Рішення № 18108177, 23.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

23.08.2011Справа №5002-33/2934-2011 за позовом Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (вул. Чапаєва, 9, с. Віліне, Бахчисарайський район)

до Національного інституту винограду і вина «Магарач» (вул. Кірова,31, м. Ялта, 98600)

про стягнення 83016.61 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 20.07.2011 р., Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач».

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 23.03.2009 р. № 22-2/386, Національний інститут винограду і вина «Магарач».

Суть спору: Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Національного інституту винограду і вина «Магарач», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 83016.61 грн.

22 серпня 2011 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 198630.84 грн. заборгованості за договором комісії (а.с. 113).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що розгляд справи по суті не розпочинався, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором комісії в частині перерахування комісіонером грошових коштів, отриманих від продажу товару, та обґрунтовані посиланнями на статтю 1022 Цивільного кодексу та статті 193, 202 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду заяву, відповідно до якій позовні вимоги ним визнані в повному обсязі (а.с. 128).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

14 березня 2007 року між Державним підприємством «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (комітент) та Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (комісіонер) укладений договір комісії на продаж товару № 1, відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та умовах, передбачений цим договором, комітент доручив комісіонеру, а комісіонер зобовязався за плату (винагороду) здійснити угоди з продажу товару (а.с. 9-10).

Під товаром за цим договором розуміється вино, коняк. Найменування товару вказується в товарних та/або товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. В накладних повинна бути відображена мінімальна ціна, за якою комісіонер може продати товар, а також кількість та асортимент товару (пункт 1.3 договору).

Загальна вартість цього договору складає 200000.00 грн. (пункт 1.7 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору комісіонер зобовязався, зокрема, прийняти у комітента для продажу товар в строки, кількості та асортименті, вказаних в накладних, зберігати його в належних умовах до моменту реалізації третім особам, або до повернення комітентові; щомісячно надавати комітенту звіт про хід виконання доручення, передбаченого умовами цього договору; одночасно з подачею звіту передавати комітенту всі кошти, отримані від продажу товару. Грошові кошти перераховуються комісіонером на розрахунковий рахунок комітента, або вносяться в касу комітента.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року (пункт 6.1 договору).

24 жовтня 2007 року сторонами укладена додаткова угода до договору комісії, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди викласти пункт 1.7 договору комісії в наступній редакції: «Загальна вартість цього договору складає 1000 000.00 грн.» (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем на адресу позивача направлялися звіти комісіонера про реалізацію товару (а.с. 13, 16, 21, 70, 72, 74, 76, 78, 116, 118, 120, 122) разом з актами виконаних робіт, всього на загальну суму 198630.84 грн., однак, за твердженням позивача, грошові кошти на його розрахунковий рахунок відповідачем перераховані не були.

Листами від 05 квітня 2011 року (а.с. 14) від 16 травня 2011 року (а.с. 19), від 02 червня 2011 року (а.с. 24), від 09 серпня 2011 року (а.с. 124) позивач звертався до відповідача з вимогами виконати грошові зобовязання за договором комісії.

Невиконання Національним інститутом винограду і вина «Магарач» зазначених вимог зявилося підставою для звернення Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором комісії, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 69 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вже зазначалося, 14 березня 2007 року між Державним підприємством «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (комітент) та Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (комісіонер) укладений договір комісії на продаж товару № 1, відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та умовах, передбачений цим договором, комітент доручив комісіонеру, а комісіонер зобовязався за плату (винагороду) здійснити угоди з продажу товару (а.с. 9-10).

Відповідно до частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Так, пунктом 2.1 договору передбачений обовязок комісіонера зокрема, прийняти у комітента для продажу товар в строки, кількості та асортименті, вказаних в накладних, зберігати його в належних умовах до моменту реалізації третім особам, або до повернення комітентові; щомісячно надавати комітенту звіт про хід виконання доручення, передбаченого умовами цього договору; одночасно з подачею звіту передавати комітенту всі кошти, отримані від продажу товару. Грошові кошти перераховуються комісіонером на розрахунковий рахунок комітента, або вносяться в касу комітента.

Однак, як стверджує позивач, та це не заперечувалося відповідачем, оплата виконаних робіт була проведена відповідачем лише частково, у звязку з чим за ним склалася заборгованість в сумі 198 630.84 грн., що також підтверджується актом звірення взаєморозрахунків за договором комісії, складеного сторонами станом на 11 серпня 2011 року (а.с. 123).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність доказів оплати заборгованості, суд вбачає правові підстави для стягнення з Національного інституту винограду і вина «Магарач» заборгованості за договором комісії в сумі 198630.84 грн.

Крім того, в судовому засіданні відповідач надав заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с. 128).

Відповідно до пункту 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Суд перевірив повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позову (а.с. 109) та приймає цю заяву, оскільки вона не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 26 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Національного інституту винограду і вина «Магарач» (вул. Кірова, 31, м. Ялта, 98600, ЄДРПОУ 00334830) на користь Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (вул. Чапаєва, 9, с. Віліне, Бахчисарайський район, ЄДРПОУ 31332064) 198630.84 грн. заборгованості, 1986.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.