Рішення № 18108194, 26.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2011Справа №5002-16/2946-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

До відповідача Поштовської селищної ради, Бахчисарайський район, смт. Поштове, вул. Чкаловська, 23 (ЄДРПОУ 04367571).

Про розірвання договору оренди

Суддя М.О. Білоус

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність постійна від 06.12.2010р.

Суть спору: позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Сімферопольський район, с. Чистеньке (ідентифікаційний код НОМЕР_1) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Поштовської селищної ради, Бахчисарайський район, смт. Поштове (ЄДРПОУ 04367571) про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 14.08.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, розірваним з 03.09.2009р. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором оренди нежилого приміщення б/н від 14.08.2009р. Поштовська селищна рада надала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для використання приміщення під бюро послуг (консультування відносно питань садівництва, вирощування овочів та фруктів та ін.) два вбудованих нежитлових приміщення площею 59,9кв.м., які знаходяться на цокольному поверсі 5-ти поверхової будівлі жилого будинку. Оскільки з моменту укладення договору оренди мешканці вищезазначеного будинку позбавляли можливості користуватися орендованим приміщенням, шляхом демонтажу вхідних замків, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів та просить визнати договір оренди нежитлового приміщення від 14.08.2009р. укладений між позивачем та відповідачем розірваним з 03.09.2009р.

22.08.11 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач усно вимоги не визнав.

В судовому засіданні 22.08.11 р. у присутності представників сторін була оголошена перерва до 26.08.11 р. для надання відзиву на позов.

26.08.2011 р. судове засідання було продовжено за участю представника відповідача.

Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день та час засідання був повідомлений через представника, про що свідчить підпис ОСОБА_3 в бланку перерви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено порушення його прав Поштовською селищною радою. Доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо обґрунтування позовних вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності, про що було викладено у письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 11.08.2011р. в порядку ст. 38 ГПК України у Поштовської селищної ради були витребувані документи.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали від 11.08.11 р. надав засвідчену копію рішення 27-й сесії 5-го скликання від 26.06.09 р. за № 5/27-563.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Рішенням Поштовської селищної ради 27-ої сесії 5-го скликання від 26.06.2009р. №5/27-563 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надано в оренду вбудовані нежитлові приміщення площею 59,9кв.м. на цокольному поверсі 5-ти поверхової будівді жилого будинку по АДРЕСА_2 для використання під бюро послуг (консультування відносно питань садівництва, вирощування овочів та фруктів та ін.) (а.с. 46-47).

14 серпня 2009 року між Поштовською селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежилого приміщення (а.с. 37-38).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предмет договору обумовлений сторонами в розділі 2 договору, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування два вбудованих нежилих приміщення площею 59,9кв.м. на цокольному поверсі 5-ти поверхової будівлі жилого будинку по АДРЕСА_2.

Мета оренди визначена в п. 3.1, відповідно до якого орендоване приміщення надається орендарю для використання під бюро послуг (консультування відносно питань садівництва, вирощування овочів та фруктів та ін.).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір укладений строком на 35 місяців та діє до 14.07.2012р.

Відповідно до п. 5.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає за актом приймання-передачі в орендне користування нежилі приміщення.

14.08.2009р. за актом приймання-передачі орендарю було передане орендоване майно (а.с. 39).

На виконання умов договору (розділ 6) позивач перерахував на рахунок Поштовської селищної ради орендну плату за три місяці вперед, що підтверджується меморіальним ордером №ps02940395 від 20.08.2009р. на суму 573,00грн. (а.с. 40).

На думку позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 належним чином виконувались обовязки за договором оренди.

Проте, як зазначає позивач, з моменту укладення договору оренди нежилого приміщення від 14.08.2009р., мешканці будинку перешкоджали доступу у орендовані приміщення орендарю шляхом зміни вхідних замків, тому фізична особа-підприємець не мав можливості користуватися орендованим майном за цільовим призначенням.

03 вересня 2009 року позивач скерував на адресу Поштовської селищної ради заяву, якою повідомляв про неможливість користування орендованим майном через перешкоди мешканців будинку, а тому просив забезпечити доступ в орендоване приміщення для здійснення відповідної діяльності, а також забезпечити вивіз майна мешканців будинку з даного приміщення (а.с. 12).

Проте жодних дій для врегулювання даної ситуації з боку Поштовської селищної ради здійснено не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на частину 2 статті 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (із змінами та доповненнями від 16 червня 2011 року N 3524-VI), відповідно до якої, орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Проте, позивач у чинність вказаної статті просить суд визнати розірваним договір оренди з 03.09.2009 р.

Також позивач посилається на те, що звертався до відповідача з претензією, в якій зазначав, що у випадку неотримання протягом місяця можливості вільного доступу до орендованого приміщення, позивач буде вимушений розірвати договір.

Проте, позивач не надає таких доказів звернення до матеріалів позовної заяви та під час розгляду справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що умови договору були суттєво порушені відповідачем, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди використання приміщення для підприємницької діяльності в сфері надання допомоги та консультаційних послуг щодо ведення садівництва, вирощування овочів, фруктів та ін.

Надаючи правове обґрунтування позовним вимогам, позивач посилається на чистини 1 та 2 статті 652 Господарського кодексу України, якими передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Оскільки, на думку позивача, умови договору були суттєво порушені відповідачем, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд визнати договір оренди розірваним з моменту письмового звернення до Поштовської селищної ради, а саме з 03.09.2009р.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Стаття 12 ГПК України вказує перелік категорій справ які підпадають під юрисдикцію господарських судів.

Слід також зазначити, що вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальним правилом цивільного законодавства під захистом права розуміється державно примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Таким чином, завданням господарського суду є захист порушених або оспорюваних законом інтересів підприємства, тобто за результатом розгляду господарської справи суд повинен поновити порушене чи оспорюване право і охоронювані законом інтереси позивача.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту не дає суду можливості поновити порушені права позивача, оскільки визнання договору розірваним з 03.09.2009р.що по своїй суті є встановленням юридичного факту. Такий спосіб захисту цивільного права господарським процесуальним кодексом не передбачений.

По суті вимоги позивача про визнання договору розірваним носять декларативний характер і не можуть бути виконані шляхом державно-примусової діяльності.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що заява від 03.09.2009р., на яку посилається позивач, як на доказ повідомлення відповідача про намір розірвання договору оренди, не може вважатися письмовим повідомлення про відповідний намір в розумінні ч. 3 ст. 188 ГК України, оскільки зміст цієї заяви не містить наміру розірвання договору оренди.

З приведених підстав, суд вважає що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 26 серпня 2011 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.