Рішення № 18111122, 02.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р. Справа № 8/083-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „КИЇВПАССЕРВІС”, ідентифікаційний код: 33348385, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 15-А,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Веста-ВКМ”, ідентифікаційний код: 34378866, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15,

про стягнення 13125,78 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 19.07.2011 року за №1/06-14/1317;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

державне підприємство „КИЇВПАССЕРВІС” (далі за текстом: Позивач або Балансоутримувач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Веста-ВКМ” (далі за текстом: Відповідач або Орендар) про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 28.12.2006 року за №32/07 (далі за текстом: Договір) у сумі 13125,78 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять пять гривень 78 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови договору від 28.12.2006 року за №32/07 щодо виконання взятих на себе зобовязань по компенсації спожитих комунальних та інших послуг та витрат з утримання орендованого майна, внаслідок чого у Відповідача станом на 06.06.2011 року виникла заборгованість на загальну суму 13125,78 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять пять гривень 78 коп.), з якої основний борг у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.), пеня у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штраф у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційні нарахування у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.).

Відповідно до ухвали від 23.06.2011 року порушено провадження у справі №8/083-11 та призначено її розгляд на 12.07.2011 року.

12.07.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 23.06.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 23.06.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 12.07.2011 року відкладено розгляд справи на 02.08.2011 року.

02.08.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвал суду від 23.06.2011 року та від 12.07.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день і час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 23.06.2011 року та від 12.07.2011 року не виконав. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.08.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, та заслухавши представника Позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

28.12.2006 року між Позивачем та Відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 202, 205, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 28.12.2006 року за №32/07, термін дії якого встановлений до 28.12.2006 року.

Згідно із п.1.1. Договору, Балансоутримувач Державне підприємство «Київпассервіс»забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, (далі за текстом: Будівля), загальною площею 532,1 кв. м., а також утримання прибудинкової території та надання інших послуг, а Орендар (Відповідач) відшкодовує витрати Балансоутримувача (Позивача) на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар (Відповідач) користується приміщенням, загальною площею 150,0 кв. м. Будівлі, вартістю (експертною) 71249,52 грн. без ПДВ (далі за текстом: орендоване приміщення), згідно договору оренди №32/07 від 28.12.2006 року індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі за текстом: Договір оренди). Орендоване Приміщення використовується з метою, передбаченою в пункті 1.1. Договору оренди.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін Договору не зверталася із заявами про припинення або зміну умов договору від 28.12.2006 року за №32/07 після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження договору від 28.12.2006 року за №32/07.

В ході розгляду справи встановлено, що даний Договір укладений на виконання умов Договору оренди від 28.12.2006 року за №32/07 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Згідно з п. 2.1 Договору, Відповідач (Орендар) компенсує Позивачу (Балансоутримувачу) витрати, повязані із забезпечення орендованих приміщень електроенергією, тепло- і водопостачанням, за послуги по охороні прилеглої території, а також компенсує витрати, повязані з вивозом сміття та інші витрати, які несе Позивач (Балансоутримувач) в звязку з діяльністю Відповідача (Орендаря).

Судом встановлено, що 03.11.2008 року, з метою уточнення розміру відшкодування за Договором витрат на комунальні послуги (теплопостачання) Позивача (Балансоутримувача за Договором), Позивач та Відповідач уклали Акт розмежування плати за спожитий природній газ для опалення будівлі автостанції (надалі за текстом: Акт). Згідно даного Акту, Відповідач взяв на себе обовязки протягом опалювального сезону сплачувати 50 відсотків затрат за використаний природний газ для опалення будівлі автостанції «Кагарлик», згідно виставлених рахунків Кагарлицької філії ВАТ «Київоблгаз».

Згідно з п. 3.1.2. Договору, Відповідач зобовязаний не пізніше 20 числа наступного за звітним, вносить плату на рахунок Балансоутримувача, за санітарне обслуговування прибудинкових територій та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування орендованого приміщення, за комунальні послуги та інші послуги (надалі комунальні послуги).

Відповідно до п. 2.2. Договору, Орендар зобовязаний сплатити (компенсувати) комунальні та інші послуги на підставі розрахунків на протязі трьох банківських днів з дати отримання рахунку. Орендар самостійно отримує від Орендодавця (Позивача) оформлений рахунок. У випадку відсутності в Орендаря (Відповідача) рахунку на оплату (компенсацію) комунальних послуг Орендар (Відповідач) зобовязаний компенсувати комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуємим, в розмірі середньомісячної оплати (компенсації) за комунальні послуги, які сплачуються Орендарем (Відповідачем) за попередній період дії даного Договору.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення вимог п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 3.1.2. Договору від 28.12.2006 року за №32/07, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України у період з листопада 2010 року по березень 2011 року не компенсував Позивачу шляхом сплати 50-ти відсотків вартості спожитого природного газу для опалення приміщення будівлі автостанції, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за договором від 28.12.2006 року за №32/07 у вигляді основного боргу у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.).

В якості підтвердження своїх вимог, Позивачем надано суду Акт розмежування плати за спожитий природній газ для опалення будівлі автостанції від 03.11.2008 року, рахунки-фактури від 18.10.2010 року за № 341, від 01.12.2010 року за № 20585, від 20.12.2010 року за № 364, від 04.01.2011 року за № 1425, від 31.01.2011 року за № 48, від 28.02.2011 року за № 127, від 16.03.2011 року за № 135, від 01.03.2011 року за № 5094, акт приймання-передачі природного газу поставленого промисловому підприємству у грудні 2010 року від 31.12.2010 року, акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування від 31.12.2010 року, акт приймання-передачі природного газу (на постачання природного газу для потреб промислових споживачів) у січні 2011 року від 31.01.2011 року, акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування від 31.01.2011 року, акт приймання-передачі природного газу (на постачання природного газу для потреб промислових споживачів) у лютому 2011 року від 28.02.2011 року, акт приймання-передачі природного газу (на транспортування природного газу) за лютий 2011 року від 28.02.2011 року, акт приймання-передачі природного газу (на постачання природного газу для потреб промислових споживачів) за березень 2011 року від 16.03.2011 року, акт приймання-передачі природного газу (на транспортування природного газу) за березень 2011 року від 16.03.2011 року, належним чином завірена копія яких долучена до матеріалів справи.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору в порядку ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України звертався до Відповідача з претензіями у формі листів від 28.02.2011 року за № 1/06-05/308 та від 21.03.2011 року за № 1/06-05/447 з вимогою погасити заборгованість за Договором від 28.12.2006 року за №32/07 у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.).

Проте, Відповідач на дані претензії Позивача не відреагував та заборгованість за договором від 28.12.2006 року за №32/07 у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.) не погасив.

Позивач повторно в порядку досудового врегулювання спору в порядку ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України звертався до Відповідача з претензією про потребу погасити заборгованість за Договором від 28.12.2006 року за №32/07 у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.).

Проте, Відповідач на вказану претензію Позивача не відреагував та заборгованість за договором від 28.12.2006 року за №32/07 у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.) не погасив.

Як свідчать матеріали справи, основний борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.).

Станом на 02.08.2011 року Відповідач повність або частково основний борг за Договором у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.) не погасив та доказів погашення суду не надав.

Перевіркою обґрунтованості визначення Позивачем основного боргу Відповідача за Договором у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.) суд приходить до висновку, що дана сума основного боргу є вірною та обґрунтованою і такою, що відповідає матеріалам та обставинам справи.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штраф у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційні нарахування у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.).

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи встановлено, що Договір у ч. 2 п. 3.2.1. передбачає, що орендар (Відповідач) зобовязується при несвоєчасному внесенні плати, відповідно до чинного законодавства, сплачувати пеню із розрахунку 0,5 % суми заборгованості від несплаченої суми наданих послуг.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст. 232 передбачає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: - допускається стягнення тільки штрафних санкцій; - збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; - за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом перевірено обґрунтованість нарахування Позивачем Відповідачу за Договором пені у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штрафу у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.), в звязку з чим суд приходить до висновку, що Позивач вірно і правомірно нарахував зазначені суми пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних Відповідачу, який їх обґрунтованість та вірність по суду не заперечував.

На час розгляду справи вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штрафу у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.) не заперечувались, не спростовувались, матеріалами справи повністю підтвердженні та Відповідачем в добровільному порядку на користь Позивача повністю або частково не сплачувались.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Відповідач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.), пені у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штрафу у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором від 28.12.2006 року за №32/07 у сумі 13125,78 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять пять гривень 78 коп.), з якої основний борг у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.), пеня у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штраф у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційні нарахування у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.), є обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засіданні жодного разу не зявився; заперечень щодо наявності заборгованості чи інших письмових доказів щодо спростування заборгованості суду не надав та не надіслав.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем повністю або частково.

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними і допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятих ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства „КИЇВПАССЕРВІС” до товариства з обмеженою відповідальністю “Веста-ВКМ” про стягнення заборгованості за договором від 28.12.2006 року за №32/07, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Веста-ВКМ”, ідентифікаційний код: 34378866, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, на користь державного підприємства „КИЇВПАССЕРВІС”, ідентифікаційний код: 33348385, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 15-А, заборгованість за договором від 28.12.2006 року за №32/07 у вигляді основного боргу у сумі 10765,04 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят пять гривень 04 коп.), пені у сумі 1036,37 грн. (одна тисяча тридцять шість гривень 37 коп.), штрафу у сумі 923,44 грн. (девятсот двадцять три гривні 44 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 315,81 грн. (триста п'ятнадцять гривень 81 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 85,12 грн. (вісімдесят пять гривень 12 коп.), державне мито у сумі 131,26 грн. (сто тридцять одна гривня 26 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф.Скутельник

Рішення підписано 02.08.2011 року.