Постанова № 1809284, 21.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2231/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2008р.                                                                                                               м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді – Перцової Т.С., суддів – П’янової Я.В., Спірідонова М.А.,

при секретарі – Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін :

позивача – Метелевої С.Є. (дов. №385/33 від 31.01.2008 року), Рубаненко Л.В. (дов. № 384 від 31.01.2008 року), Основіної К.Л. (дов. № 383 від 31.01.2008 року), Гладиря В.М. (дов. № 5035/888 від 27.12.2007 року)

відповідача –  Трапіциної Г.М. (дов. № 11973/10/10-026 від 10.09.2007 року), Сліденка А.В (дор. № 326/10/10-026), Барканової Л.О. (дор. № 5199/10/10-017 від 18.04.2008 року), Лахтіна Є.В. (дор. № 1462/10/10-017)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень за № 0004920847/0 від 21.06.2007 року, № 0004920847/1 від 22.08.2007 року, № 0004920847/2 від 31.10.2007 року, № 0004920847/3 від 12.01.2008 частково в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1550858,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1299352,00 грн., всього на загальну суму 2850210,00 грн., та скасування податкових повідомлень рішень за № 0004910847/0 від 21.06.2007 року, № 0004910847/1 від 22.08.2007 року, № 0004910847/2 від 31.10.2007 року, № 0004910847/3 від 12.01.2008 року частково в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 242,00 грн. та штрафної санкції у сумі 430600, 50 грн., всього на загальну суму 430842,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Харківгаз” звернулось до суду з позовною заявою, в якій після доповнення позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з податку на прибуток № 0004920847/0 від 21.06.2007 р., № 0004920847/1 від 22.08.2007 р., № 0004920847/2 від 31.10.2007 р., № 0004920847/3 від 12.01.2008 р. частково в частині нарахування податку на прибуток у сумі  1550858,00  грн., та штрафні санкції у сумі 1299 352,0  грн. усього на загальну суму – 2850 210,00 грн. та повідомлення – рішення № 0004910847/0 від 21.06.2007 р., № 0004910847/1 від 22.08.2007 р., № 0004910847/2 від 31.10.2007 р.; № 0004910847/3  від 12.01.2000 р.  частково в частині нарахування податку на додану вартість у сумі - 242,00 грн., та штрафної санкції у сумі 430 600,50 грн., усього на загальну суму – 430842,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на приписи Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Закону Україні “Про нафту і газ”, Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”, “Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, затверджених Наказом Держкомнафтогаз України  від 01.11.1994р. №355 та інших нормативних документів, які регламентують постачання, розподіл та облік природного газу в Україні. Просять суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідача з заявленими позовними вимогами не погодились, у своїх запереченнях на адміністративний позов, а також у поясненнях, що надавались під час судового розгляду справи посилались на порушення позивачем п.п.5.3.9, п.5.1 та 5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1.11 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.11.11. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”. Просять суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів, яке було задоволено судом. Ухвалою суду від 18.03.2008 рокусправу призначено до розгляду колегією у складі головуючого судді Перцової Т.С., суддів П’янової Я.В. та Спірідонова М.О.

Також, під час розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі у зв’язку з вирішенням пов’язаної справи відповідно до п.3 ст.156 КАС України. Вказане клопотання було розглянуто колегією суддів в порядку ст.133 КАС України та у його задоволенні було відмовлено, суть клопотання та підстави його незадоволення викладені в ухвалі від 18.04.2008 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 11.06.2007 р. № 1590/47-0/03359500. За висновками зазначеного акту СДПІ ВПП у м. Харкові були винесені податковіповідомлення-рішення з податку на прибуток № 0004920847/0 на суму 2870752,90 грн., у т.ч. основний платіж 1567798,00 грн. та штрафна санкція в сумі 1302954,90 грн. та  податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0004910847/0 на суму 437630,50 грн., у т.ч. основний платіж 2637,00 грн., та  штрафна санкція на суму 434993,50 грн.

Позивач не погодивсяз винесенимиподатковим повідомленням-рішенням №  0004920847/0 від 21.06.2007р. частково в розмірі 2850 210,00  грн., у т.ч. на суму донарахованого податку на прибуток в розмірі 1550858,00 грн. та штрафнихсанкцій, нарахованихв розмірі 1299 352,00 грн., та з податковим повідомленням-рішенням №0004910847/0від 21.06.2007р., винесеним на суму 430 842,00 грн., у т.ч. на суму донарахованого податку на додану вартість у сумі 242,00 грн., та штрафнихсанкційу розмірі - 430600,00 грн.В зв’язку з чим,в порядку процедури адміністративного оскарження, що передбачена ст. 5 Закону  України “Про порядок погашення зо­бов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ВАТ “Харківгаз” оскаржило їх до СПДІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (первинна скарга № 2607 від 27.06.2007 р.). Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги №10949/10/25-006 від 20.08.2007р. скарга ВАТ “Харківгаз” була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Повторна скарга №3434 від 29.08.2007 р. підприємства позивача, що була направлена до ДПА у Харківській області,рішенням № 3970/10/25-103 від 19.10.2007р. Державної податкової адміністрації у Харківській області була теж залишена без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій – без змін.

В свою чергу, на скаргу № 4248 від 01.10.2007р. до Державної податкової адміністрації України прочастково скасування податкових повідомлень-рішень №0004920847/0 від 21.06.2007р., № 0004920847/1 від 22.08.2007р., № 0004920847/2 від 31.10.2007р. в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1550858,00 грн., та штрафнихсанкційу сумі 1299 352,0  грн. усього на загальну суму – 2850 210,00 грн. та податкових повідомлень–рішень № 0004910847/0 від 21.06.2007р. № 0004910847/1 від 22.08.2007р., №0004910847/2 від 31.10.2007р. частково в частині нарахування податку на додану вартість у сумі -242,00 грн., та штрафнихсанкційу сумі 430 600,50 грн., усього на загальну суму – 430842,00 грн. підприємством позивача теж було отримано  рішення №12897/6/25-0115 від 25.12.2007р., яким скарга ВАТ “Харківгаз” залишена без задоволення, рішення про застосування фінансових санкцій – без змін.

Суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток  №0004920847/0 від 21.06.2007 р.,№ 0004920847/1 від 22.08.2007 р.,№ 0004920847/2 від 31.10.2007 р.,№ 0004920847/3 від 12.01.2008 р., які оскаржуються позивачем частково, а саме -  в частині нарахування податку на прибуток у сумі  1550858,00  грн., та штрафної санкції у сумі 1299 352,0  грн. усього на загальну суму – 2850 210,00 грн., були винесені за порушення приписів п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5. п.п.8.2.2 п.8.2, п.п. 8.3.2 п.8.3, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Аналіз нормативних документів, які регламентують постачання, розподіл та облік природного газу в Україніза спірний період, дає підстави суду вказати, що постачання природного газу в Україні, для потреб населення, у 2006 році здійснювалось  згідно зПостановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1729 „Про порядок забезпечення  галузей національної економіки та населення природним газом”  зі  змінами та доповненнями, на основі Закону Україні „ Про нафту і газ”, Наказу НАК “Нафтогаз України” від 30.12.2005 р. № 762 “Про забезпечення споживачів природним газом у 2006 році”, а також з урахуванням правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, які затверджені наказом Держкомнафтогаз України від 01.11.1994р. №355 та іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1729   „Про порядок забезпечення  галузей національної економіки та населення природним газом”  зі  змінами та доповненнями, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу населенню, через дочірню компанію "Газ України", та суб’єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом.

На підставі та у повній відповідності із зазначеними нормативними актами ВАТ „Харківгаз” було укладено договір на постачання природного газу № 06/05-1897/18  від      19.12.05 р. з ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, для подальшої реалізації населенню. Строк діє договору, в частині постачання природного газу, встановлений сторонами  до 31 грудня 2006 року.

Згідно з умовами договору постачальником та покупцем узгоджено обсяги природного газу на період з січня по грудень 2006 року. У ході виконання  договору  між ВАТ „Харківгаз” та ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” було підписано  додаткові угоди: №1/1165 від 25.04.2006р, №2/1166 від 31.05.2006р., № 3/1167 від 23.06.2006 р., № 4/1234 від 31.10.2006 р., якими була встановлена роздрібна ціна на природний газ для потреб населення..

Позивач наголошує на тому, що протягом дії договору № 06/05-1897/18  від 19.12.05р. на адресу ВАТ „Харківгаз” від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” не надходило ніяких  повідомлень, відносно припинення  постачання природного газу, або розірвання договору, що не спростовується відповідачем.  Отже суд зазначає, що вказаний договір є чинним. 

Згідно з умовами цього договору постачальник передає Покупцю газ у загальному потоці на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання - передачі газу в газотранспортну систему ДК „Укртрансгаз”, або ( газ видобутий на території України) в пунктах виміру газу  (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Приймання - передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно. Законодавчими актами та сторонами за договором визначено, що кількість газу, що передається, визначається  по контрольно-вимірювальних приладах, що встановлені на газорозподільних станціях  (ГРС) ДК „Уктрансгаз”.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості своєї позиції по справі надані документальні докази (акти на транспортування природного газу), які підтверджують, що в розподільчі газові мережі ВАТ „Харківгаз”  у травні 2006 року, для потреб населення, було подано 31897,833 тис.куб.м природного газу, у тому числі:

- ДК „Укртрансгаз”, акт від 31.05.2006 року, обсяг природного газу який було транспортовано становить -  24703,799 тис.куб.м.;

- ГРС ГПУ Харківгазвидобування, акт від 31.05.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить – 1386,832 тис.куб.м.;

- ТОВ „Інвестор-Нафтогаз”, акт від 31.05.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить – 116.453 тис.куб.м.;

-  НГВУ „Охтирканафтогаз” акт від 31.05.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить 501,414 тис.куб.м;

- ГРС ГПУ Шебелинкагазвидобування акт від 31.05.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить – 5189,335 тис.куб.м.

У червні 2006 року  в розподільчі газові мережі ВАТ „Харківгаз”, для потреб населення , було поставлено 13586,316 тис.куб.м природного газу, у тому числі:

- ДК „Укртрансгаз”, акт від 30.06.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить -  9950,829 тис.куб.м.;

- ГРС ГПУ Харківгазвидобування, акт від 30.06.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить – 461,864 тис.куб.м.;

- ТОВ „Інвестор-Нафтогаз”, акт від 30.06.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить – 110,923  тис.куб.м.;

-  НГВУ „Охтирканафтогаз” акт від 30.06.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить 323,712  тис.куб.м.;

- ГРС ГПУ Шебелинкагазвидобування акт від 30.06.2006 року, обсяг природного газу,який було транспортовано,становить – 2738,988 тис.куб.м.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1729 „Про порядок забезпечення  галузей національної економіки та населення природним газом”  зі  змінами та доповненнями, реалізація природного газу власного видобутку для потреб населення суб'єктами господарювання, зазначеними у абзацах першому та другому цього підпункту, здійснюється за цінами, розрахованими виходячи з граничного рівня оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики без урахування тарифів на транспортування, постачання та розподіл природного газу, а також збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

 В свою чергу, на підставі Постанови НКРЄ №399 від 30.03.2006 р. „Про встановлення граничного рівня оптової ціни підприємств на газ природний, що використовується для потреб населення” із змінами затверджено прейскуранти цін на природний газ ресурсів НАК "Нафтогаз України": наказ НАК "Нафтогаз України" від  31.05.06 р.,  наказ НАК "Нафтогаз України" від 20.04.06 №263.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про правомірність тверджень позивача щодо того, що постачальник природного газу для потреб населення та ціна такого газу встановлюється відповідними державними органами на підставі затверджених нормативних актів, а обсяги газу попередньо узгоджуються, а обсяги транспортованого та спожитого населенням газу фіксуються приладами обліку газотранспортних підприємств, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1729 „Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”  зі  змінами та доповненнями виконують диспетчерські функції з контролю і регулювання надходження і реалізації природного газу та ведуть облік газу протранспортованого і реалізованого споживачам.

            Також, позивачем до справи  надано акти приймання природного газу за травень, червень 2006 року, які складено комісією ВАТ „Харківгаз”, створеною наказом по підприємству №166 від 31.03.2004р, зі змінами №923 від 30.12.2005 р.

            Згідно до норм ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні„ від 16.07.1999 р. № 996 первинний документ – документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, ця ж стаття визначає, що господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Суд зазначає, що всупереч посиланням відповідача, вищевказані акти приймання  природного газу, складені у повній відповідності до норм ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України„ від 16.07.1999 р. № 996, тобто зазначені документи мають усі ознаки первинного документа, який є підставою для проведення господарської операції у бухгалтерському обліку підприємства.           

За данними акту приймання природного газу для потреб населення  за травень 2006 року від  31.05.2006 року: у травні  2006 ВАТ „Харківгаз”  прийняв для потреб населення газ в загальному обсязі 31897,833 тис. куб. м., у т.ч.:  для населення за наявності газових лічильників на суму  3701641,53  грн. (без урахування ПДВ), для населення за відсутності газових лічильників на суму 764685,08 грн. (без урахування ПДВ).

 За даними акту приймання природного газу для потреб населення  за червень 2006 року від  30.06.2006 року: у червні  2006 року ВАТ „Харківгаз” прийнялодля потреб населення газ в загальному обсязі 13586,316 тис.куб.м., у т.ч. для населення за наявності газових лічильників на суму 1177420,93 грн. (без урахування ПДВ), для населення за відсутності газових лічильників на суму 558473,75 грн. (без урахування ПДВ).  Усього за даними первинних документів у травні і червні було отримано, оприбутковано, подано споживачам (населенню) та спожито населенням  природного газу на загальну суму – 6202221,29 грн.

Згідно до норм Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Відповідно до наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку  підприємства  вартість природного газу для потреб населення, отриманого від ДК „Газ України” за договором 06/05-1897 від 19.12.2005 р. відображена як зобов’язання за отриманий природний газ та обраховується у ж/о №6 за травень у сумі - 4478992,32 грн., за червень у сумі 1453367,05 грн.

Вказані зобов’язання за отриманий природний газ відображені у бухгалтерському обліку з урахуванням податку на додану вартість та розбалансування природного газу у відповідності до вимог наказу від 25.02.2004р. №112 Міністерства палива та енергетики  України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. за № 287/8886.

Як наголошувалось при розгляді справи позивачемта його представниками у судовому засіданні, згідно Постанови НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759 грошові кошти за спожитий природний газ населення перераховує на рахунок із спеціальним режимом використання, які розподіляються згідно алгоритму, що затверджується Постановами НКРЕ на кожний місяць. Тобто, кошти за природній газ, спожитий населенням, зараховуються  на транзитний рахунок, який передбачає перерахування зазначених коштів безпосередньо на рахунок постачальника.

Суд приймає до уваги надані позивачем до справи: Постанову НРКЄ №507 від 20.04.2006 року „Про затвердження на травень 2006 року нормативу відрахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ВАТ „Харківгаз””, згідно з якої затверджено норматив відрахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ВАТ „Харківгаз” на травень 2006 року на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання власника природного газу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” – 64,06% та Постанову НКРЄ №691 від 25.05.2006 року „Про затвердження на червень 2006 року нормативу відрахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ВАТ „Харківгаз””, згідно з якої затверджено норматив відрахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ВАТ „Харківгаз” на червень 2006 року на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання власника природного газу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” – 49,23%.

Виходячи з аналізу вищенаведених документів судом встановлено, що за даними НКРЄ  постачальником природного газу для ВАТ „Харківгаз” у  травні та червні 2006 року був ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

Згідно знормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідач у запереченнях до адміністративної скарги та протягом судового розгляду спору неодноразово наголошував на норми п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якої  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно з нормами п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд звертає увагу на те, що ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює перелік документів,які віднесено до розрахункових, платіжних та інших, не передбачає обов’язковість ведення та зберігання конкретно визначених документів на підтвердження витрат, віднесених до складу валових.

Тобто, суд дійшов висновку, що податкові органи у процесі перевірки не мають право самостійно визначати перелік, форму, зміст та обов’язкові реквізити таких документів.

Судова колегія приймає як доказ зі сторонипозивача «Висновок спеціаліста-економіста» № 8684 від 14.09.2007 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса, в резулятивній частині якого експерт зазначає, що „висновки акту  документальної перевірки ВАТ «Харківгаз» від 11.06.2007р.  № 1590/47-0/03359500 про донарахування податку на прибуток в сумі 1550 555 грн. внаслідок недотримання вимог п.п.11.2.2 п.11.2.ст.11, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94–ВР не підтверджуються”.

Суд не приймає в якості належного доказу довідку про перевірку ДК „Газ України” від 22.08.2007 року за № 11379/4/20-31301827, надану у судовому засіданні представником відповідача, оскільки період перевірки по зазначеній довідці не охоплює квітня та червня 2006 року (які є спірними періодами по цій справі), тобто надходження коштів на адресу ДК „Газ України” за ці місяці не було досліджено перевіряючими та результати господарської діяльності цих місяців не знайшли свого відображення у висновках по вказаній довідці.

Також, судом досліджено наданий відповідачем акт звірки розрахунків між підприємством позивача та ДК „Газ України”. Однак, суд зазначає, що вказаний акт підписано кожним підприємством окремо під своїми даними бухгалтерського обліку, тобто суд звертає увагу на те, що даний акт містить розбіжності за даними постачальника та підприємства позивача та не є належним доказом проведених між сторонами акту розрахунків.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про правомірність віднесення підприємством позивача до складу валових витрат вартості природного гаду, отриманого для подальшої реалізації його населенню у травні та червні 2006 року на загальну суму -             6202221,27 грн. Нарахування відповідачем за даними акту перевірки податку на прибуток у сумі 1 55 0555 ,00 грн., у зв’язку з заниженням позивачем валових витрат на суму 6202221,27 грн. суд вважає безпідставним.

            Судом встановлено, що ВАТ „Харківгаз” 28.11.2006 р. за накладною №37 отримало від ТПП „Сатурн” фужери та тарілки на загальну суму 1210,00 грн. (без урахування ПДВ). Отримання зазначених цінностей відбулось за довіреністю ВАТ „Харківгаз”  № 628319, яку було видано 28.11.2006р. на ім’я Цурікової, про що свідчить витяг з журналу реєстрації довіреностей. За актом прийому матеріалів на склад № 1484 від 28.11.06 р. посуд було оприбутковано на склад підприємства ВАТ „Харківгаз”. За накладною № 1485 від 04.12.06р. зі складу зазначений посуд було передано до їдальні ВАТ „Харківгаз”.

Позивачем документально підтверджено та судом встановлено, що діяльність їдальні ВАТ „Харківгаз” здійснюється відповідно до статутних видів діяльності підприємства та на підставі дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, харчування та побутового обслуговування, реєстраційний №ГХ-09-58, за адресою вул. Безлюдівска,1, який було видано Управлінням з питань підприємництва, інвестицій та споживчого ринку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради.

Доходи, отримані їдальнею, за період який перевірявся, включені до складу валового доходу ВАТ „Харківгаз”, про що  свідчать данні акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові  від 11.06.2007р.  № 1590/47-0/03359500.

Як зазначалося вище, відповідно до норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

            Відповідач в запереченнях на адміністративний позов наполягає, що придбані ВАТ „Харківгаз” матеріальні цінності не було використано у господарської діяльності  платника податку,  але до справи Відповідачем не було надано відповідні  доказі та під час розгляду справи не було доведено цього факту. 

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що  ВАТ „Харківгаз” мало усі підстави для включення до валових витрат вартості посуду, отриманого від ТПП „Сатурн” на суму 1210,00 грн.(без урахування ПДВ).

Оскаржувані повідомлення – рішення з податку на додану вартість № 0004910847/0 від 21.06.2007 р. №0004910847/1 від 22.08.2007 р., №0004910847/2 від 31.10.2007 р.; №0004910847/3  від 12.01.2000 р., що оскаржуються позивачем теж частково, а саме -  в частині нарахування податку на додану вартість у сумі - 242,00 грн., та штрафних санкцій у сумі  430 600,50 грн., усього на загальну суму – 430842,00 грн., були винесені в порушення п.4.1 ст.4. п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.3.5 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України „Про податок  на додану вартість”.

Відповідно до  п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих платником таких податків при придбанні товарів (послуг) з метою подальшого використання у рамках господарської діяльності. Згідно до норм п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки судом встановлено безпосередній зв’язок здійснених витрат на придбання посуду з господарською діяльністю підприємства, тобто правомірність включення до складу валових витрат підприємства позивача вартості придбаного посуду від ТПП „Сатурн” на суму – 1210,00 грн. (без ПДВ), та наявність податкової накладної, суд дійшов висновку, що ВАТ „Харківгаз” має право на включення до податкового кредиту суми по цій податковій накладній №37 від 28.11.06р, постачальник ТПП „Сатурн” (ІПН 300381020382) за купівлю-продаж посуду на загальну суму 1452,00 грн, у т.ч. ПДВ – 242,00 грн.

Відповідно до норм п.п.11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого газу), включаючи вартість його транспортування, .... фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованих у якості платників такого податку....визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим  способом.

Згідно з нормами п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Згідно з нормами цього ж пункту – за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відповідач наполягає на порушенні підприємством позивача п.п.11.11. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податку на додану вартість в січні 2006 р. в сумі - 860958,000 грн., та завищення податку в квітні 2006р. у сумі – 860957,62 грн.

Суд приймає до уваги наданий до справи позивачем „Висновок з надання впевненості”, виданий ТОВ Міжрегіональна Аудиторська фірма „Експертиза” стосовно формування податкового кредиту Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” у січні – квітні 2006 року за договорами №06/05-1897 від 19.12.2005 року та №06/04-1417 від 24.12.2004 року з постачальником ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

До справи позивачем надано податкові накладні, отримані ВАТ Харківгаз” від постачальника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз”(умови постачання – договір                   №06/05-1897 від 19.12.2005р.): податкова накладна №59 від 31.01.2006р. сума ПДВ- 3117625,93 грн.; податкова накладна №4461 від 28.02.2006р.сума ПДВ -2725360,17 грн.; податкова накладна № 5725 від 31.03.2006р. сума ПДВ- 2257330,88 грн.; податкова накладна № 8048 від 30.04.2006р.сума ПДВ- 1203180,52 грн., а також податкова накладна № 22704 від 31.12.2005р. сума ПДВ 2349668,38 грн., постачальник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз”, умови постачання - договір №06/04-1417 від 24.12.2004р.

Судом встановлено, що  у січні 2006 року ВАТ „Харківгаз” сплатило на користь  ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз”, за договором №06/05-1897 грошові кошти у сумі -13454484,79 грн.(у т.ч. сума податку на додану вартість складає - 2242 414,13 грн.), тобто у січні 2006 року сума ПДВ, яка підлягала включенню до податкового кредиту відповідного періоду при наявності податкових накладних, склала 2242 414,13 грн.

 Позивачем до суду було надано наступні платіжні доручення за січень 2006 року:№ 386 від 23.01.2006 р. на суму 3104076,66 грн.;  № 5 від 04.01.2006 р. на суму                  81561,76 грн.; № 26 від 05.01.2006 р. на суму 873847,43 грн.; № 55 від 06.01.2006 р. на суму 343629,07 грн.; № 77 від 10.01.2006 р. на суму 396790,63 грн.; № 104 від 11.01.2006 р. на суму 399354,10 грн.; № 170 від 12.01.2006 р. на суму 365793,88 грн.; № 187 від 13.01.2006 р. на суму 451714,92 грн.; № 206 від 16.01.2006 р. на суму 586583,16 грн.;  № 237 від 17.01.2006 р. на суму 533118,68 грн.; № 276 від 18.01.2006 р. на суму 466602,83 грн.;  № 298 від 19.01.2006 р. на суму 498564,80 грн.; № 332 від 20.01.2006 р. на суму  563509,16 грн.;  № 359 від 23.01.2006 р. на суму 518685,18 грн.; № 394 від 24.01.2006 р. на суму 426872,68грн.; № 422 від 25.01.2006 р. на суму 403868,78 грн.; № 446 від 26.01.2006 р. на суму 716583,26 грн.; № 481 від 27.01.2006 р. на суму 742838,43 грн.; № 505 від 30.01.2006 р. на суму 825818,50 грн.; № 554 від 31.01.2006 р. на суму 936366,89 грн.;  № 574 від 31.01.2006 р. на суму 218303,99 грн.

Виходячи з обсягів проведеної сплати підприємство позивача мало право включити до податкового кредиту податкову накладну №59 від 31.01.2006р. частково у розмірі ПДВ-2242 414,13 грн.

Фактично до податкового кредиту січня 2006 року позивач включив податкову накладну № 22704 від 31.12.2005 р. у сумі 1706321,19 грн. та податкову накладну №59 від 31.01.2006 р. у сумі – 536092,94 грн.( зареєстровані за № 32 і №228 у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2006р.)

Судом встановлено, що у січні 2006 року платежі за договором №06/04-1417 від 24.12.2004р. між ВАТ Харківгаз” та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз” не здійснювалися, тому включення до податкового кредиту податкової накладної № 22704 від 31.12.2005 р. було неправомірним, але у той же час по податковій накладній №59 від 31.01.2006 р. враховуючи її наявність, що не спростовується Відповідачем, сума податкового кредиту, яка відображена у реєстрі, була занижена на 1706321,19 грн.

Однак, суд зазначає, що всупереч приписам пп. 4.2.2. п.4.2.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” відповідачем не було самостійно визначено суму податкового кредиту ВАТ „Харківгаз” за січень 2006 року, яка згідно наданих до справи документів могла бути позивачем правомірно віднесена до складу податкового кредиту та становила 2242 414,13 грн.

Судом було встановлено, що у лютому 2006 року ВАТ „Харківгаз”  сплатило на користь ДК «Газ України» НАК „Нафтогаз”, за договором №06/05-1897 грошові кошти у сумі -16856041,33 грн. ( у т. ч. сума податку на додану вартість складає - 2809340,22 грн.),

тобто у лютому 2006року сума ПДВ, яка, при наявності податкових накладних, підлягала включенню до податкового кредиту, становить  2809340,22 грн.

Позивачем до суду було надано наступні платіжні доручення за лютий 2006 року:№ 1013 від 22.02.2006 р. на суму 4538000,0 грн.; № 687 від 07.02.2006 р. на суму 587996,34 грн.; № 755 від 09.02.2006 р. на суму 237125,01 грн.; № 619 від 03.02.2006 р. на суму 377143,51 грн.; № 644 від 06.02.2006 р. на суму 522259,30 грн.; № 581 від 01.02.2006 р. на суму 328084,42 грн.; № 602 від 02.02.2006 р. на суму 452094,14 грн.; № 784 від 10.02.2006 р. на суму 588636,33 грн.; № 812 від 13.02.2006 р. на суму 657475,08 грн.; № 841 від 14.02.2006 р. на суму 1069536,47 грн.; № 858 від 15.02.2006 р. на суму 679028,38 грн.; № 900 від 16.02.2006 р. на суму 1112423,97 грн.; № 933 від 17.02.2006 р. на суму 909813,90 грн.; № 953 від 20.02.2006 р. на суму 1016437,74 грн.; № 981 від 21.02.2006 р. на суму 1027314,72 грн.; № 1010 від 22.02.2006 р. на суму 572308,90 грн.; № 1024 від 23.02.2006 р. на суму 383798,67 грн.; № 1051 від 24.02.2006 р. на суму 579954,78 грн.; № 1097 від 27.02.2006 р. на суму 325755,13 грн.; № 1124 від 28.02.2006 р. на суму 665805,31 грн.; № 1171 від 28.02.2006 р. на суму 225049,23 грн.

Виходячи з обсягів проведеної сплати ВАТ „Харківгаз”, мало право включити до податкового кредиту лютого 2006 р.  податкову накладну №59 від 31.01.2006р. частково у розмірі ПДВ – 875211,80 грн.( 3117625,93- 2242 414,13) та податкову накладну № 4461 від 28.02.2006 р. частково у сумі – 1934128,42 грн.

Суд приймає пояснення позивача щодо того, що фактично ВАТ „Харківгаз” за лютий 2006 р. було включені податкові накладні № 59 від 31.01.06 р. на суму ПДВ – 2581532,99 грн. та № 4461 від 28.02.2006 р. на суму ПДВ – 227807,23 грн. , усього на суму - 2809340,22 грн., що не вплинуло на викривлення даних податкових декларацій з податку на додану вартість за цей період.

Однак, суд зазначає, що всупереч приписам пп. 4.2.2. п.4.2.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” відповідачем не був відкоригований реєстр податкових накладних відповідно до визначеної суми податкового кредиту ВАТ „Харківгаз” за лютий 2006 року, яка, згідно наданих до справи документів могла бути позивачем правомірно віднесена до складу податкового кредиту, становила  2809340,22 грн.

Судом встановлено, що  у березні  2006 року ВАТ „Харківгаз” сплатило на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз”,за договором №06/05-1897,грошові кошти у сумі -13774815,16 грн. (у т. ч. сума податку на додану вартість складає – 2295802,53 грн.).Тобто,у березні 2006 року сума ПДВ,яка при наявності податкових накладних  підлягала включенню до податкового кредиту,становила2295802,53 грн.

Позивачем до суду було надано наступні платіжні доручення за березень 2006 року:№ 1649 від 24.03.2006 р. на суму 1266100,0 грн.;  № 1793 від 31.03.2006 р. на суму 392158,02 грн.; № 1835 від 31.03.2006 р. на суму 178339,09 грн.; № 1737 від 29.03.2006 р. на суму 444585,08 грн.; № 1764 від 30.03.2006 р. на суму 427250,54 грн.; № 1657 від 24.03.2006 р. на суму 785350,03 грн.; № 1724 від 28.03.2006 р. на суму 514369,73 грн.;  № 1582 від 22.03.2006 р. на суму 649606,13 грн.; № 1628 від 23.03.2006 р. на суму 896181,94 грн.; № 1532 від 20.03.2006 р. на суму 706253,41 грн.; № 1532 від 21.03.2006 р. на суму 1638264,36 грн.; № 1443 від 16.03.2006 р. на суму 40919,13 грн.; № 1485 від 17.03.2006 р. на суму 1007347,32 грн.; № 1386 від 14.03.2006 р. на суму 937017,69 грн.; № 410 від 15.03.2006 р. на суму 535178,72 грн.;  № 1348 від 10.03.2006 р. на суму 430345,21 грн.; № 1375 від 13.03.2006 р. на суму 542612,52 грн.;  № 1310 від 07.03.2006 р. на суму 599272,79 грн.; № 1316 від 09.03.2006 р. на суму 295676,08 грн.;  № 1230 від 03.03.2006 р. на суму 363254,87 грн.; № 1264 від 06.03.2006 р. на суму 399904,81 грн.;  № 1180 від 01.03.2006 р. на суму 212979,04 грн.; № 1197 від 02.03.2006 р. на суму 511848,65 грн.

Виходячи з обсягів проведеної сплати ВАТ „Харківгаз”, мало право включити до податкового кредиту березня 2006 р. податкову накладну № 4461 від 28.02.2006 р. частково у розмірі ПДВ – 791232,29 грн. (2725360,71  -1934128,42) та податкову накладну № 5725 від 31.03.2006 р. частково на суму - 150457024 грн., усього на загальну суму ПДВ – 2295802,53 грн.

Суд приймає пояснення позивача відносно того, що фактично ВАТ „Харківгаз” за березень 2006 р. було включена податкова накладна № 4461 від на суму ПДВ 2295802,53 грн., тобто на 1504570,24 грн. менше, ніж мало право. Однак, це не призвело до викривлення даних податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Однак, суд зазначає, що всупереч приписам пп. 4.2.2. п.4.2.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” відповідачем не був відкоригований реєстр податкових накладних відповідно до визначеної суми податкового кредиту ВАТ „Харківгаз” за березень2006 року, яка згідно наданих до справи документів могла бути позивачем правомірно віднесена до складу податкового кредиту та становила  2295802,53 грн.

Судом встановлено, що у квітні 2006 року ВАТ „Харківгаз” сплатило на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз”, за договором №06/05-1897,грошові кошти у сумі 10665216,70 грн. ( у т. ч. сума податку на додану вартість складає  1777536,12  грн.). Тобто,у квітні 2006 року сума ПДВ,  яка, при наявності податкових накладних, підлягала включенню до податкового кредиту за даним договором, становила1777536,12 грн.

Позивачем до суду було надано наступні платіжні доручення за квітень 2006 року:№ 2204 від 20.04.2006 р. на суму 434000,0 грн.; № 2361 від 28.04.2006 р. на суму 534156,83 грн.; № 2393 від 28.04.2006 р. на суму 209464,61 грн.; № 2305 від 26.04.2006 р. на суму 777477,72 грн.; № 2333 від 27.04.2006 р. на суму 645138,05 грн.;  № 2241 від 21.04.2006 р. на суму 686925,95 грн.; № 2276 від 25.04.2006 р. на суму 683756,37 грн.;  № 2185 від 19.04.2006 р. на суму 542475,11 грн.; № 2211 від 20.04.2006 р. на суму 521094,66 грн.; № 2119 від 17.04.2006 р. на суму 591245,85 грн.; № 2144 від 18.04.2006 р. на суму 1007040,23 грн.; № 2070 від 13.04.2006 р. на суму 450145,29 грн.; № 2095 від 14.04.2006 р. на суму 545815,49 грн.; № 1996 від 11.04.2006 р. на суму 584605,75 грн.; № 2036 від 12.04.2006 р. на суму 304412,58 грн.; № 1950 від 07.04.2006 р. на суму 425989,86 грн.; № 1976 від 10.04.2006 р. на суму 402310,58 грн.; № 1887 від 05.04.2006 р. на суму 261988,64 грн.; № 1921 від 06.04.2006 р. на суму 335037,74 грн.; № 1841 від 03.04.2006 р. на суму 333534,12 грн.; № 1865 від 04.04.2006 р. на суму 388601,27 грн.

Також суду було надано платіжне доручення № 2203 від 28.04.2006 р. на суму 5165729,73 грн., за яким була здійснена сплата за договором № 06/04-1417 від 24.12.2004 року  постачальнику ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” ( сума ПДВ  становить – 860954,96 грн.)

Виходячи з обсягів проведеної сплати, суд вважає, що позивач мав право за наявності податкових накладних включити до податкового кредиту квітня 2006 року  податкову накладну №5725 від 31.03.2006 р. частково у сумі – 752760,64 грн.( 2257330,88- 1504570,24); податкову накладну № 8048 від 30.04.2006 року частково  у сумі 1024775,48 грн., та податкову накладну № 22704 від 31.12.2005 р. в сумі 860954,96 грн. Усього на загальну суму ПДВ– 2638491,07 грн.

Суд приймає до уваги пояснення позивача, що фактично ВАТ „Харківгаз” за квітень  2006 р. помилково було включено до реєстру отриманих податкових накладних податкова накладна № 4461 від 28.02.2006 р.  на суму ПДВ  201750,95 грн. (помилково завищено на всю суму); податкова накладна № 5725 від 31.03.2006 р. на суму ПДВ – 2257330,88 грн. (відбулосьзавишення на суму 1504570,24 грн.); податкова накладна №  8048 від 30.04.2006 р. на суму ПДВ 179409,24 грн.(відбулось заниження на суму 845366,24 грн.)та по податковій накладній №22704 від 31.12.2005 р. відбулось заниження на всю суму 860954,96 грн. Усього на загальну суму - 2638491,07 грн.

Суд зазначає, що всупереч приписам пп. 4.2.2. п.4.2.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” відповідачем не було визначено самостійно суму податкового кредиту ВАТ „Харківгаз” за квітень 2006 року, яка згідно наданих до справи документів могла бути позивачем правомірно віднесена до складу податкового кредиту та становила 2638491,07 грн.

Суд зазначає, що наведені вище неточності, що були допущені позивачем при складанні реєстрів податкових накладних не спричинили викривлень даних податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періодитане призвели до збільшення або зменшення суми податкових зобов’язань та суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає правомірними доводи позивача щодо того, що в його діях відсутні порушення п.п. 11.11 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень в частині їх оскарження належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки щодо підстав для донарахування податку на прибуток підприємств зі штрафними санкціями та податку на додану вартість зі штрафними санкціями на оскаржувані суми, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов, факти порушень позивачем п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5. п.п.8.2.2 п.8.2, п.п. 8.3.2 п.8.3, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.1 ст.4. п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.3.5 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України „Про податок  на додану вартість”, які вказані в акті перевірки № 1590/47-0/03359500 від 11.06.2007 року, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав в частині нарахування позивачу податку на прибуток у сумі  1550858,00  грн., та штрафної санкції у сумі 1299 352,0 грн. усього на загальну суму – 2850 210,00 грн. та в частині нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі - 242,00 грн., та штрафної санкції у сумі  430 600,50 грн., усього на загальну суму – 430842,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне зауважити на те, що після оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень за №№ 0004920847/0,  0004910847/0 від 21.06.2007 р., відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення на ту ж саму суму податкового зобов’язання, а саме - 0004920847/1 від 22.08.2007 р., 0004920847/2 від 31.10.2007 р., № 0004920847/3 від 12.01.2008 р. та № 0004910847/1 від 22.08.2007 р., №0004910847/2 від 31.10.2007 р.; 0004910847/3  від 12.01.2008 р., що суперечить приписам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань.

За таких обставин, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток № 0004920847/0 від 21.06.2007 р., 0004920847/1 від 22.08.2007 р., 0004920847/2 від 31.10.2007 р., № 0004920847/3 від 12.01.2008 р. в частині нарахування податку на прибуток у сумі  1550858,00  грн. та штрафної санкції у сумі 1299 352,0  грн. усього на загальну суму – 2850 210,00 грн. та податкові повідомлення–рішення № 0004910847/0 від 21.06.2007 р., № 0004910847/1 від 22.08.2007 р., №0004910847/2 від 31.10.2007 р.; 0004910847/3  від 12.01.2008 р. в частині нарахування податку на додану вартість у сумі - 242,00 грн., та штрафної санкції у сумі  430 600,50 грн., усього на загальну суму – 430842,00 грн. є протиправними і в зазначених частинах підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень за № 0004920847/0 від 21.06.2007 року, № 0004920847/1 від 22.08.2007 року, № 0004920847/2 від 31.10.2007 року, № 0004920847/3 від 12.01.2008 частково в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1550858,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1299352,00 грн., всього на загальну суму 2850210,00 грн., та скасування податкових повідомлень рішень за № 0004910847/0 від 21.06.2007 року, № 0004910847/1 від 22.08.2007 року, № 0004910847/2 від 31.10.2007 року, № 0004910847/3 від 12.01.2008 року частково в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 242,00 грн. та штрафної санкції у сумі 430600, 50 грн., всього на загальну суму 430842,00 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові  № 0004920847/0 від 21.06.2007 року, № 0004920847/1 від 22.08.2007 року, № 0004920847/2 від 31.10.2007 року, № 0004920847/3 від 12.01.2008 року частково, в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1550858,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1299352,00 грн., всього на загальну суму 2850210,00 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові  № 0004910847/0 від 21.06.2007 року, № 0004910847/1 від 22.08.2007 року, № 0004910847/2 від 31.10.2007 року, № 0004910847/3 від 12.01.2008 року частково, в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 242,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 430600,50 грн., всього на загальну суму 430842,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз”, код 03359500, державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24.04.2008 року.

Головуючий суддя                                      (підпис)                                Т.С.Перцова

                      Суддя                                       (підпис)                                Я.В.П’янова

                      Суддя                                       (підпис)                                М.О.Спірідонов