактурах від 27.12.2010 та від 28.01.2011, то вказані суми не можуть включатись до складу грошового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" за договором №733/У від 28.11.2005, оскільки за своє правовою природою є сумою завданої шкоди.

Підстави виникнення зобовязань внаслідок заподіяння шкоди визначені нормами глави 82 Цивільного кодексу України. Зокрема, за приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Проте, зазначені обставини не були підставою позову Прокурора Гагарінського району міста Севастополя, а вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витоку, яка складається з вартості теплоносія (хімочищеної води), втраченої внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії, в позові заявлено не було. Отже, оскільки в силу вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстав та предмету позову є виключним правом позивача, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №733/У від 28.11.2005 підлягають задоволенню лише в частині вартості спожитої теплової енергії, визначеної за показниками вузлу обліку та підтвердженою актами про відпуск теплової енергії.

Більш того, включення постачальником таких сум до складу заборгованості за спожиту теплову енергію не передбачено діючим законодавством та є самовільним перекладанням витрат, повязаних з витоком теплоносія з тепломереж, на рахунок споживачів.

В процесі розгляду справи відповідачем за первісним позовом було надано суду копії платіжних доручень: №101 від 11.02.2011 на суму 3200,70 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за листопад-грудень 2010 року згідно рахунків №733/у від 29.11.10, №733/У від 27.12.10; №102 від 11.02.2011 на суму 2887,76 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за листопад 2010 року згідно рахунку №733/у від 29.11.10; №148 від 08.04.2011 на суму 2902,40 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за січень 2011 року згідно рахунку №733/у від 29.11.10; №149 від 08.04.2011 на суму 3212,33 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за грудень 2010 року згідно рахунку №733/у від 24.12.10; №175 від 06.05.2011 на суму 4979,48 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за січень 2011 року згідно рахунків №733/у від 26.01.11; №176 від 06.05.2011 на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за лютий 2011 року згідно рахунку №733/у від 25.02.11; №182 від 10.05.2011 на суму 833,61 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за лютий 2011 року згідно рахунку №733/у від 25.02.11, а також копії банківських виписок у підтвердження здійснення платежів (том 1 аркуші справи 105-107, 133-134, том 2 аркуші справи 8-11).

При складанні розрахунку позову прокурором було враховано оплату відповідачем на підставі платіжних доручень №101 та №102 від 11.02.2011 заборгованості в сумі 6088,46 грн. та фактично до стягнення заявлена несплачена сума за листопад, грудень 2010 року та січень, лютий 2011 року в сумі 15927,84 грн.

Проте, оскільки загальна заборгованість, як було встановлено судом апеляційної інстанції, склала 19800,76 грн., тому з урахуванням сплати на підставі платіжних доручень №101 та №102 від 11.02.2011 заборгованість, що підлягає стягненню має становити 13712,30 грн.

При цьому судовою колегією встановлено, що платіжними дорученнями №148, 149 від 08.04.2011, №175, 176 від 06.05.2011 та №182 від 10.05.2011 відповідачем за первісним позовом було сплачено 15927,82 грн. А ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.06.2011 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15927,82 грн. було припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору. Залишок позовних вимог у вказаній частині склав 0,02 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).

В силу вимог частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію покупець несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Перевіривши наданий прокурором до позову розрахунок пені, судова колегія вважає його помилковим, у звязку тим, що сума заборгованості визначена позивачем невірно, про що було зазначено вище.

Враховуючи суму заборгованості, визначену судовою колегією, пеня, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" має включати такі суми: 92,04 грн. за період 16.12.2010 10.02.2011 (сума боргу 3870,52 грн. рахунок-фактура за листопад 2010 року від 29.11.2010); 48,32 грн. за період 17.01.2011 10.02.2011 (сума боргу 4741,43 грн. рахунок-фактура за грудень 2010 року від 27.12.2010); 36,43 грн. за період 10.02.2011 16.03.2011 (сума боргу 2522,89 грн. рахунок-фактура за грудень 2010 року від 27.12.2010); 85,15 грн. за період 16.02.2011 16.03.2011 (сума боргу 7160,80 грн. рахунок фактура за січень 2011 року від 28.01.2011); а всього 261,94 грн. При цьому пеня із заборгованості за лютий 2011 року в сумі 4028,01 грн. судом апеляційної інстанції не обраховувалась, оскільки строк сплати за вказаний період припадає на 16.03.2011, яке є кінцевою датою розрахунку пені.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму простроченої заборгованості було нараховано 3% річних у розмірі 55,83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 122,41 грн. Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, які надані позивачем, судова колегія також вважає їх помилковими та вважає за необхідне здійснити новий розрахунок таких сум.

Враховуючи суму заборгованості визначену судовою колегією, сума 3% річних та інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача має включати такі суми відповідно: 17,81 грн. та 73,89 грн. за період 16.12.2010 10.02.2011 (сума боргу 3870,52 грн. рахунок-фактура за листопад 2010 року від 29.11.2010); 9,35 грн. та 42,62 грн. за період 17.01.2011 10.02.2011 (сума боргу 4741,43 грн. рахунок-фактура за грудень 2010 року від 27.12.2010); 7,05 грн. та 58,34 грн. за період 10.02.2011 16.03.2011 (сума боргу 2522,89 грн. рахунок-фактура за грудень 2010 року від 27.12.2010); 16,48 грн. та 100,25 грн. за період 16.02.2011 16.03.2011 (сума боргу 7160,80 грн. рахунок фактура за січень 2011 року від 28.01.2011); а всього сума 3% річних склала 50,69 грн., а інфляційних втрат 275,10 грн. При цьому аналогічні суми із заборгованості за лютий 2011 року в сумі 4028,01 грн. судом апеляційної інстанції не обраховувалась, оскільки строк сплати за вказаний період припадає на 16.03.2011, яке є кінцевою датою розрахунку. А оскільки позивачем до стягнення було заявлено лише 122,41 грн. у якості суми інфляційних втрат, тому враховуючі вимоги статті 22 Господарського процесуального кодексу України судова колегія не вправі виходити за межи позовних вимог та задовольняє їх у вказаній позивачем частині.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню 0,02 грн. основного боргу, 261,94 грн. пені, 50,69 грн. - 3% річних та 122,41 грн. інфляційних витрат.

Звертаючись із зустрічним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" зокрема зазначало, що продавцем за договором №733/У від 28.11.2005 безпідставно виставлялись рахунки по сплаті вартості теплоносія (хімочищеної води), втраченого внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії у грудні 2010 року та січні 2011 року.

Судовою колегією під час розгляду первісних позовних вимог комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради було надано оцінку вказаним діям постачальника теплової енергії, згідно якої зазначені суми не можуть вважатись сумою заборгованості, а мають доводитись в іншому судовому процесі як сума завданої шкоди.

Дослідивши акти про відпуск теплової енергії та рахунки-фактури за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року, судова колегія встановили, що вартість теплоносія (хімочищеної води), втраченої внаслідок витоку з тепломережі, та вартість втраченої теплової енергії, сплачена позивачем на загальну суму 1410,55 грн. (з урахуванням сум податку на додану вартість).

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, враховуючи відсутність у комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради правових підстав для одержання від позивача за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 1410,55 грн., судова колегія вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" у вказаній частині такими, що підлягають задоволенню.

Також підставою зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" було те, що комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради з листопада 2009 року безпідставно, на думку позивача, застосувало до розрахунків за відпущену теплову енергію тариф в розмірі 532,74 грн./Гкал. (без ПДВ), при тому, що причини зміни тарифів не доводились, відповідні зміни у чинний договір у встановленому законом порядку не вносились.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 13 цього Закону визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У відповідності з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Приписами частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно підпункту 2 пункту "а" частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює: встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Аналогічні норми містяться у статті 16 Закону України "Про теплопостачання".

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку (пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг").

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо встановлення тарифів на теплову енергію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішеннями Севастопольської міської ради від 20.05.2009 №6789 "Про внесення змін в рішення Севастопольської міської Ради від 04.06.2006 №382" були встановлені нові тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для споживачів за наявності приладів обліку теплоносія.

Рішення Севастопольської міської ради, в силу частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Пунктом 2.2 договору №733/У від 28.11.2005 передбачено, що тарифи на теплову енергію затверджуються місцевими органами самоврядування і можу бути змінені протягом строку дії договору, про що Продавець має сповістити покупця через засоби масової інформації

Матеріалами справи підтверджено, що у засобах масової інформації (в №40 (1106) газети "Севастопольские известия" від 27.05.2009) було опубліковано вказане вище рішення Севастопольської міської ради (том 1 аркуш справи 114).

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що для застосування нових тарифів на теплопостачання не має необхідності укладення додаткових угод до договору №733/У від 28.11.2005.

Заявник апеляційної скарги додатково зазначає, що новий тариф на централізоване теплопостачання за наявністю приладів обліку теплоносія для інших споживачів у встановленому законом порядку затверджено не було (Постановою НКРЕ від 14.12.2010 №1723 затверджено тариф тільки для населення та бюджетних установ), а тариф, встановлений рішенням Севастопольської міської ради від 04.07.2006 №382, скасовано рішенням Севастопольської міської ради від 22.02.2011 №424, тому у комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради не було правових підстав для застосування тарифу в розмірі 532,74 грн./Гкал, починаючи з 01.02.2011.

Однак, вказані доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" спростовуються тим, що рішенням Севастопольської міської ради від 22.02.2011 №424 у пункті 2.1 резолютивної частини визначено: застосувати тарифи на виробництво, транспортування і поставку теплової енергії згідно вимогам Постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1723 для всіх категорій споживачів.

З огляду на викладене підстав для задоволення іншої частини зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" судовою колегією не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду міста Севастополя та прийняття нового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до частин 1, 3-5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було частково задоволено зустрічні позовні вимоги, тому понесені стороною видатки відшкодовуються їй пропорційно задоволеним вимогам. В свою чергу, за первісним позовом видатки підлягають відшкодуванню на користь державного бюджету, оскільки з позовом звертався прокурор, звернення якого в силу пункту 30 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не оплачується державним митом.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 червня 2011 року у справі №5020-612/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов Прокурора Гагарінського району міста Севастополя задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" (вул. Шостака, 5, Севастополь, 99045, і/к 25139176) на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, Севастополь, 99011, і/к 03358357) 0,02 грн. основного боргу, 261,94 грн. пені, 50,69 грн. - 3% річних, 122,41 грн. інфляційних витрат.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" (вул. Шостака, 5, Севастополь, 99045, і/к 25139176) державне митоу доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) в розмірі95,09 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" (вул. Шостака, 5, Севастополь, 99045, і/к 25139176) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,01 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, Севастополь, 99011, і/к 03358357) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" (вул. Шостака, 5, Севастополь, 99045, і/к 25139176) 1410,55 грн., надлишково сплачених за централізоване теплопостачання за наявністю приладу обліку теплоносія, а також 20,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 23,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

4. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя< Підпис >О.А.Латинін

Судді< Підпис >О.Г. Градова

< Підпис >І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. Прокурор Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16,Севастополь,99014)

2. комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, Севастополь, 99011)

3. товариство з обмеженою відповідальністю "Вестойл-Крим" (вул. Шостака, 5,Севастополь,99045)

4. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)