Рішення № 18110724, 09.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/13209.08.11

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства

Печерського району м. Києва "Печерськжитло"

про стягнення 270 617,70 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №241 від 30.06.2011р.);

ОСОБА_2 (дов. №238 від 30.06.2011р.)

Від відповідачаОСОБА_3 (дов. №18-1/11 від 05.01.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 270617,70 грн. заборгованості, з яких 264300,36 грн. основної заборгованості, 5238,81 грн. інфляційних втрат, 174,90 грн. трьох відсотків річних та 903,64 грн. пені, а також покладення на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №03854/2-06 від 03.03.2004р., щодо оплати за спожиті послуги. На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 230, 231 ГПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/132, розгляд справи призначено на 30.06.2011 року.

В судовому засіданні 30.06.2011 року представником позивача надано додаткові матеріали по справі, а саме: належним чином завірені копії актів про зняття показників приладів обліку за лютий місяць 2011р. на 50 аркушах; належним чином завірені копії актів про знаття показників з приладів обліку за березень місяць 2011 року на 68 аркушах; належним чином засвідчені копії актів про зняття показників з приладів обліку за квітень місяць 2011 року на 65 аркушах; дебетово-інформаційні повідомлення за надані з 01.02.2011 по 01.05.2011 послуги з водопостачання та водовідведення; платіжні вимоги-доручення за надані з 01.02.2011 по 01.05.2011 послуги з водопостачання та водовідведення; розшифровки спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2011 по 01.05.2011.

Також, представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано додаткові матеріали по справі, письмовий відзив на позовну заяву, усні пояснення по суті поданого відзиву у відповідності до яких заперчено проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що позивачем при розрахунку заборгованості не враховано сума пільг та субсидій, а отже відповідач не зобовязаний сплачувати суму різниці за тарифами; невірністю розрахунку позивача, в частині стягнення з відповідача вартості води на підігрів, оскільки теплові пункти (котельні) не перебувають на балансі відповідача, а перебувають на балансі АЕК «Київенерго», яка і має проводити розрахунки з позивачем за ці послуги; заперечено проти задоволення вимог в частині стягнення пені та наявності заборгованості за послуги перед позивачем.

В судовому засідання 30.06.2011 року оголошено перерву до 09.08.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, про що повідомлено представників сторін під розписку, у звязку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 09.08.2011 року представником позивача надано письмові заперечення на відзив відповідача, надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі, а також надано додаткові докази, які свідчать про те, що відповідач повідомляв позивача, що бойлери (теплові пункти) знаходяться саме на балансі КП УЖГ "Печерськжитло" (копії листів в матеріалах справи).

Представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, АЕК «Київенерго», у відповідності до ст. 27 ГПК України.

Розглянувши подане клопотання про залучення АЕК «Київенерго»до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд відмовив в його задоволенні, враховуючи те, що АЕК «Київенерго»не є стороною Договору за яким позивач просить суд стягнути заборгованість, суд прийшов до висновку про те, що рішення у справі не вплине на права та обовязки АЕК «Київенерго», щодо сторін у справі.

Також представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, а саме розпоряджень КМДА №2308 від 26.12.2010р., №15 від 12.01.2004р., №2514 від 02.08.1999р.; витребувати у ПАТ "АК "Київводоканал" та Київської міської державної адміністрації відомостей.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не наведено обставин, що перешкоджають поданню таких доказів самостійно, а щодо витребування розпоряджень Київської міської державної адмністрації, то такі дані є взагалі відкритими та містяться в нормативно-правових базах та на сайті КМДА, а отже відповдіачем не дотримано вимог ст. 38 ГПК України щодо обгрунтування неможливості подати такі докази самостійно. За таких обставин, суд розцінює подання такого клопотанян на другому засіданні, з огляду на закінчення строків розгляду спору, як свідоме затягування судового процесу відповідачем у справі.

Також представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, в порядку ст. 41 ГПК України.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з того, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, необхідні для перевірки доводів позивача та розміру заявлених до стягнення сум заборгованості, заперечення відповідача базуються на нормах права щодо особи, яка має сплачувати за послуги з водопостачання щодо води, яка використовується на підігрів, а отже данре питання має бути вирішено суто правовим шляхом, а отже не потребує спецальних знань, зокрема і в галузі бухгалтерії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.03.2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”) (далі по тексту Позивач; Постачальник за Договором) та Комунальним підприємством «Управління житлового господарства «Печерськжитло»(правонаступником якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло») (далі по тексту Відповідач; Абонент за Договором) було укладено Договір №03854/2-06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1, зазначений Договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”.

За даним Договором постачальник зобовязувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобовязувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правил), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Пунктом 2.1.1 Договору, сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.4 Договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу (відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем за період з 01.02.2011 року по 01.05.2010 року було надано послуг на суму 1702672,16 гривень. Відповідачем оплачено 1438371,80 гривень.

Заборгованість, про стягнення якої позивачем подано позов, включає в себе борг за послуги як з холодного водопостачання та водовідведення, так і з постачання води, яку використано на підігрів (гаряче водопостачання).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача викладеними у відзив на позовну заяву, щодо відсутність у нього зобовязань по оплаті послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання, з підстав того, що теплові пункти (бойлери) знаходяться на балансі АЕК “Київенерго”, яка і повинна проводити розрахунки з позивачем, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року, які набули чинності з жовтня 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого твердження щодо передачі теплових пунктів (бойлерів) на баланс АЕК "Київенерго" для підтвердженян того, що саме АЕК "Київенерго" зобов'язано сплачувати за надані позиваче послуги. Разом з тим, позивачем у справі, на спростування наведеного у відзиві відповідача, подано заперечення на відзив, до якого додані листи №1109 від 08.08.2011р. листи, №18-1692/н від 15.12.2008р., №18-107/4 від 25.02.2009р. відповідача адресовані позивачеві, в яких відповідач підтверджує належність йому теплових пунктів (бойлерів) та знаходження їх на балансі відповідача.

При цьому, тільки при наявності доказів того, що теплові пункти, які здійснюють підігрів холодної води, знаходяться на балансі АЕК "Київенерго" (передані відповідачем АЕК "Київенерго" чи іншій особі), обов'язок оплати послуг щодо постачання води, яка використовується для підігріву, лягає на такого балансоутримувача -АЕК "Київенерго".

Крім того, суд звертає увагу, що при отриманні рахунків та розшифровок до них, відповідач жодного разу не оспорив виставлені йому позивачем рахунки, з ініціативою щодо проведення звірки розрахунків, правильності розшифровки рахунків абонента до позивача не звернувся як це передлбачено п. 2.1.6 договору.

Суд приходить до висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач не використовує поставлену позивачем холодну воду для потреб гарячого водопостачання, а отже заборгованість в цій частині підлягає стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача про невірний розрахунок позовних вимог, оскільки позивачем не було враховано субсидії та пільги кінцевих споживачів послуг з водопостачання (мешканців будинків, які обслуговує відповідач), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Діючим законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам (інвалідам, ветеранам війни, багатодітним сімям) пільг та субсидій на оплату комунальних послуг. При цьому, тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачуються із державного бюджету (розмір пільг та субсидії, встановлених чинним законодавством), іншу частину сплачує населення самостійно (Постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій»).

Порядок затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобовязаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Також, у відповідності до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок відповідних місцевих бюджетів.

Отже, суд приходить до висновку про те, що в розрахунках до споживачів (абонентів) послуг з водопостачання позивач, як виробник послуг центрального водопостачання і водовідведення, не виставляє суми пільг, субсидій та різницю в тарифах, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів з державного та місцевого бюджетів, оскільки нормами діючого законодавства обовязок по відшкодуванню різниці в тарифах покладено на орган, який затвердив відповідні тарифи.

Відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до Позивача щодо невідповідності нарахувань за надані послуги, проведення звірки правильності виставленихз рахнків та оформлення актів звірки між сторонами на виконання пункту 2.1.6 Договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 264300,36 гривень.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 903, 64 грн., 5238, 81 грн. інфляційних втрат та 174, 90 грн. 3% річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені у розмірі 903,64 гривень.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 903, 64 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків ґрунтуються на ст. 625 Цивільного кодексу України, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 174,90 грн. та інфляційних збитків у сумі 5238,81 грн., підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»(01103, м. Київ, вул. Дружби народів, 30/1; ЄДРПОУ 03366569) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 264300 (двісті шістдесят чотири тисяч триста) грн. 36 коп. основного боргу; 5238 (пять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 81 коп. інфляційних втрат; 174 (сто сімдесят чотири) грн. 90 коп. трьох відсотків річних; 903 (девятсот три) грн. 64 коп. пені; 2706 (дві тисячі сімсот шість) грн. 18 коп. витрат зі сплати державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 17.08.2011р.