Постанова № 181077, 29.06.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.06.2006 р. справа №7/5а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Агапова О.Л.

суддів

Алєєвої І.В., Величко Н.Л.,

при секретареві судового засідання

Максіна В.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Криворчук М.І. - по довір.,

від відповідача:

Підопригора В.В. - по довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція м.Маріуполь

на рішення господарського суду

Донецької області

від

05.08.2005 року

по справі

№7/5а

за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь

до

Державна податкова інспекція м.Маріуполь

про

Про визнання недійсним рішення

Відкрите акціонерне товариство “Маркохім” м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області (далі ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 09.07.2004р. № 0000192330/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 1 295 700 грн., в тому числі основний платіж в сумі 682 800 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 612 900 грн.

Уточненням до позовної заяви ВАТ “Маркохім” просило визнати недійсним податкове повідомлення –рішення від 10.01.2005р. № 0000012330/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 85 100 грн., в тому числі основний платіж в сумі 46 000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 39 100 грн.; податкове повідомлення –рішення від 10.01.2005р. № 0000192330/3 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 1 288 600 грн., в тому числі основний платіж в сумі 678 600 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 610 000 грн. (т. І а.с. 71 –78).

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.08.2005р. у справі № 7/5а (суддя Малашкевич С.А.) позовна заява задоволена: визнане недійсним податкове повідомлення –рішення від 09.07.2004р. № 0000192330/0.

В порушення ст. 89 ГПК господарський суд прийняв ухвалу від 15.09.2005р. про виправлення описки (а не прийняття додаткового рішення), допущеної в рішенні від 05.08.2005р. у справі № 7/5а та визнав недійсними податкове повідомлення –рішення від 10.01.2005р. № 0000192330/3 та податкове повідомлення –рішення від 10.01.2005р. № 0000012330/0 (т. ІІ а.с. 50), правова оцінка котрим була дана в мотивувальній частині рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2005р. рішення від 05.08.2005р. (з урахуванням ухвали від 15.09.2005р.) залишене без змін.

Справа господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом розглядалась за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.03.2006р. Вищий адміністративний суд України здійснив заміну позивача Відкритого акціонерного товариства “Маркохім” його правонаступником –Відкритим Акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь.

Ухвалою від 24.05.2006р. Вищий адміністративний суд України скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2005р., а справу направив на новий апеляційний розгляд.

Постановляючи ухвалу Вищий адміністративний суд України виходив з того, що в порушення вимог п.4 ч.1 ст.84 ГПК господарський суд постановив рішення про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 09.07.2004р. № 0000192330/0 та не визначився щодо оскаржених позивачем податкових повідомлень –рішень від 10.01.2005р. № 0000192330/3, від 10.01.2005р. № 0000012330/0.

Як зазначено в ухвалі ВАСУ від 24.05.2006р., апеляційний суд зазначену помилку не виправив і залишив без уваги вимоги п.2 ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами для зміни судового рішення є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як вказано раніше, на підставі ст. 89 ГПК господарський суд ухвалою від 15.09.2005р. виправив описки, допущені в рішенні від 05.08.2005р., тоді як повинен був прийняти додаткове рішення на підставі п.1 ст. 88 ГПК.

Таким чином, відносно позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 10.01.2005р. № 0000192330/3 та від 10.01.2005р. № 0000012330/0, які розглянуті в засіданні господарського суду, рішення прийнято не було.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила.

В оскарженому рішенні місцевий господарський суд, враховуючи вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами”, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, а також Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, дійшов висновку, що відомості про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не ґрунтуються на даних акту перевірки. Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.01.05р. № 0000192330/3 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1 288 600 грн., місцевий господарський суд зазначив про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок включення до складу валових витрат витрат на придбання основних фондів, які підлягають амортизації, оскільки нарахування амортизації на такі фонди суперечить вимогам п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, так як метою придбання квартир був їх подальший продаж (викуп) працівниками підприємства.

При цьому, місцевим господарським судом врахований висновок судово-економічної експертизи № 96/24 від 30.05.2005р., призначеної по даній справі, в якою встановлено, що придбані квартири обліковувалися позивачем як основні фонди та не були підтверджені висновки акту перевірки щодо порушення підприємством п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 та п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які зумовили завищення валових витрат з 01.04.2003р. по 30.11.2004р. в сумі 2433,9 тис. грн. і заниження амортизаційних відрахувань на 158 тис. грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Маріуполі, з рішенням місцевого господарського суду по справі № 7/5а не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, за яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Не погоджувався з рішенням місцевого господарського суду Донецької області у зв’язку з тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Вважав невірно застосованими місцевим господарським судом п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5 та п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Наполягав на тому, що позивачем в порушення п.п.5.3.2 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включені витрати на придбання основних фондів, які підлягають амортизації згідно cт. 8, 9 вказаного Закону. Стверджував, також, що позивачем, в порушення п.8.4.1 Закону при придбанні квартир за період з 01.04.2003р. по 30.11.2003р. на валові витрати віднесені страхові послуги, послуги нотаріуса, ріелтора, банку та Маріупольського БТІ, які слід було віднести до вартості придбаних квартир.

Наполягав на тому, що позивач не має такого права, як уточнення позовних вимог з огляду на ст. 22 ГПК України, що не враховано місцевим господарським судом при винесення рішення, тому вважав порушеною судом статтю 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вважав, що судом першої інстанції порушені ст.ст. 34,42,43 ГПК України, внаслідок того, що рішення суду ґрунтується на висновку судово-бухгалтерської експертизи № 96/24 від 30.05.2005р., який для господарського суду не є обов’язковим відповідно до ст. 42 ГПК України. Стверджував, що судом першої інстанції порушена ст. 42 ГПК України, внаслідок не надіслання відповідачу копії експертного висновку.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Маркохім” м. Маріуполь, у відзиві на апеляційну скаргу доводи, викладені в скарзі відхилив, рішення місцевого господарського суду вважав законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановлено господарським та апеляційним судами, за результатами комплексної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 01.04.2004р. ДПІ в м. Маріуполі складений акт перевірки № 13/23-111/00191201 від 06.07.2004р. (т. 1 а. с. 7-10), в якому відображене порушення позивачем вимог п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, до складу валових витрат включені витрати на придбання основних фондів, які підлягають амортизації згідно із статтями 8 і 9 та пунктом 7.9.4 вказаного Закону, в результаті чого занижений податок на прибуток за 2-4 кв. 2003р., І кв. 2004р. на загальну суму 682,8 тис. грн. (т. 1 а. с. 18-23).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192330/0 від 09.07.2004р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 1 295 700 грн., в т.ч. 682800 грн. –основний платіж, 612 900 грн. –штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а. с. 17).

За результатами адміністративного оскарження податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, в тому числі: № 0000012330/0 від 10.01.2005р. (т.1 а. с. 77) про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 85 100 грн. (основного платежу –46 000 грн., штрафних санкцій –39 100 грн.) та № 0000192330/3 від 10.01.2005р. (т. 1 а. с. 78) про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1 288 600 грн. (основний платіж –678 600грн., штрафні (фінансові) санкції 610 000грн.), які є предметом даного спору.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 10.01.2005р. визначений акт перевірки № 13/23-111/00191201 від 06.07.2004р., а податкове зобов’язання нараховане відповідно до п.8.1.4 п.8.1 ст.8 та п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, порушення яких позивачем в акті перевірки не встановлене. З акту перевірки № 13/23-111/00191201 від 06.07.2004р вбачається порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 та п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(т. 1 а. с. 20, стор. акту 11).

Норми Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, які зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 0000012330/0 від 10.01.2005р., яке оспорювалось, як порушені з боку позивача, визначені ДПА України в рішенні від 22.12.2004р. № 11634/6/25-1115 (т. 1 а. с. 83-84), яка при цьому безпосередньо не здійснювала перевірку позивача, а її висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства не були встановлені під час документальної перевірки та не зафіксовані в акті перевірки відповідно до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами”, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, а також Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459. Скаржником в апеляційній скарзі не надано заперечень з цього приводу.

Стосовно прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.01.2005р. № 0000192330/3 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1 288 600 грн., то в акті перевірки зазначено, що товариством в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесені витрати на придбання квартир, які підлягають амортизації, в сумі 394,2 тис. грн., а саме: 277,2 тис. грн. –вартість придбаних квартир у 3 кв.2003р., 77 тис. грн. –вартість придбаних квартир у 4 кв.2003р., 40 тис. грн.. - вартість придбаних квартир у 1 кв.2004р. (т.1 а. с. 20).

В акті перевірки, також, вказано, що згідно колективних договорів на 2001-2003р.р., ВАТ “Маркохім” купує для своїх робітників квартири, які згідно типових договорів передає робітникам у тимчасове користування (у найом) з правом подальшого викупу (т. 1, а. с. 20, стор. акту 11).

Зазначені обставини підтверджуються також матеріалами справи, а саме колективними договорами за 2001-2003р.р., п.п.7.1.1 яких передбачено придбання квартир для робітників ВАТ “Маркохім” (т. 1 а. с. 29-44), Положенням № 51 від 13.11.2002р. “Про порядок надання жилих приміщень робітникам ВАТ “Маркохім”, за п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.5 якого передбачено забезпечення робітників позивача житлом шляхом придбання останнім квартир та передачею їх за договором найму з подальшим викупом після здійснення робітниками всіх належних виплат (т. 1 а. с. 45-49), а також типовим договором найму квартир, підпунктом 1.1 якого передбачене право подальшого викупу квартири робітником (т.1 а. с. 24-28).

Вказані докази свідчать, що метою придбання квартир ВАТ “Маркохім” був їх подальший продаж (викуп) працівникам підприємства. Про вказані вище обставини також зазначено і в акті перевірки, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, яке оспорювалось (т.1 а. с. 20, стор. акту 11).

Відповідно до п.п.8.1.3 п.8.1 ст. 8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати платника податку на придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду.

ДПА України під час адміністративного оскарження в рішенні від 22.12.2004р. № 11634/6/25-1115 визнала придбані квартири невиробничими фондами, на які згідно п.п.8.1.4 ст.8 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” амортизація також не повинна нараховуватись. Для дослідження обставин відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку вказаних операцій судом першої інстанції була призначена експертиза. З висновку судово-економічної експертизи, призначеної по даній справі № 96/24 від 30.05.2005р. (т. ІІ а. с. 4-5) вбачається, що придбані квартири обліковувалися позивачем як основні фонди, в бухгалтерському обліку на них нараховувалась амортизація, в податковому обліку амортизація на такі фонди не нараховувалась, що збігається з фактами , встановленими перевіряючими (т.І а. с. 20, стор. акту 11).

В акті перевірки (т.І а.с. 20) зазначено, що згідно актів вводу в експлуатацію такі квартири враховані позивачем на рахунку „основні фонди” за структурним підрозділом позивача –житлово-комунальним відділом та відповідно до вимог п.п.8.2.1 та п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” повинні бути віднесені до 1 групи основних фондів. Такі ствердження містяться і в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 та п.п.8.3.1 п.8.3 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” зроблені без врахування положень п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 вказаного Закону, внаслідок чого висновки відповідача про необхідність нарахування амортизації на такі основні фонди є безпідставними. Вказані обставини підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи, призначеної по даній справі № 96/24 від 30.05.2005р. (т. ІІ а. с. 2-20).

Що стосується заперечень скаржника, викладених в письмових поясненнях, наданих апеляційній інстанції 03.10.2005р., щодо того, що типові договори найму укладені між ВАТ “Маркохім” та робітниками підприємства, не можуть бути належними доказами того, що метою придбання квартир є їх подальший продаж, судова колегія не приймає їх до уваги з огляду на те, що в акті перевірки (стор11, т. 1 а.с. 20) перевіряючи також визначили про те, що придбані квартири позивач передає робітникам у користування (у найом) з правом викупу згідно договорів. Вищенаведені обставини також підтверджуються іншими вищевказаними документами, які наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 45-49), та висновком судово-економічної експертизи.

Ствердження відповідача щодо того, що витрати, пов’язані з придбанням квартир слід було віднести до балансової вартості придбаних квартир згідно п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, відхиляються судовою колегією з огляду на матеріали справи та норми п.п.8.1.3 вказаного Закону, оскільки метою придбання спірних квартир є їх подальший продаж, витрати на їх придбання та, відповідно, і витрати, пов’язані з таким придбанням (вартість страхових послуг, послуг нотаріуса, ріелтера банку та Маріупольського БТІ) відносяться до складу валових витрат на підставі п.5.1 ст.5 та п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Не приймаються до уваги заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі стосовно порушення судом ст. 43 ГПК України, з огляду на ті обставини, що судом першої інстанції при прийнятті рішення експертний висновок враховувався як одне із підтверджень обґрунтованості позовних вимог та був оцінений судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України у сукупності з іншими доказами по справі (оцінений акт перевірки, досліджені матеріали справи, а саме колективні договори, типові договори тимчасового найму, Положення № 51 від 13.11.2002р. “Про порядок надання житлових приміщень працівникам ВАТ “Маркохім”, витребувані пояснення від сторін та інше).

Ствердження скаржника щодо порушення місцевим господарським судом ст. 42 ГПК України не є підставою для скасування рішення суду з огляду на вищевикладене та відповідно до вимог ч.2 ст.104 ГПК України. При цьому, враховується, що з огляду на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.06.2005р. сторони були зобов’язані ознайомитись з експертним висновком і подати письмову думку з приводу висновків експертизи заздалегідь до судового засідання, яке було призначено на 19.07.2005р. (т.ІІ а.с. 21). Письмовим листом №12736\10\23-213 від 27.07.2005р. державна податкова інспекція у м. Маріуполі надала заперечення до висновку судової експертизи по даній справі (т.ІІ а.с. 29).

Що стосується посилань податкового органу на те, що позивач не має такого права як уточнення позовних вимог та посилань при цьому на порушення судом ст. 22 ГПК України, судова колегія не приймає їх до уваги з огляду на норми зазначеної статті, відповідно до якої позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. При цьому, нормами ГПК не передбачено, в якій саме формі позивач може змінити предмет позову, тому зміна предмету позову шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу. Податковий орган під час розгляду справи у суді першої інстанції у відзиві на уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 113) наводив такі ж самі заперечення, на які позивач письмовою заявою від 01.03.2005р. (т. 1 а.с. 145-147) визначився, що уточненням до позову змінив позовні вимоги відповідно до ст. 22 ГПК України з огляду на часткове скасування податковим органом попередніх податкових повідомлень-рішень під час адміністративного оскарження, що було враховано судом першої інстанції на момент прийняття рішення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи, а також досліджені в судовому засіданні докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2005р. у справі № 7/5а прийняте з додержанням норм матеріального права.

Наряду з викладеним, рішення господарського суду підлягає зміні на підставі п. 2 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки в резолютивній частині не міститься вирішення вимог стосовно податкового повідомлення рішення від 10.01.2005р. 0000192330/3 та податкового повідомлення - рішення від 10.01.2005р. № 0000012330/0.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 2 ст.198, п. 2 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2005р. у справі № 7/5а змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення від 10.01.2005р. № 0000012330/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 85 100 грн., в тому числі основний платіж в сумі 46 000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 39 100 грн.; податкове повідомлення –рішення від 10.01.2005р. № 0000192330/3 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 1 288 600 грн., в тому числі основний платіж в сумі 678 600 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 610 000 грн.”

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Л. Агапов

Судді: І.В. Алєєва

Н.Л. Величко

Надруковано: 5 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС

1 - господарському суду