Рішення № 18111283, 17.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.11 Справа № 5015/4099/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Жуган І.О., представника третьої особи Бондар М.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО “Львівська залізниця”, м. Львів про розірвання договору оренди, зобовязання до вчинення дій та виселення

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів про розірвання договору оренди, зобовязання до вчинення дій та виселення.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.07.2011 р. призначив розгляд справи на 03.08.2011 р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО “Львівська залізниця”. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 17.08.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна. Згідно п. 5.15 вказаного договору, у випадку здійснення реконструкції, ремонту орендованого майна та у разі необхідності використання орендованого майна для забезпечення виробничого процесу підприємств залізничного транспорту, орендар зобовязується на вимогу орендодавця, за наявності звернення балансоутримувача, достроково припинити дію договору оренди та в місячний термін з дня попередження звільнити орендоване майно. Балансоутримувач (третя особа) звернувся до позивача з повідомленням про необхідність дострокового припинення договору оренди. Позивач надіслав відповідачу пропозицію про дострокове припинення дії договору оренди нерухомого майна, однак, станом на дату подання позову відповідач майно не передав. У звязку з цим, представник позивача просив розірвати договір оренди нерухомого майна, зобовязати відповідача передати балансоутримувача по акту відповідне приміщення, виселити із займаних приміщень.

Представник третьої особи позов підтримав, просив задоволити.

03.08.2011 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині зобовязання відповідача передати майно по акту та його виселення, оскільки 19.07.2011 р. орендоване відповідачем майно повернуто по акту.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвали суду від 21.07.2011 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 17.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони та третьої особи, суд встановив наступне.

30 вересня 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137.

За цим договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно частину вбудованих нежитлових приміщень їдальні, площею 194,63 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на балансі ВП “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО “Львівська залізниця”.

Актом приймання-передачі від 30.09.2009 р. позивач передав відповідачу обумовлений договором обєкт оренди.

Згідно п. 5.15. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137 від 30.09.2009 р., у випадку здійснення реконструкції, ремонту орендованого майна та у разі необхідності використання орендованого майна для забезпечення виробничого процесу підприємств залізничного транспорту, орендар зобовязується на вимогу орендодавця, за наявності звернення балансоутримувача, достроково припинити дію договору оренди та в місячний термін з дня попередження звільнити орендоване майно.

Відповідно до п. 10.1. вищевказаного договору, термін дії цього договору визначений з 30.09.2009 р. по 27.09.2012 р.

За вих. №763 від 27.05.2011 р. третя особа звернулася до позивача з листом, в якому просила достроково розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137 від 30.09.2009 р. у звязку з реконструкцією.

8 червня 2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №11-03-03430 від 07.06.2011 р., в якому повідомив відповідача про припинення дії договору №137 від 30.09.2009 р. згідно п. 5.15. та звільнення орендованого майна в місячний термін з підписанням акту приймання-передачі.

Згідно п. 10.8. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137 від 30.09.2009 р. у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

В судовому засіданні 03.08.2011р. представник позивача пояснив, що відповідач звільнив орендоване майно та передав його 19.07.2011 р. по акту, у звязку з чим подано клопотання про припинення провадження у справі в цій частині. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині зобовязання відповідача передати майно по акту та його виселення, у звязку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137 від 30.09.2009 р. обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення. В частині зобовязання відповідача передати майно по акту та його виселення провадження слід припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 651, 759, 785 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №137 від 30.09.2009 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в користь державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині зобовязання відповідача передати майно по акту та його виселення провадження припинити.

5.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.