Рішення № 18110998, 23.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2011 р. Справа № 25/066-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «БАРБАКАН»Товариства з обмеженою відповідальністю «СЯЙВО», Черкаська область, м. Умань

до Закритого акціонерного товариства «Богуславський маслозавод», Київська область, м.Богуслав

про стягнення 97339,03 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 20.06.2011 №б/н);

відповідача не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «БАРБАКАН»Товариства з обмеженою відповідальністю «СЯЙВО» (далі Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Богуславський маслозавод»(далі Відповідач) про стягнення 97339,03грн., з яких: 74401,13 грн. основний борг, 12374,65 грн. пеня, 9023,07грн. інфляційні втрати та 1540,18грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобовязань за Договором про надання послуг по охороні від 01.12.2007 № 30-12/07 за отримані з липня 2008року по жовтень 2008 року послуги. Крім того, у позові заявлено застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на наявне майно Відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2011 порушено провадження у справі № 25/066-11 та призначено її до розгляду на 14.07.2011.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.07.2011, від 28.07.2011, від16.08.2011 розгляд справи відкладався на 28.07.2011, 16.08.2011, 23.08.2011 відповідно.

У судові засідання 14.07.2011, 28.07.2011, 16.08.2011, 23.08.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав, надав суду всі витребувані ухвалами суду документи.

У судовому засіданні 16.08.2011 представником Позивача подано письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог у звязку з перерахунком сум інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій та підтримано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на наявне майно Відповідача.

Судом прийнято збільшення розміру позовних вимог. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

У судові засідання 14.07.2011, 28.07.2011, 16.08.2011, 23.08.2011 Відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача та керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (за договором Виконавець) та Відповідачем (задоговором Замовник) укладено договір про надання послуг по охороні від01.12.2007 № 30-12/07 (далі Договір), відповідно до якого Виконавець зобовязується надавати послуги по охороні обєкта Замовника, а останній зобовязується оплатити послуги Виконавця.

Згідно з пунктом 4. Договору вартість послуг складає 19885,00 грн. на місяць, які Замовник зобовязується платити авансом платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця місячною сумою станом на 15 число поточного місяця.

01.07.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору відповідно до умов якої сторони погодили нову ціну послуг за Договором, що становить 21000,00грн. на місяць, починаючи з 01.07.2008.

Відповідно до пункту 3. Договору строк дії Договору встановлено з 01.12.2007 по 01.12.2008.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), з урахуванням положень статті 180 Господарського кодексу України, статей 638 - 639, 901 907 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони в належній формі дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.

На виконання умов Договору Позивачем надано послуги по охороні обєктів Відповідача відповідно до актів виконаних робіт: від 31.07.2008 за липень 2008 року у сумі 21000,00 грн.; від31.08.2008 за серпень 2008 року у сумі 21000,00 грн.; від 30.09.2008 за вересень 2008 року у сумі 21000,00 грн.; від17.10.2008 за жовтень 2008 року у сумі 11516,13 грн., які підписані уповноваженими особами Позивача і Відповідача та скріплені їх відбитками печаток (оригінали оглянуті судом в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи). Всього надано послуг з липня 2008 року по жовтень 2008 року на загальну суму 74516,13грн.

Відповідно до тверджень позовної заяви та пояснень представника Позивача в судових засіданнях, в рахунок погашення вказаної заборгованості Позивачем зараховано 115,00грн., надмірно сплачених Відповідачем за послуги попередніх періодів.

Після чого, між Позивачем та Відповідачем складено Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 17.10.2008 заборгованість Відповідача за надані Позивачем послуги за Договором складає 74401,13 грн.

Зазначений акт підписано уповноваженими представниками Позивача і Відповідача та скріплений відбитками їх печаток (оригінал оглянутий судом в судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи).

Згідно платіжного доручення від 22.05.2009 № 885 на виконання зобовязання за Договором Відповідач частково сплатив Позивачу за надані послуги 4401,13 грн., що підтверджується Довідкою від 25.07.2011 № 09/388, виданою Центральним Уманським відділенням Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал наявний в матеріалах справи).

З урахуванням наведеного, заборгованість Відповідача перед Позивачем за отримані з липня 2008 року по жовтень 2008 року послуги по охороні обєктів за Договором на момент подання позову до суду складає 70000,00грн.

В обґрунтування того, що кошти на розрахункові рахунки Позивача за надані ним з липня 2008 року по жовтень 2008 року послуги за Договором Відповідачем не перераховано, Позивачем надано довідки з банківських установ, в яких відкрито рахунки Позивача та виписки з рахунків з розшифруванням надходжень та витрат за період з моменту відкриття рахунків та до моменту звернення з позовом до суду (оригінали наявні в матеріалах справи).

Представник Позивача у судовому засіданні 16.08.2011 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у звязку з перерахунком інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій, що призвело до збільшення заявлених раніше вимог та заявив до стягнення 135379,04грн., з яких:70000,00 грн. основний борг, 36926,44грн. пеня, 22820,00грн. інфляційні втрати, 5632,60грн. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано вповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У звязку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову 135379,04 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Крім того, у позовній заяві міститься вимога про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на наявне майно Відповідача.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не наведено суду достатніх підстав та не надано належних доказів, які б вказували на те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, заява Позивача про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на наявне майно Відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України нижче вказані документи, оскільки вони підписані уповноваженими особами та скріплені відбитками печаток, беруться судом до уваги у якості письмових доказів.

Акти виконаних робіт від 31.07.2008 за липень 2008 року у сумі 21000,00 грн., від31.08.2008 за серпень 2008 року у сумі 21000,00 грн., від 30.09.2008 за вересень 2008 року у сумі 21000,00 грн., від17.10.2008 за жовтень 2008 року у сумі 11516,13 грн. у якості письмових доказів надання послуг по охороні Позивачем та належним шляхом оформленого прийняття послуг Відповідачем.

Акт звірки взаєморозрахунків, складений між Позивачем і Відповідачем, станом на 17.10.2008 у якості письмового доказу визнання Відповідачем заборгованості за Договором у сумі 74401,13 грн. станом на 17.10.2008.

Довідку від25.07.2011 №09/388, видану Центральним Уманським відділенням Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» у якості письмового доказу часткової сплати Відповідачем за надані Позивачем послуги у сумі4401,13 грн.

Довідки з банківських установ, в яких відкрито рахунки Позивача та виписки з рахунків з розшифруванням надходжень та витрат за період з моменту відкриття рахунків та до моменту звернення з позовом до суду, а саме: Довідку від 12.07.2011 вих. №08.7.0.0/110712102411, видану Центральним Уманським відділенням Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»з доданою до неї випискою по рахунку; Довідку від12.07.2011 вих. №54, видану Уманським відділенням Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»з доданою до неї випискою по рахунку - у якості письмових доказів того, що Відповідачем кошти на рахунки Позивача за отримані послуги у повному обсязі не перераховані, а, отже, зобовязання за Договором належним чином не виконано.

Таким чином, заборгованість Відповідача за надані Позивачем послуги за Договором у сумі 70000,00грн. підтверджена наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, на підставі письмових доказів і пояснень представника Позивача, що були предметом дослідження та оцінки судом, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 70000,00грн. основної заборгованості за надані послуги за Договором є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

У зв'язку з порушенням Відповідачем строків виконання грошового зобовязання за Договором, Позивачем заявлено стягнення 36926,44грн. пені відповідно до пункту 6. Додатку №2 до Договору.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 2 до Договору, якщо Замовник не виконає оплату в указаний термін, він зобовязаний виплатити на користь Виконавця 0,5 % від суми заборгованості за кожен день затримання платежу.

Договором не встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням положень Договору між сторонами та норм законодавства, судом визначено, що умовами Додатку № 2 до Договору сторонами передбачено господарську санкцію, яка за своєю правовою природою є пенею, розмір якої відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, нарахування якої, у звязку з тим, що сторонами не встановлено іншого, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за період з 17.10.2008 по 23.06.2011, що перевищує встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний перерахунок пені, з урахуванням строку, визначеного законодавством, періоду, який вказує Позивач, грошової суми, щодо якої ним заявлено стягнення пені та положень Договору, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

7000017.10.2008 - 15.02.200912212.0000 %0.066 %5600.00

7000016.02.2009 - 17.04.20096112.0000 %0.066 %2807.67 Оскільки вірний розмір пені становить 8407,67 грн., то вимога Позивача про стягнення з Відповідача 36926,44 грн. пені підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з Відповідача 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 5632,60 грн. 3% річних, 22820,00грн. інфляційних втрат.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до якого розмір інфляційних втрат складає 23800,00грн., а розмір 3 % річних 5638,36грн.

Зважаючи на здійснений судом перерахунок та у звязку з відсутністю у суду достатніх правових підстав для виходу за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 22820,00грн. інфляційних втрат та 5632,60 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представника Позивача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 70000,00 грн. основної заборгованості, 8407,67 грн. пені, 22820,00 грн. інфляційних втрат та 5632,60 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Богуславський маслозавод»(09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 129, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05500948) на користь Дочірнього підприємства «БАРБАКАН»Товариства з обмеженою відповідальністю «СЯЙВО»(20300, Черкаська область, м. Умань, вул.Жовтневої революції, буд.83, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31431371)70000(сімдесят тисяч)грн. 00 коп. основноїзаборгованості, 8407 (вісім тисяч чотириста сім) грн. 67коп.пені, 5632 (пять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 60 коп. 3 % річних, 22820(двадцять дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1068(одна тисяча шістдесят вісім) грн. 77 коп. державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 29.08.2011.