Рішення № 18110600, 17.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.11 Справа № 2/1/1508-7/252

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Закритого акціонерного товариства "Українська промислова компанія", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватна юридична фірма "Аракс", м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 07.07.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 08.07.2011р.

13.08.2001р. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі №2/1/1508 (суддя Немченко О.І.) за позовом ЗАТ "Українська промислова компанія" до Приватної юридичної фірми «Аракс»про стягнення 156.395грн. 59коп. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором про охорону та супроводження вантажу при перевезенні залізничним транспортом №49 від 23.04.2001р. Судове засідання призначено на 17.09.2001р.

Ухвалою суду від 17.09.2001р., у відповідності до ст. 79 ГПК України, провадження у справі №2/1/1508 було зупинено до отримання результатів розгляду кримінальної справи по факту розкрадання майна (фероселікатумарганцю з залізничного вагону №66037136) передбаченого ст. 86-1 КК України.

Ухвалою від 03.07.2003р. головою господарського суду Запорізької області справу №2/1/1508 було передано на розгляд судді Кутіщевій Н.С.

Ухвалою від 09.07.2003р. справа №2/1/1508 прийнята суддею Кутіщевою Н.С. до свого провадження, справі присвоєно номер 2/1/1508-7/252.

В звязку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі №2/1/1508-7/252, ухвалою суду від 07.06.2011р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 11.07.2011р. В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 08.08.2011р.

В звязку з необхідністю витребування матеріалів, необхідних для вирішення спору по суті, за клопотанням представника відповідача строк розгляд справи було продовжено на 15 днів, судове засідання відкладено на 17.08.2011р.

Під час розгляду справи здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні, яке відбулося 17.08.2011р., представник позивача наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог, а саме просить суд враховуючи приписи ст. ст. 161, 203 ЦК України (що діяв під час укладання правочину), стягнути з Приватної юридичної фірми «Аракс»156.395грн. 59коп. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання зобовязань за договором про охорону та супроводження вантажу при перевезенні залізничним транспортом №49 від 23.04.2001р.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що по-перше, провадження у справі слід залишити без розгляду на підставі п.1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач не надав документів підтверджуючих уповноваження директора ЗАТ "Українська промислова компанія" ОСОБА_3 представляти інтереси позивача в суді, зокрема, право підпису; по-друге, відповідно до п.3.6 договору відповідач не несе відповідальності за вантаж у разі озброєного нападу, яке віднесене до форс-мажорних обставин; по-третє, по факту озброєного нападу на вагон, на підставі заяви ПЮФ «Аракс», лінійним відділом станції Запоріжжя УМВС України при Придніпровській залізниці порушено кримінальну справу по ст. 86-1 КК України, до того ж зазначив, що позивачем порушені приписи п.п.3.1, 3.3, 3.4 договору, внаслідок чого відповідач звільняється від відповідальності за збереження вантажу. Вважає, що позивачем не довело, що недостача вантажу виникла саме з вини ПЮФ «Аракс».

В судовому засіданні, 17.08.2011р., у відповідності до ст. 85 ГПК України, представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін виникли до 01.01.2004р.

З урахуванням приписів Перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України від 16.01.2003р. дія цих кодексів розповсюджується на спірні правовідносини.

Згідно зі ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 23 квітня 2001 між Приватною юридичною фірмою «Аракс»(Охорона) та ЗАТ «Українська промислова компанія»(Замовник) був укладений договір №49 про охорону та супроводження вантажу при перевезенні залізничним транспортом.

Згідно з п.1.1 договору, цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають при супроводжені та охороні вантажів при їх перевезенні залізничним транспортом та розрахунок за ці послуги.

Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що Охорона зобовязується прийняти на себе зобовязання за схоронність вантажу при перевезенні на шляху сполучення та вивантажені з вагону, у разі, якщо вантаж доставлений Отримувачу (або на станцію перехода) з порушеннями ваги, крім випадків прямої вини Замовника, залізниці, не виконання Замовником п.3.1-3.4, а також, якщо втрата або ушкодження вантажу виникли в результаті форс-мажорних обставин, коли сторони не мали змоги їх передбачити та запобігти (зокрема, озброєний напад).

19.04.2001р. позивач уклав угоду купівлі-продажу феросплавів з ТОВ «Строй-Комплекс ХХІ»(м.Москва, Росія), за умовами якої позивач зобовязався поставити в обумовлені строки феросплави, (найменування, кількість, якість, ціна, вантажоотримувач, виробник зазначені в додатках (специфікація), що є невідємними частинами договору).

На виконання договору купівлі-продажу від 19.04.2001р., позивач відправив зі станції Запоріжжя Вантажне через станцію Запоріжжя Ліве на станцію Храпунцово Московської залізничної дороги вагон № 66037136, завантажений феросилікомарганцем.

Номер вагону, найменування продукції, дата завантаження, вага по залізничній накладній та вага при здійсненні вантажу були встановлені та зафіксовані при комісійній перевірці ваги вагону с феросплавами №2001/0930 від 30.06.2001р. у місті Нікополі на ВАТ «Нікопольський завод феросплавів».

Зазначений вагон супроводжувався охоронцями ПЮФ «Аракс»у відповідності до умов договору №49 про охорону та супроводження вантажу при перевезенні залізничним транспортом.

Згідно зі ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до квитанції (а.с. 12), вантаж феромарганець ФМН 88РБ-2 ДСТУ 3547-97, базовий тон 71,00тн., загальною вагою 63.300 кг., вартістю 44.375 доларів США був відправлений у супровідності охоронців (працівників) відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що Охорона несе відповідальність за загальну вагу вантажу з урахуванням ваги вагону, відповідних норм природних втрат.

Згідно з п.3.8 договору, охорона зобовязана здати вантаж представнику отримувача (або на станції перехода) з оформленням акту приймання-передачи вантажу.

07.08.2001р. на адресу позивача від ТОВ «Строй-Комплект ХХІ»(м.Москва, Росія) надійшла рекламація №131 від 24.07.2001р., в якій було зазначено, що вагон №66037136 надійшов із недостачею, а саме вага у вагоні складає 21,6 фіз.тн., 24,227 баз. тн., загальною вартістю 15.142,18 доларів США., що в свою чергу є підставою для повернення позивачем вартості неотриманого товару.

Розглянувши зазначену рекламацію, позивач запропонував ТОВ «Строй-Комплекс ХХІ»списати з розрахункового рахунку позивача суму сплаченого, але не отриманого товару.

Як вважає позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань щодо зберігання та передачі вантажу отримувачу йому завданні збитки у розмірі 156.395 грн. 59 коп. (по закупівельній ціні товару).

Зазначена вище обставина стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

При розгляді даної категорії спору суд повинен виходити з наступного:

У відповідності до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

За приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові втирати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.

Дана вимоги підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з нормами цивільного законодавства (ст.623), у разі невиконання або неналежного виконання зобовязання на боржника покладено обовязок відшкодування кредиторові завданих цим збитків. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отриманий ним прибуток, який би він одержав, якщо обовязок було б виконано.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за порушення зобовязань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності). У відповідності з нормами цивільного законодавства, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони. Субєктом цивільного правопорушення є боржник. Обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора та боржника. Субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність вини повинен доводити відповідач. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Факт спричинення відповідачем збитків підтверджується наступним:

Як зазначалося вище, відповідно до п.3.8 договору, відповідач повинен був здати вантаж представнику отримувача (або на станції переходу) з оформленням акту приймання-передачі.

В той же час, як свідчать надані документи, зокрема, акт митного досмотру (а.с. 21), акт перевірки ваги (а.с. 22), представники відповідача на станцію перехода Валуйки для здачі вантажу отримувачу в установленому порядку взагалі не прибули, акт прийму-передачі, як того вимагають умови договору, не склали.

Крім того, як було встановлено в ході розгляду кримінальної справи №80192 за фактом озброєного нападу на вагон 66037136, слідчим лінійного відділу станції Запоріжжя УМВС України при Придніпровській залізниці: вагон №66037136 02 липня 2001 року під охороною від Нікопольського феросплавного заводу прибув на станцію Запоріжжя Вантажне, де на вантажних вагах був перевішений у присутності охоронців ПЮФ «Аракс»ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Даний вагон в належному технічному та комерційному стані був відправлений, тобто вага феромарганцю відповідала супровідній документації. 04 липня 2001р. о 03 год. 05 хв. вагон з феромарганцем в складі потяга №3591 прибув на станцію Запоріжжя Ліве. О 4 годині 30 хвилин на розїзді 11 км залізничного перегону станції Вільнянськ Запоріжжя Ліве була зупинка вантажного потягу з метою пропуску зустрічного потягу. Об 4 годині 45 хвилин вантажний потяг прибув на станцію Запоріжжя Ліве, де одразу був оглянутий прийомоздавальниками, які в свою чергу повідомили чергового по станції, що вагон №66037136 прибув з відкритими люками та без охорони. Диспетчер, виконуючи вимоги Правил перевезення відчепив вагон від вантажного потягу та прийняв заходи до його перевантаження. Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що доказів озброєного нападу на охоронців ПЮФ «Аракс», які супроводжували вагон №66037136 в ніч на 04 липня 2001 року в ході досудового слідства не виявлено, а показання свідків (охоронців ПЮФ «Аракс»ОСОБА_4 та ОСОБА_5) не були прийняті слідством до уваги, як заінтересованих осіб. Була прийнята постанова про припинення кримінальної справи в частині озброєного нападу на робітників ПЮФ «Аракс», які охороняли вагон №66037136.

Отже, вищевикладені обставини свідчать про причинний звязок між протиправними діями відповідача та сумою вартості недопоставленої продукції ТОВ «Строй-Комплекс ХХІ», які в даному випадку є збитками, понесеними позивачем, внаслідок недостачі товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 156.395 грн. 59 коп. нормативно обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що розгляд справи слід залишити без розгляду на підставі п.1 ст. 81 ГПК України судом до уваги не приймаються виходячи з наступного: залишення позову без розгляду це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення без розгляду це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу. Частина 1 ст. 81 ГПК України містить перелік підстав залишення позову без розгулу, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

В той же час, як свідчать надані до суду документи позовна заява підписана генеральним директором ЗАТ «Українська промислова компанія»ОСОБА_3. Відповідно до довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України №24/396 від 26.01.2001р. керівником закритого акціонерного товариства «Українська промислова компанія»зазначено ОСОБА_3 Даний факт також підтверджується довідкою про взяття на облік платників податків №32 від 16.01.2003р.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав, зазначених відповідачем.

Також спростовуються вищезазначеним твердження відповідача, що недостача продукції сталася з вини розбійного нападу на вагон, що в силу п.3.6 договору це є форс-мажорні обставини, які в свою чергу звільнять відповідача від відповідальності, оскільки відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, доками в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції»зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення субєктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до п.2 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. (із змінами станом на 19.07.2010р.), письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватися та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факти розбійного нападу на потяг, зокрема, вагон №660371300, невиконання позивачем пунктів 3.1-3.4 договору.

Таким чином, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Судові витрати у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини.

Керуючись ст.ст. 3, 22, 28, 32-34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, ст.526,623,693 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватної юридичної фірми «Аракс»(69063, м.Запоріжжя, вул. Горького, 57-А, код ЄДРПОУ 19281773, р/р 2600230012441 в Обласній дирекції УСБ, МФО 313010) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська промислова компанія»(69001, м.Запоріжжя, вул. С. Тюленіна, 23, код ЄДРПОУ 24941055, р/р 260032802390299 в ЗРУ КБ «Приватбанк»м.Дніпропетровськ, МФО 313399) 156.395 (сто пятдесят шість тисяч триста девяносто пять) грн. 59 коп. збитків, 1.563 (одна тисяча пятсот шістдесят три) грн. 95 коп. державного мита та 69 (шістдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення підписано: 23 серпня 2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет