Рішення № 18111869, 29.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2011 р.Справа № 9/17-2441-2011 За позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"; До відповідача: Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія";

про стягнення 9454,45грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 21.06.2011 року за вх. № 3559/2011 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (далі Відповідач) 9454,45 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

26.12.2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), учасниками якої були ОСОБА_2, який керував транспортним засобом „Міцубіші Лансер”, державний номер № НОМЕР_1, цивільно - правова відповідальність якого застрахована в Страховій компанії „Міська страхова компанія”, згідно полісу № ВС/3019420 та ОСОБА_3., що керував транспортним засобом „Chery Amulet”, державний номер № НОМЕР_2, автомобіль застраховано в Акціонерній Страховій Компанії „Омега” за договором добровільного страхування наземного транспорту № 017-07-0081-20 від 06.05.2008 р. (далі - Договір).

У зв'язку із зміною назви Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега” відповідно до реєстраційних дій від 10.01.2011 р. було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА".

Згідно Постанови Голосіївського районного суду м. Києва, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності.

На підставі Договору та відповідно до страхового акту № 2886-Т, розрахунку суми страхового відшкодування АСК „Омега” було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9 454,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

01.10.2010 р. позивач звернувся з регресною вимогою до СК „Міська страхова компанія”, як до страховика, що застрахував цивільно - правову відповідальність по автомобілю „Міцубіші Лансер”, державний номер № НОМЕР_1, згідно полісу № ВС/3019420 однак оплати так і не отримав.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" зробило висновок, що до АСК „Омега” перейшло право отримання сплаченого страхового відшкодування у порядку регресу.

Приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись нормами чинного законодавства, позивач просить суд стягнути на його користь суму у розмірі 9454,45 грн., як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом встановлено, що 26 грудня 2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками ДТП були Буга А.М., який керував транспортним засобом „Міцубіші Лансер”, державний номер № НОМЕР_1, цивільно - правова відповідальність якого застрахована Відповідачем, згідно полісу № ВС/3019420 та ОСОБА_3., що керував транспортним засобом „Chery Amulet”, державний номер № НОМЕР_2, автомобіль застраховано Позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 017-07-0081-20 від 06.05.2008 р.

ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України, що підтверджується Постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 3-209/09 2009 рік.

Судом досліджено, що розмір страхового відшкодування, в результаті вчинення правопорушення, становив 9454,45 грн., про що свідчить Страховий Акт № 2886-Т. Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Омега” суму страхового відшкодування виплатило повністю у розмірі 9 454,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1021 від 18.03.2009 року.

01.10.2010 р. Позивач звернувся з регресною вимогою до Відповідача, як до страховика, що застрахував цивільно - правову відповідальність по автомобілю „Міцубіші Лансер”, державний номер № НОМЕР_1, згідно полісу № ВС/3019420, що підтверджується листом за вх. № 4394, однак дана вимога була залишена Відповідачем без розгляду.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особи відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з виші іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, мас право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 21 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), якими визначені, зокрема, принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України, - внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Відповідно до ст. 22 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІУ від 23.09.1999р. (далі Закон № 1105) визначено, що страховий ризик це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок па виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві ти професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV страховиком - є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Згідно п.1 ст. 37 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Відповідач повинен сплатити страхове відшкодування протягом місячного строку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", що кореспондується із нормою ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, Одеська область, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А, код ЄДРПОУ 21626809) суму коштів у розмірі 9454,45 грн.; 102,00 грн. державного мита; та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2011 року.