Рішення № 18110837, 11.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/26111.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГІР-ІТБС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АВГ-Трейд»

про стягнення 31042,18 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

від третьої особи: не зявились.

В судовому засіданні 11 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГІР-ІТБС»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»(відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВГ-Трейд», про стягнення грошових коштів в сумі - 31042,18 грн. з них основного боргу 24000,00 грн., втрат від інфляції 1927,55 грн., 3% річних 718,03 грн. та неустойку: 480,00 грн. та 3916,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором, і, зокрема, не перерахував на рахунок позивача частину суми вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 14.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року розгляду справи, у звязку з неявкою представників відповідача та третьої особи було відкладено до 25.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 4.08.2011 року, в яке представники відповідача і третьої особи не зявились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4.08.2011 року розгляд справи було відкладено до 11.08.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

2 лютого 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та третьою особою (далі по тексту Покупець або Отримувач), було укладено договір № 343/1208/П (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця несамохідний нафтоналивний бункеровщик (ННБ) проекту МА-02, наданого Постачальником, у кількості - 1 шт., комплектність, ціна та вимоги до якого викладено в Договорі та Додатках до нього, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах Договору. Товар передається Покупцеві у відповідності з Проектною судновою документацією. Факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару.

2.02.2009р. між Продавцем (Кредитор), Покупцем (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»(Новий боржник) було укладено договір № 73/09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір відступлення) (разом - сторони), згідно умов п.п. 1.1.-1.2. якого вбачається, що у порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний боржник переводить своє зобов'язання щодо оплати грошових коштів, визначене в розділі 2 «Загальна вартість Договору, умови оплати»згідно з Договором № 343/1208/П від 02.02.2009р., укладеним між Первісним боржником і Кредитором, а Новий боржник приймає на себе таке зобов'язання щодо оплати грошових коштів за Основним договором. Договір укладено сторонами з урахуванням згоди Кредитора на заміну Первісного боржника на Нового боржника щодо виконання грошових зобов'язань, визначених в Основному договорі, що підтверджується підписанням Договору в трьохсторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2009 року Продавець передав, а Покупець прийняв узгоджений сторонами в Договорі товар, що підтверджується актом прийому-передачі товару (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

При цьому, 29.04.2009р. між позивачем та третьою особою було укладено Додаток до акту прийому-передачі товару (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до якого останнім було погоджено те, що разом з підписанням відповідного проміжного акту, Продавець та Покупець склали додаток до акту, де визначили чіткій перелік робіт, які необхідно виконати Постачальнику до дати передачі товару.

4 червня 2009 рок між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), згідно якої сторони дійшли обопільної згоди змінити п.п. 2.2.4. та 2.2.5. розділ 2 «Загальна вартість Договору, умови оплати»та викласти їх в новій редакції.

18 червня 2009 рок між Покупцем та Продавцем було складено Акт прийому-передачі до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), який підтверджує, що Постачальник передав, а Покупець прийняв у власність товар за Договором на загальну суму 1980000,000 грн.

17 лютого 2010 року листом № 61 Новий боржник проінформував Кредитора, що виготовлений останнім товар був відбуксований в яхт-клуб до м. Дніпропетровськ та вказав, що досвід такої діяльності вважається успішним та перспективним.

26 лютого 2010 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору поставки (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), згідно з умов п. 1 якої Постачальник зобов'язується виявити та з'ясувати причини розбіжностей показань, наведених в Таблиці у Додатку №1 до Додаткової угоди № 3 до Договору № 343/1208/П від 02 лютого 2009р. та показань рівнеміра (приладу), а також здійснити роботи по їх усуненню у відповідності з технічною документацією заводу-виробника приладу. Постачальник зобов'язується провести роботи для усунення недоліків в функціонуванні рівнеміра, встановленого на товарі, що знаходиться за адресою, вказаною в п. 2.3. цієї Додаткової угоди № 3 в строк до 1 травня 2010 року. Окрім цього, з п. 2.2. угоди № 3 випливає той факт, що грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., крім того ПДВ 20%, що становить 4000,00 грн., разом з ПДВ 24 000,00 грн. Покупець сплачує протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття Робіт за Актом здачі-приймання виконаних робіт, визначених в п. 1 даної Додаткової угоди № 3, але не пізніше 7 травня 2010р.

Позивач вказує, що 17.11.2010р. Кредитор, в порядку досудового врегулювання спору, внаслідок неоплати в повному обсязі товару за Договором, направив на адресу відповідача та третьої особи претензію про сплату боргу на суму 27893,37 грн. (копія міститься в справі). Факт надсилання вимоги позивачем підтверджується описом вкладення в цінний лист, реєстром поштових відправлень та розрахунковим документом про відправку (копі матеріалів містяться в справі). Позивач зазначає, що сума заборгованості за Договором від будь-кого з боржників не надходила.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, судом встановлено, що 2.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір, відповідно до п. 1.1.-1.2. якого встановлено, що Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця несамохідний нафтоналивний бункеровщик (ННБ) проекту МА-02, наданого Постачальником, у кількості - 1 шт., комплектність, ціна та вимоги до якого викладено в Договорі та Додатках до нього, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах Договору. Товар передається Покупцеві у відповідності з Проектною судновою документацією. Факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару.

На виконання умов Договору 18 червня 2009 року позивач передав, а третя особа прийняла у власність узгоджений Продавцем та Покупцем товар, що підтверджується Актом прийому-передачі до Договору, видатковою накладною № Л-00000063 від 18.06.2009р. та актами приймання-передачі технічної документації (копії документів містяться в матеріалах справи).

З Акту прийому-передачі товару вбачається, що загальна вартість переданого Продавцем Покупцю товару становить - 1980000,000 грн.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно п. 2.1 Договору розрахунок проводиться Покупцем в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника наступним чином: 40 % (сорок відсотків) від загальної вартості товару, вказаної в п. 2.1 Договору, Покупець оплачує протягом 3 (трьох) робочих днів від дати укладання Договору; 30% (тридцять відсотків) від загальної вартості товару, вказаної в п. 2.1 Договору, Покупець оплачує протягом 8 календарних тижнів від дати укладання Договору; 10% (десять відсотків) від загальної вартості товару, вказаної в п. 2.1 Договору, Покупець оплачує протягом 14 календарних тижнів від дати укладання Договору; 10% (десять відсотків) від загальної вартості товару, вказаної в п. 2.1 Договору, Покупець оплачує протягом 20 календарних тижнів віддати укладання Договору; 10 % (десять відсотків) від загальної вартості товару Покупець оплачує протягом двох робочих днів від дати відправлення Постачальником повідомлення про готовність товару до відвантаження за адресою, визначеною в п. 3.1 Договору.

Таким чином, між Покупцем та Продавцем було досягнуто взаємної згоди щодо порядку здійснення розрахунків за Договором, які Отримувач зобовязаний провести на користь Постачальника за наданий останнім товар.

При цьому, судом встановлено, що 2 лютого 2009 року між Продавцем (Кредитор), Покупцем (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»(Новий боржник) було укладено договір № 73/09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір відступлення) (разом - сторони), згідно умов п. 1.1. якого вбачається, що у порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний боржник переводить своє зобов'язання щодо оплати грошових коштів, визначене в розділі 2 «Загальна вартість Договору, умови оплати»згідно з Договором № 343/1208/П від 02.02.2009р., укладеним між Первісним боржником і Кредитором, а Новий боржник приймає на себе таке зобов'язання щодо оплати грошових коштів за Основним договором.

Договір укладено сторонами з урахуванням згоди Кредитора на заміну Первісного боржника на Нового боржника щодо виконання грошових зобов'язань, визначених в Основному договорі, що підтверджується підписанням Договору в трьохсторонньому порядку (п. 1.2 Договору відступлення).

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За таких обставин, укладений між сторонами 2.02.2009р. договір № 73/09 по суті змінив порядок виконання грошових зобовязань за Договором поставки.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти за товар на загальну суму 1956000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів (копії виписок містяться в справі).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Новий боржник за товар з Кредитором в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 24000,00 грн.

Судом встановлено, що 17.11.2010р. Кредитор, в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача та третьої особи претензію про сплату боргу на суму 27893,37 грн. З тверджень позивача зясовано, а відповідачем не спростовано, що заборгованість в розмірі 24000,00 грн. Новий боржник на рахунок Кредитора не провів.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення боргу у більшому розмірі, аніж зазначено позивачем в заяві станом на серпень 2011 року відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Кредитора про стягнення з Нового боржника заборгованості за Договором в розмірі 24000,00 грн., що становить різницю між 1980000,00 грн. (загальною сумою товару) та 1956000,00 грн. (частковою оплатою товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3. Договору поставки передбачено, що за порушення строків розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми несплати за кожний день прострочення, і, крім того, відшкодовує у повному обсязі усі понесенні Постачальником збитки, які виникли у зв'язку з порушенням умов Договору, що мають документальне підтвердження. У випадку порушення будь-якого з строків оплати, визначених у п. 2.2. Договору понад 7 (сім) робочих днів від строків, визначених у п. 2.2. кожному окремому з підпунктів, Покупець зобов'язується додатково сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 1% від суми неоплати, яка мала бути сплачена Покупцем згідно вищезазначеного пункту. У випадку порушення строків оплати понад 14 (чотирнадцять) календарних днів, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 2% від суми неоплати».

В свою чергу, суд зазначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо перерахування платежів за товар, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2061,70 грн., що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

24000.0007.05.2010 - 07.06.20103210.2500 %0.056 %*431.34

24000.0008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*374.79

24000.0008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*368.88

24000.0010.08.2010 - 04.11.2010877.7500 %0.042 %*886.68

та штраф 480,00 грн., з розрахунку: 24000,00 грн. Х 2%.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають: втрати від інфляції в сумі 1920,00 грн., що складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

07.05.2010 - 31.03.201124000.001.0801920.0025920.00

та 3% річних в розмірі 718,03 грн. (за 364 дні прострочення).

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок пені та втрат від інфляції у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 29179,73 грн. з них основного боргу 24000,00 грн., пені - 2061,70 грн., штрафу 480,00 грн., втрат від інфляції 1920,00 грн. та 3% річних 718,03 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 513,64 грн. (291,80 грн. державного мита та 221,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток» (ідентифікаційний код: 32183378, адреса: 03143, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 33/162 /літера А/, р/рахунок: 26001158598001 в філії АБ «Південний», в м. Києві, МФО 320917 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГІР-ІТБС»(ідентифікаційний код: 30522499, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, літ. «А», р/р 2600207378 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175) грошові кошти: основного боргу 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень), пені - 2061,70 грн. (дві тисячі шістдесят одну гривню 70 копійок), штрафу 480,00 грн. (чотириста вісімдесят гривень), втрат від інфляції 1920,00 грн. (одна тисяча девятсот двадцять гривень), 3% річних 718,03 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 03 копійки) та судові витрати в сумі 513,64 грн. (пятсот тринадцять гривень 64 копійки). Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 17.08.2011р.