Вирок № 18088507, 07.09.2011, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1-282/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої - судді Очиргораєвої О.М.

при секретарі Рибіній Н.В.,

з участю прокурора Кузьменка В.І.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця

АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна вища,

військовозобов»язаного, не одруженого, не працюючого, студента 2 курсу Сумського державного педагогічного університету, раніше не судимого

та

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця

АДРЕСА_3,

українця, громадянина України, освіта неповна вища, військовозобов»язаного, студента 3 курсу Роменського коледжу КНЕУ, не одруженого, не працюючого,

раніше не судимого , -

за ст. 146 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудні ОСОБА_6 і ОСОБА_7, за попередньою змовою між собою незаконно позбавили волі людину, що спричинило тяжкі наслідки, при наступних обставинах:

21 грудня 2010 року ОСОБА_6, який перебував в м. Суми на навчанні в Сумському державному педагогічному університеті, зателефонувала його дівчина - ОСОБА_8, 1993 року народження, мешканка АДРЕСА_4, яка попросила його приїхати в місто ОСОБА_6, пояснивши, що співмешканець її матері ОСОБА_9 ОСОБА_10, вдома вчинив сварку і наніс тілесні ушкодження її матері. Почувши це, ОСОБА_6 близько 17 год. того ж дня приїхав в м. Ромни, зателефонував своєму товаришу ОСОБА_7, мешканцю АДРЕСА_3, і попрохав йому допомогти. Взявши автомобіль НОМЕР_1, яким керує за дорученням, ОСОБА_6 забрав з собою ОСОБА_7 По дорозі він розповів ОСОБА_7 про те, що йому зателефонувала його дівчина ОСОБА_8 і повідомила, що ОСОБА_10 співмешканець її матері, вчинив сварку, тому з метою зупинити його неправомірні дії вони їдуть до них. ОСОБА_7 надав на це свою згоду. Коли ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зайшли до квартири ОСОБА_9, то побачили, що ОСОБА_10 спить на дивані, і з метою зясування стосунків з ним, вони почали його будити, хоча ОСОБА_10 спав і не представляв в той момент ніякої небезпеки для оточуючих. В цей час у ОСОБА_6 виник намір незакононно позбавити волі ОСОБА_10 Тому з метою зясування стосунків і позбавлення волі ОСОБА_10, ОСОБА_6 почав тримати останнього за руки і попрохав ОСОБА_7, який стояв поряд, щоб той приніс мотузки для зв»язування рук останньому. ОСОБА_7, давши свою згоду на скоєння незаконного позбавлення волі ОСОБА_10, пішов на кухню, знайшов там три мотузки і приніс ОСОБА_6, який ними по черзі звязав руки ОСОБА_10 за спиною і тим самим позбавив його можливості чинити опір. Після цього ОСОБА_6 з ОСОБА_7 вирішили відвезти ОСОБА_10 за місто і залишити його в безлюдному місці з метою заподіяння фізичних страждань останньому. З цією метою вони вивели ОСОБА_10 з приміщення квартири і посадили на заднє сидіння до салону автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_4, де почали утримувати ОСОБА_10 звязаним і без верхнього одягу та взуття всупереч його волі, перешкоджали його спробам вільно залишити автомобіль, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, направлених на позбавлення волі потерпілого. Далі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 поїхали на автомобілі в пошуках зручного для зясування стосунків місця. Спочатку приїхали в район с. Правдюки, а потім в с. Пустовійтівку Роменського р-ну, де близько 22 год. зупинили автомобіль за 20 метрів від річки Сула, де висадили ОСОБА_10 роздягненого і без взуття, зі звязаними ззаду руками з салону автомобіля на берег річки. В ході розмови між присутніми і ОСОБА_10, останній побіг в сторону річки Сула на лід, де провалився і почав тонути. Тонучого ОСОБА_10 намагалися врятувати ОСОБА_6 і ОСОБА_7, але не змогли цього зробити, тому ОСОБА_10 потонув.

Свою вину у вчиненні вищевказаних злочинів підсудні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнали частково і суду пояснили:

Підсудний ОСОБА_6 пояснив, що дійсно в той день йому зателефонувала ОСОБА_8 близько 15 год., коли він перебував на навчанні в м. Суми. Вона попрохала його терміново приїхати до неї в місто ОСОБА_6, так як ОСОБА_10 співмешканець її матері, порізав матір. ОСОБА_8 повідомила, що вона захищала матір, але він не заспокоюється, так як перебуває в стані алкогольного спяніння. Знаючи, що від ОСОБА_10 можна було очікувати всього чого завгодно, так як останній був засуджений у 2004 році за побиття і смерть матері ОСОБА_12, він вирішив проїхати до неї і заспокоїти ОСОБА_10. По дорозі він зателефонував своєму товаришу ОСОБА_7 і повідомив, що йому потрібна допомога. Після цього він зайшов додому, взяв автомобіль свого батька і близько 18 год. Поїхав та забрав ОСОБА_7, якому по дорозі все розповів про ситуацію в сім»ї ОСОБА_8, пояснивши, що її вітчим ОСОБА_10 в нетверезому стані порізав її матір і його треба заспокоїти. Двері до квартири їм відчинила ОСОБА_8, вона була заплакана і в шоковому стані. Зайшовши до спальні, вони побачили матір ОСОБА_8, у якої були садна та синці на обличчі і перев»язана рука. Остання також пояснила, що це все з нею зробив ОСОБА_10, а ОСОБА_8 сказала, що не викликала міліцію, так як перед цим міліція вже забирала, а потім відпускала ОСОБА_10 Вони сказали, що ОСОБА_10 спить в сусідній кімнаті. Тоді вони з ОСОБА_7 пішли в ту кімнату, де побачили ОСОБА_10, який спав, лежачи на животі. Він став його будити, а той, не зрозумівши, що відбувається, став кричати і висловлюватися нецензурною лайкою. Він його підвів, посадив, але ОСОБА_10 став махати руками, тоді він заломив йому руки назад, і став тримати його лежачого, а сам попрохав ОСОБА_7 принести йому мотузки, щоб зв»язати ОСОБА_10, так як боявся, що останній може порізати або завдати їм іншої шкоди. Коли ОСОБА_7 приніс три мотузки, тоді він ними зв»язав руки ОСОБА_10 за спиною. При цьому ОСОБА_7 тримав руки останньому. Після чого вони з ОСОБА_7 підвели ОСОБА_10 з підлоги, куди він впав з дивана, посадили на стілець, і почали запитувати навіщо він порізав матір ОСОБА_8. Але останній говорив щось нерозбірливо. Тоді вони з ОСОБА_7 вийшли в коридор порадитися, де він запропонував вивезти ОСОБА_10 за місто і залишити його там, щоб той протверезів і прийшов до тями. Після чого вони зайшли в кімнату, підвели ОСОБА_10 і повели його з квартири до автомобіля, де поклали його боком на заднє сидіння. ОСОБА_10 був одягнутий в спортивні штани, футболку і шкарпетки, а вони взяли його куртку, шапку і ботинки. В квартирі вони перебували близько 30 - 40 хв. і вивели ОСОБА_10 з квартири на початку 21 год. з наміром вивезти його і залишити за містом. Про це вони нічого ні ОСОБА_8, ні її матері не сказали. Спочатку вони поїхали в село Правдюки, так як він знав ту місцевість, але, звернувши на польову дорогу, автомобіль загруз, і вони не змогли його вдвох з ОСОБА_7 виштовхати. Тоді ОСОБА_7 зателефонував своїм друзям і попрохав їм допомогти у цьому. В цей час ОСОБА_10, лежачи в автомобілі, лаявся на його адресу, але він не звертав на це уваги. ОСОБА_7 на трасі зустрів своїх друзів, і вони вчотирьох, в тому числі і ОСОБА_12, виштовхали автомобіль. Про те, що в автомобілі знаходився зв»язаний ОСОБА_10, вони нікому не пояснювали, крім ОСОБА_12, який сів до них в автомобіль на переднє пасажирське сидіння. ОСОБА_7 сів позаду, а інші двоє хлопців залишилися на трасі, збираючись доїхати до міста ОСОБА_6 на маршрутці. Після чого вони поїхали в село Коровинці, де заправилися, повернули в зворотному напрямку і поїхали в село Пустовійтівку. Проїхавши міст, повернули вправо на пляж, зупинили автомобіль, з кимось вдвох витягли ОСОБА_10 з автомобіля і поставили на сніг на відстані 100 метрів від річки Сула. ОСОБА_12 виніс з автомобіля куртку і ботинки ОСОБА_10. В цей час ОСОБА_12, якому вони все розповіли, впізнавши ОСОБА_10, який вбив його матір і був за це засуджений, став питати у ОСОБА_10 чи він його пам»ятає. У відповідь ОСОБА_10 розплакався, просив вибачення. Потім ОСОБА_10 почав бігти в бік річки, добіг до середини і провалився на льоду. Він побіг за ним, схопив його за футболку і став витягувати, але провалився ногою і сам, після чого випустив ОСОБА_10. Тоді ОСОБА_7 і ОСОБА_12 його витягли. Вони злякалися, почекали 20 чи 30 хв., але ОСОБА_10 так і не виплив. Після чого вони поїхали в місто ОСОБА_6 і вирішили нікому нічого не розповідати. Крім ОСОБА_8 та її матері, про те, що ОСОБА_10 поїхав з ними, ніхто не знав. 13 травня цього року його викликали до міліції і пояснили, що ОСОБА_7 вже написав явку з повинною, після чого він теж написав зізнання. Визнає себе винним тільки в тому, що позбавив волі ОСОБА_10, звязавши йому руки і перевозив в автомобілі, але не визнає себе винним у смерті потерпілого, так як він не хотів таких наслідків. Вважає, що смерть потерпілого не пов»язана з його діями.

Підсудний ОСОБА_7 суду пояснив, що 21 грудня 2010 року о 15 год. йому зателефонував ОСОБА_6 і запитав, чи буде він вільний ввечері, а близько 17 год. ОСОБА_6 знову зателефонував, а потім забрав його на автомобілі і по дорозі пояснив, що вони їдуть до його дівчини ОСОБА_8, так як співмешканець її матері наніс їй тілесні ушкодження і треба з ним розібратися. Він раніше знав ОСОБА_10 і знав, на що він здатен, так як був знайомий з ОСОБА_12 і жив з ним в одному будинку. В квартирі вони поговорили з ОСОБА_8 та її матір»ю, у якої бачили синці і перебинтовану руку, яку порізав їй ОСОБА_10, а потім зайшли в кімнату, де спав ОСОБА_10. ОСОБА_6 розбудив його, і ОСОБА_10 почав, сидячи на дивані, махати руками і ударив ОСОБА_6. Вважаючи, що ОСОБА_10 може схопити ножа, вони повалили останнього на диван, і ОСОБА_6 заламав йому руки за спину. На прохання ОСОБА_6 він пішов на кухню, де знайшов декілька мотузок, якими ОСОБА_6 зв»язав руки ОСОБА_10, який виривався і лаявся нецензурно. При цьому він тримав руки ОСОБА_10, а ОСОБА_6 зв»язував. Після цього вони намагалися поговорити з ОСОБА_10, але нічого не вийшло. Тоді, порадившись між собою, вони з ОСОБА_6 вирішили вивезти ОСОБА_10 з квартири за місто та відпустити. Спочатку ОСОБА_10 вивели та помістили на заднє сидіння автомобіля, а потім повернулися і взяли його речі: куртку і ботинки. На запитання ОСОБА_8, ОСОБА_6 їй сказав, що ОСОБА_10 пішов від них. Після чого вони поїхали на автомобілі в село Правдюки, але застряли на полі. ОСОБА_10 лежав в автомобілі і погрожував, що знайде їх і поб»є. Для того, щоб виштовхати автомобіль, він зателефонував ОСОБА_12, який через деякий час приїхав з двома хлопцями, які і допомогли їм виштовхати машину. Коли ОСОБА_12 сів до них в автомобіль, тоді вони пояснили йому, що трапилося, і що вони мають намір вивезти ОСОБА_10 і залишити в полі. Заправившись в селі Коровинці, вони поїхали в село Пустовійтівку, де за мостом повернули направо і за 500 метрів від мосту на березі річки зупинилися. Вони з ОСОБА_6 вивели під руки ОСОБА_10 з автомобіля, а ОСОБА_12 виніс його речі. ОСОБА_10 сказав, що йому холодно, тоді ОСОБА_12 кинув йому під ноги куртку, а ботинки поставив поруч. Далі відбулася розмова між ОСОБА_12 і ОСОБА_10 з приводу смерті матері ОСОБА_12. ОСОБА_10 розплакався, а потім побіг до річки, добіг до середини річки і провалися під лід. ОСОБА_6 першим побіг до нього, схопив ОСОБА_10 за футболку, щоб витягнути його, але сам провалився, тоді ОСОБА_12 відтіг ОСОБА_6. ОСОБА_10 винирнув ще один раз і знову пішов під лід. Тоді вони намагалися відшукати його палицею, але не знайшли. Вони стояли і не знали, що робити, а через деякий час поїхали додому і домовилися нікому нічого не розповідати. Визнає себе винним частково, так як вважає, що він тільки позбавив волі ОСОБА_10, але не мав наміру позбавляти його життя.

Крім часткового визнання своєї вини підсудними ОСОБА_6 і ОСОБА_7, їх вина в скоєнні вищевказаного злочину доведена показами потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16 та письмовими доказами, зібраними по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_10 був її батьком, хоча давно проживав окремо, але вони спілкувалися по телефону і бачилися. 18 чи 19 грудня 2010 року до неї в гості приходив її батько з співмешканкою ОСОБА_9, вони приносили подарунки до дня народження її сина. Але так як вони були обоє в нетверезому стані, вона попрохала їх піти. Після цього 20 чи 21 грудня 2010 року батько їй зателефонував і пообіцяв, що прийде в гості сам на наступний день о 12 год., але він не прийшов і на її телефонні дзвінки не відповідав. В січні 2011 року їй зателефонувала ОСОБА_9 і повідомила, що батька вже місяць як у неї немає, кудись пішов після сварки. Тоді вона вирішила подати заяву до міліції про розшук батька. На початку травня 2011 року знайшли тіло батька в річці, а 15 травня 2011 року слідчий їй повідомив, що двоє хлопців зізналися в причетності до його зникнення. У батька в кишені штанів знайшли його мобільний телефон. В даний час їй відшкодували витрати на похорони і моральні збитки батьки підсудних, тому вона не має до них матеріальних претензій.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що о 18 год. 21 грудня 2010 року, коли він перебував в центрі м. Ромни разом з своїми товаришами ОСОБА_16 та ОСОБА_17, йому зателефонував його друг ОСОБА_7 і попрохав допомогти виштовхати автомобіль ОСОБА_6. Вони втрьох на таксі поїхали в село Правдюки, де виштовхали машину. ОСОБА_6 дав хлопцям гроші на маршрутку, а його забрали в свій автомобіль на переднє пасажирське сидіння. В автомобілі він побачив на задньому сидінні лежачого чоловіка, біля якого сидів ОСОБА_7. Хлопці йому пояснили, що то був ОСОБА_10, який раніше мешкав з його матір»ю і вбив її, а в даний час посварився з іншою жінкою, тому хлопці вирішили з ним поговорити і відпустити. Він став заперечувати їм і не хотів з ними їхати, пропонував відвезти його назад у міліцію. Але вони сказали, що потім вони відвезуть його додому. Після цього вони поїхали на заправку і поїхали до с. Пустовійтівки, де переїхали через міст і зупинилися. Після цього вони витягли ОСОБА_10 з автомобіля попід руки. Він помітив, що у ОСОБА_10 були зв»язані мотузками позаду руки, не було взуття. Хлопці дали йому болоневу курточку темно синього кольору, і він накинув її на плечі ОСОБА_10. Коли останній сказав, що у нього померзли ноги, тоді він взяв курточку і кинув йому під ноги. Далі він підійшов до ОСОБА_10 і запитав, чи впізнав він його, на що той заперечив. Після чого він назвав себе і один раз штовхнув коліном ОСОБА_10, від чого той упав, але потім підвівся і став просити у нього вибачення за смерть матері, говорив, що він не людина, що хотів сам загинути. У відповідь він сказав, що на нього зла не тримає. ОСОБА_10 був у нетверезому стані і тинявся. Потім ОСОБА_10 побіг від них в сторону річки, а слідом побіг ОСОБА_6 і вони з ОСОБА_7. Коли ОСОБА_10 провалився під лід, то ОСОБА_6 намагався його витягнути, але сам провалився і тоді він витягнув ОСОБА_6 за куртку. ОСОБА_6 відпустив ОСОБА_10 і той пішов під лід. Коли вдруге ОСОБА_10 винирнув, то хлопці намагалися його витягнути руками. Потім вони стояли на березі і чекали, що може ОСОБА_10 випливе, були перелякані і вирішили їхати додому і нікому нічого не розповідати. Одяг вони забрали назад в машину. Взуття він не бачив в автомобілі.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 21 грудня 2010 року близько 15 год. вона прийшла з технікуму і побачила, як вітчим ОСОБА_10, який був у стані алкогольного сп»яніння, бив її матір ОСОБА_9 і порізав їй ножем руку. Вона намагалася його заспокоїти, але він відштовхнув її і сказав, щоб не вмішувалася. Тоді вона зателефонувала своєму хлопцеві ОСОБА_6 і попрохала приїхати і допомогти. Викликати міліцію вона не стала, так як це вже був другий випадок, коли вітчим сварився, і вони викликали міліцію, але на нього наклали штраф і більше не приходили. Вона дуже боялася ОСОБА_10, так як він в нетверезому стані був буйний і вів себе неадекватно, агресивно. Через півтори години приїхав ОСОБА_6 з ОСОБА_7 і вона розповіла їм, що трапилося та попрохала поговорити з ОСОБА_10 і заспокоїти його. Потім вона з матір»ю знаходилася в іншій кімнаті і не чула, що відбувалося між хлопцями і ОСОБА_10. Через деякий час почула, як закрилися двері, а коли вийшла з кімнати, ОСОБА_6 їй сказав, що ОСОБА_10 пішов, і сам поїхав. Через півтори години ОСОБА_6 зателефонував їй, вона вийшла до нього на вулицю, і він їй пояснив, що ОСОБА_10 пішов з дому. ОСОБА_10 на наступний день не повернувся, де він подівся їй не було відомо. З приводу цього її мати зателефонувала доньці ОСОБА_10, яка і оголосила його в розшук.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона співмешкала з ОСОБА_10 В той день вона була вихідна, а ОСОБА_10 пішов ніби то на роботу, а повернувся стані сильного алкогольного сп»яніння і став її бити на балконі, а потім взяв ніж і порізав їй руку, але не глибокою, тому вона не викликала швидку допомогу. В цей час прийшла додому її дочка ОСОБА_8 і попрохала ОСОБА_10 заспокоїтися. Тоді він розвернувся, пішов і ліг спати в іншу кімнату. До цього вони двічі зверталися до міліції за сімейні сварки, один раз його оштрафували. Наміру телефонувати до міліції у них в той день не було. Через деякий час до них приїхав ОСОБА_6 з якимось хлопцем і вона їм пояснила, що ОСОБА_10 її побив. Хлопці пішли до ОСОБА_10 в іншу кімнату, де він дивився телевізор. Що там відбувалося, вона не чула. Потім вона чула, як стукнули двері і хлопці пішли, а дочка їй сказала потім, що ОСОБА_10 також пішов. Вона не прохала хлопців розібратися чи вивести з квартири ОСОБА_10. Хлопцям телефонувала і просила приїхати її дочка.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що ввечері 21 грудня 2010 року він разом з друзями ОСОБА_17 та ОСОБА_12 знаходилися в м. Ромни на бульварі Шевченка. В цей час до ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_7 і попрохав приїхати допомогти виштовхати автомобіль. Вони втрьох на таксі поїхали на трасу, де їх чекав ОСОБА_7, допомогли виштовхати автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_6, і потім повернулися з ОСОБА_17 додому, а ОСОБА_12 залишився з хлопцями в автомобілі. В автомобілі, коли штовхали, він нічого підозрілого не бачив і не чув, так як в автомобілі гучно грала музика.

Письмовими доказами по справі є: явка з повинною підсудного ОСОБА_7 від 13 травня 2011 року (т. 1 а. с. 21), явка з повинною підсудного ОСОБА_6 від 13 травня 2011 року (т. 1 а. с. 22), в яких вони власноручно зізналися у позбавленні волі ОСОБА_10; заява потерпілої ОСОБА_5 від 12 січня 2011 року про розшук її батька ОСОБА_10, який зник після 20 грудня 2010 року (т. 1 а. с. 32); протоколи огляду місця події з фототаблицями до них від 12 січня 2011 року: квартири АДРЕСА_1, будинок АДРЕСА_5 (т. 1 а. с. 33 - 38); картка первинної інформації від 02 травня 2011 року про виявлення трупу на річці Сула неподалік села Пустовійтівка (т. 1 а. с. 44); протоколи огляду місця події з фототаблицями та план схемою до них від 02 та 03 травня 2011 року місця виявлення трупа людини на річці Сула (т. 1 а. с. 45 66); протокол огляду трупа з фототаблицею до нього від 03 травня 2011 року, в якому зазначено, що труп чоловічої статі, зростом 185 см, у якого кисті рук зв»язані між собою трьома різними мотузками (т. 1 а. с. 67 - 79); протоколи огляду місця події з фототаблицями до них від 14 та 17 травня 2011 року: автомобіля НОМЕР_2, в яких зазначено про вилучення з салону автомобіля чохлів та ковриків (т. 1 а. с. 89 - 95); довідки метеостанції міста ОСОБА_6, з яких відомо, що 21 грудня 2010 року середньодобова температура повітря була мінус 7 градусів, а середня висота снігового покриву становила 23 см (т. 1 а. с. 103; 105); лист до газети «Вісті Роменщини» та оголошення в цій газеті про розшук ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 176 - 177); протокол огляду роздруківки від оператора «Київстар Дж.Ес.Ем» по мобільному телефону, яким користувався ОСОБА_10, з якого відомо, що абонент ОСОБА_10 отримував вхідний дзвінок 21 грудня 2010 року о 16 год. 20 хв. і 21 грудня 2010 року о 17 год. 53 хв. абонент ОСОБА_10 здійснював вихідний дзвінок на телефонний номер, яким користується його дочка ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 195); протоколи відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями до них з участю підсудного ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 4 -15), з участю ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 114 - 130), в яких кожен з них розповів і показав на місці, яким чином скоїв злочин відносно ОСОБА_10; протокол огляду з фототаблицею до нього мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_10 і який був вилучений під час огляду його трупа в с. Пустовійтівка 02.05.2011 року (т. 2 а. с. 160 - 162); висновок судово трасологічної експертизи, згідно з яким визначено різні назви вузлів на мотузках, вилучених з обох рук трупа ОСОБА_10, без зазначення професії виконавця (т. 2 а. с. 186 - 190); протокол огляду предметів мотузок, які визнані речовими доказами по справі (т. 2 а. с. 193); висновок судово медичної експертизи трупа ОСОБА_10 від 13.07.2011 року, згідно з яким смерть ОСОБА_10 настала в результаті механічної асфіксії через утоплення, час настання смерті визначено більше трьох місяців тому, також у нього виявлено прямі переломи 6 -ого ребра справа і з 8 - ого по 9 -е ребро справа, але вони не перебувають в прямому причинному зв»язку з настанням його смерті і по причині різко вираженого гниття трупу встановити прижиттєвість переломів ребер, час і послідовність їх утворення не виявилось можливим, з цими переломами ребер при умові збереження свідомості потерпілий міг самостійно пересуватися і здійснювати ціленаправлені дії, слідів, характерних для боротьби та самозахисту на тілі ОСОБА_10 не виявлено, при судово токсикологічному дослідженні крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 1, 0 % о, що стосовно живої особи відноситься до легкого ступеня алкогольного сп»яніння (т. 2 а. с. 224 - 227); висновки амбулаторних судово психіатричних експертиз, згідно з якими ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 37 - 40) і ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 144 - 146) інкриміноване їм діяння скоїли, коли могли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, психічними розладами, які відносяться до юридичного та медичного критеріїв неосудності вони не виявляли і не виявляють.

Проаналізувавши зібрані докази по справі, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в скоєнні вищевказаного злочину доведена повністю і їх дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст.146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Позицію захисту про те, що дії підсудних слід перекваліфікувати з частини 3 на частину 2 статті 146 КК України, суд не може прийняти до уваги як достовірну, так як зібрані по справі докази підтверджують пред»явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 146 КК України. В ході досудового і судового слідства підтверджено, що підсудні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 незаконно позбавили волі ОСОБА_10, зв»язали трьома мотузками йому руки і на автомобілі вивезли за місто, де витягли з автомобіля і залишили зі зв»язаними руками, без верхнього одягу та взуття в холодну зимову погоду на березі річки. Твердження підсудних і захисту про те, що вони таким чином його звільнили з неволі і склад злочину є закінченим, а тяжкі наслідки у вигляді його смерті через утоплення в річці не пов»язані з їх діями, і вони не винні в його смерті, суд розцінює як помилкові і як спосіб уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин. На думку суду, та обставина, що потерпілий ОСОБА_10 залишався зі зв»язаними руками і потонув, провалившись під лід, а підсудні, хоча і намагалися, але не надали йому допомоги, а потім вирішили нікому не повідомляти про це, свідчить про причинний зв»язок між незаконним позбавленням волі та смертю потерпілого ОСОБА_10, що відноситься до тяжких наслідків.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, та особи винних, які раніше не засуджувалися, мають молодий вік, в скоєному розкаялися, за місцем мешкання і навчання характеризуються позитивно.

Як обставини, що пом»якшують покарання, суд враховує щире каяття, а також добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій.

За таких обставин, суд вважає, що підсудним слід призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, враховуючи декілька обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням осіб винних, які раніше не засуджувалися, щиро розкаялися в скоєному і добровільно відшкодували завдані збитки потерпілій ОСОБА_5, яка в свою чергу не наполягала на суворій мірі покарання, а саме у вигляді позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу підсудним слід залишити утримання під вартою.

З підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 слід стягнути в рівних долях витрати за проведення судово - трасологічної експертизи вартістю 675, 36 грн., перерахувавши ці кошти на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, код 25574892, р/р 31256272210011, МФО 837013, банк ГУДКУ в Сумській області (призначення платежу код класифікації доходів бюджету 25010100).

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, вилучений 17.05.2011 року, належний ОСОБА_3, який був переданий на зберігання власнику, слід залишити в його розпорядженні; чохол лівого водійського сидіння автомобіля, чохол правого пасажирського сидіння автомобіля, чотири коврики, з салону автомобіля, подушку з салону автомобіля, коврик з багажного відділення, які були передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ, слід повернути власниці ОСОБА_9; чохол спинки заднього сидіння автомобіля, чохол нижньої частини заднього сидіння автомобіля, задній лівий коврик з підлоги автомобіля, задній правий коврик з підлоги автомобіля НОМЕР_3, які були передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ, слід повернути власнику ОСОБА_3; мобільний телефон «Siemens С55» та сім-карта «Київстар»; білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися на передньому водійському сидінні, білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися на передньому пасажирському сидінні, білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися зверху заднього пасажирського сидіння, білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися знизу заднього пасажирського сидінні; три мотузки з обох рук трупа ОСОБА_10, зубні протези нижньої та верхньої щелепи та чотири зуби, куртку спортивного типу чорного кольору, які були передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ УМВС, слід знищити.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, і призначити їм покарання за цією статтею з застосуванням ст. 69 КК України - по 3 (три) роки позбавлення волі кожному.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рахувати з 16 травня 2011 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити утримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в рівних долях витрати за проведення судово- трасологічної експертизи вартістю 675 грн. 36 коп. по 337 грн. 68 коп. з кожного, перерахувавши ці кошти на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, код 25574892, р/р 31256272210011, МФО 837013, банк ГУДКУ в Сумській області (призначення платежу код класифікації доходів бюджету 25010100).

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, вилучений 17.05.2011 року, належний ОСОБА_3, який був переданий на зберігання власнику, залишити в його розпорядженні; чохол лівого водійського сидіння автомобіля, чохол правого пасажирського сидіння автомобіля, чотири коврики, з салону автомобіля, подушку з салону автомобіля, коврик з багажного відділення, які були передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ, повернути власниці ОСОБА_9; чохол спинки заднього сидіння автомобіля, чохол нижньої частини заднього сидіння автомобіля, задній лівий коврик з підлоги автомобіля, задній правий коврик з підлоги автомобіля НОМЕР_3, які були передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ, повернути власнику ОСОБА_3; мобільний телефон «Siemens С55» та сім-карта «Київстар»; білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися на передньому водійському сидінні, білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися на передньому пасажирському сидінні, білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися зверху заднього пасажирського сидіння, білу дактилоскопічну плівку з липким шаром з мікрочастинками, які знаходилися знизу заднього пасажирського сидінні; три мотузки з обох рук трупа ОСОБА_10, зубні протези нижньої та верхньої щелепи та чотири зуби, куртку спортивного типу чорного кольору, які були передані в камеру схову речових доказів Роменського МВ УМВС, знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту отримання копії вироку, через Роменський міськрайонний суд.

Суддя підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. М. Очиргораєва