Рішення № 18111928, 30.08.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" серпня 2011 р. Справа № 5019/1790/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта”

до відповідача Приватного підприємства “Паллада-Сервіс-Р”

про стягнення в сумі 9 846 грн. 33 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., представник (довіреність № 57/03 від 26.03.2011р.);

від відповідача - не зявився.

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта”- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства “Паллада-Сервіс-Р” про стягнення 6 175 грн. 26 коп. заборгованості, 479 грн. 89 коп. пені, 673 грн. 02 коп. 17% штрафу, 118 грн. 77 коп. 3% річних, 419 грн. 92 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 1979 грн. 47 коп. 50% процентів за користування чужими коштами.

В судовому засіданні 30.08.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання 30.08.2011р. не зявився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: м.Рівне, вул.Соборна,38 кв.18 було направлено ухвалу від 16.08.2011р. з довідкою відділення підприємства звязку: ”Адресат по даній адресі не проживає”.

Оскільки, з поданого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради на вимогу суду від 16.08.2011р. витягу з ЄДРПОУ від 19.08.2011р. вбачається, що станом на 19.08.2011р. місцезнаходження Приватного підприємства «Паллада-Сервіс-Р»: м.Рівне, вул.Соборна,38 кв.18 - вищезазначена обставина свідчить про неподання відповідачем органу реєстрації всупереч п.5 ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” - відомостей про зміну фактичного місцезнаходження. Таким чином, негативні наслідки за вказане порушення покладаються на відповідача Приватне підприємство «Паллада-Сервіс-Р».

Суд зробив все необхідне згідно ГПК України для захисту права відповідача на участь в судовому розгляді.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.11.2010р. між позивачем (підприємством) та відповідачем (дистрибютором) було укладено договір дистрибуції № 237/11-Д (а.с. 9-15), відповідно до умов якого підприємство зобовязалося передавати, а дистрибютор приймати, оплачувати та здійснювати реалізацію продукції на умовах та в строки передбачені даним договором.

У відповідності до пункту 7.1. договору відвантаження продукції проводиться підприємством, на підставі накладних, в яких сторони визначають номенклатуру, ціну та кількість продукції.

Пунктом 4.5. договору визначено, що розрахунок за продукцію дистрибютор зобовязаний провести не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата, зазначена в накладних, відповідно до пунктів 1.3. та 7.3. даного договору.

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 23 167 грн. 32 коп. відповідно до видаткових накладних № ТД-0060432 від 17.11.2010р. (а.с. 16) на суму 10596 грн. 60 коп. (а.с.16) та № ТД-0063675 від 15.12.2010р. (а.с.31) на суму 12570 грн. 72 коп.

Відповідач, в свою чергу, оплату за поставлену йому продукцію жодного разу не проводив, а здійснив тільки часткове повернення продукції. Так, відповідач 19.01.2011р за видатковими накладними (повернення) № РС-0000181 (а.с. 27) та № РС-0000182 (а.с. 29) повернув позивачу продукцію на загальну суму 16 992 грн. 06 коп.

Таким чином, враховуючи кількість відвантаженої відповідачу продукції, та тієї кількості продукції, яку він повернув, на момент розгляду справи, за відповідачем існує заборгованість в сумі 6 175 грн. 26 коп.

У відповідності до пунктів 10.2. та 10.4 договору у разі порушення строків оплати відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача вартість поставленої продукції, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції, 3% річних та інфляційні, а у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів штраф у розмірі 17% від несплаченої суми та суми збитків, а також 50% процентів річних за користування чужими коштами.

На підставі пунктів 10.2. та 10.4. договору, ст.ст. 536, 549, 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 479 грн. 89 коп. за період 01.12.2010р. по 01.06.2011р., 17% штрафу в розмірі 673 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 118 грн. 77 коп. за період з 01.12.2010р. по 22.07.2011р., збитки, завдані внаслідок інфляції в розмірі 419 грн. 92 коп. за період грудень 2010р. червень 2011р. та проценти за користування чужими коштами в розмірі 1979 грн. 47 коп. за період з 01.12.2010р. по 22.07.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене в сукупності, - вбачається, що вимоги позивача в частині стягнення 6 175 грн. 26 коп. заборгованості по розрахунках, 479 грн. 89 коп. пені, 673 грн. 02 коп. 17% штрафу, 118 грн. 77 коп. 3% річних, 419 грн. 92 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 1979 грн. 47 коп. 50% процентів за користування чужими коштами стверджуються Договором, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 9846 грн. 33 коп.. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та пятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Паллада-Сервіс-Р”, яке знаходиться за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 38 кв. 18 (код ЄДРПОУ 33723808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта”, яке знаходиться за адресою: 02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б (код ЄДРПОУ 33631780) 6 175 грн. 26 коп. заборгованості по розрахунках, 479 грн. 89 коп. пені, 673 грн. 02 коп. 17% штрафу, 118 грн. 77 коп. 3% річних, 419 грн. 92 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 1979 грн. 47 коп. 50% процентів за користування чужими коштами, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "30" серпня 2011 р.