Рішення № 18111734, 30.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11 Справа№ 5015/4241/11

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р.В. розглянула матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу, смт. Варва, Чернігівська область ,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич,

про стягнення 205206,98 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не зявився;

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”про стягнення 205206,98 грн.

Ухвалою суду від 26.07.11 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.08.11 р.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в ухвалі суду від 09.08.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задоволити з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 30.08.2011 року в черговий раз не з»явився.хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому у відповідності зі ст..75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

18 листопада 2009 року між ВАТ «Укрнафта»в особі структурного підрозділу Гнідинцівського газопереробного заводу, (надалі Продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, (надалі Покупець) укладено Договір купівлі- продажу №25/83/226- сб. відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов»язання продати та передати у власність Покупця нафтопродукти в асортименті, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 договору Товар передається продавцем та приймається покупцем в повному об»ємі на умовах EXW( термінал Покупця : М.Дрогобич , вул. Бориславська 82).

Згідно п.4.2 Договору приймання передача Товару оформляється шляхом підписання Сторонами акту прийому - передачі Товару,оплата проводиться покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару покупцем (п.3.1 Договору).

На виконання умов договору Позивач 18 листопада 2009 року поставив Відповідачу бензин газовий стабільний у кількості 94,707 тон , по ціні 1800,00 грн. за тону на загальну суму 170472,60 грн. , що підтверджується видатковою накладною від 18.11.2009 року за № 9-646. за який відповідач зобовязувався оплатити, однак свої договірні зобовязання не виконав.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 170472,60 грн. та по даний час не погашена.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Відповідно до зазначеного позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 26593,73 грн. та 3 % річних в сумі 8140,65 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу№25/83/226- сб. від 18.11.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 170472,60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.11.2009 року за № 9-646.

Згідно п. 3.1 Договору розрахунки за замовлений товар здійснюються Покупцем шляхом відстрочки платежу, а саме протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 170472,60 грн. за поставлений товар.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобовязань нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 26593,73 грн. та 3 % річних в сумі 8140,65 грн.

Суд провівши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань прийшов до висновку,що три відсотки нараховані вірно, а тому сума 8140,65 грн. підлягає до задоволення, а інфляційні нарахування в сумі 26593,73 грн. нараховані невірно, оскільки нарахування проведено з 19.12.2009 року , а слід було нарахування здійснювати з 01.01.2010 року , а також оскільки в липні 2011 індекс інфляції склав 98,7 % ,тому слід було від»ємне значення суми відобразити в обліку. Провівши перерахунок суд прийшов до висновку , що до задоволення підлягає сума 23866,17 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 170472,60 грн. основного боргу, 23866,17 грн. інфляційних нарахувань та 8140,65грн. 3 процентів річних.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати в сумі 2024,79 грн. державного мита та 233,17 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача,згідно ст..49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”

(Львівська область,м.Дрогобич,вул. Бориславська 82 код ЄДРПОУ 00152388) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”( м.Київ, Несторівський пров.3-5 код ЄДРПОУ 00135390) 204737,38 грн. із яких ( 170472,60 грн. основного боргу, 23866,17 грн.- інфляційних нарахувань, 8140,65 грн. 3 процентів річних, 2024,79 грн. державного мита та 233,17 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

4. Наказ видати у відповідності до ст. ст. 116,117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.09.2011 року.

Суддя Запотічняк О.Д.