Постанова № 1808693, 23.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2091/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня2008р.                                                                                                               м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача – Довбія Д.С. (дов. № 28 від 07.12.2006р.), Яцкової Л.С. (дов. № 4/08 від 30.01.2008 р.)

відповідача – Барабаш Ю.В. (дов. № 44609/6/10-001 від 20.11.2007р.)

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Книжковий клуб „Клуб сімейного дозвілля” до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006901503/0 від 22.11.2007 року та № 0006901503/1 від 14 грудня 2007 року,-

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Позивач Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями „Клуб сімейного дозвілля” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №702/15-3/30881083 від 12 листопада 2007 року, скасувати податкові повідомлення-рішення №0006901503/0 від 22 листопада 2007 року та № 0006901503/1 від 14 грудня 2007 року.

Позивач надав до суду уточнення та доповнення до позовної заяви, в яких просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0006901503/0 від 22 листопада 2007 року та №0006901503/1 від 14 грудня 2007 року.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги  та просили їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилаються наст.ст.15, 18 Декрету Кабінету міністрів України „Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року N 56-93, в положеннях яких, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Граничний розмір такого податку не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Вказують, що органам місцевого самоврядування згідно ст.18 наведеного Декрету надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Так, рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 30.07.03 р. № 6/11 було затверджено Положення про комунальний податок. Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання від 27.09.06 р. № 4/4 були внесені зміни до пп.2.2 п.2 додатка вказаного рішення, в якому з урахуванням змін обчислення комунального податку проводиться за ставкою20 відсотків від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи з середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу. В позові зазначають, що в акті перевірки, за наслідками якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ДПІ наполягає, що такий розмір не перевищує граничних ставок, з чим позивач не погоджується. В обґрунтування своєї позиції посилається на наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003р. № 625, яким затверджено „Податковий розрахунок комунального податку”. Останнім, на думку позивача, чітко визначено способи розрахунку як розміру комунального податку, кількісного складу працівників (з посиланням на відповідну інструкцію) та спосіб розрахунку річного фонду оплати праці. Вважає, що при калькулюванні розміру річного фонду оплати праці ДПІ користується іншим способом розрахунку комунального податку від зазначеного в наказі № 625. Просить суд до спірних правовідносин застосувати п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також зазначає, що до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем від позивача було прийнято три податкові розрахунки комунального податку і після їх прийняття ні перевірок ні рішень про порушення підприємством податкових розрахунків щодо комунального податку з боку ДПІ не відбувалось. Підсумовуючи викладене, представники позивача просять уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі з посиланням на ст.ст.143, 144 Конституції України, пп..24, 28 ст. 26, ст.73 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст.15 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.15, 18, 19 Декрету Кабінету міністрів України „Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року N 56-93, рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 30.07.03 р. № 6/11 про затвердження Положення про комунальний податок та рішення Дніпропетровської міської ради V скликання від 27.09.06 р. № 4/4 про внесення змін до пп..2.2 п.2 наведеного Положення. Відповідач в своїх запереченнях на позов його представник у судовому засіданні вказують на те, що чинним законодавством не визначено період, за який розмір комунального податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При цьому встановлення механізму справляння, порядку сплати місцевих податків та зборів чинним законодавством віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, а Дніпропетровською міською радою у відповідному рішенні визначено, що об'єктом оподаткування є місячний фонд оплати праці, обчислений виходячи із офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян і середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу, що працюють у звітному місяці. Обчислений у відповідності до рішення комунальний податок з розрахунку 17грн.х20 % дорівнює 3,40 грн. за 1 працівника в місяць. Цей розмір комунального податку не перевищує граничний рівень податку – 20,40 грн., встановлений чинним законодавством, оскільки розрахунковий річний фонд оплати праці обчислений на одного працівника відповідає 204,0 грн. Підстав для застосування судом п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не вбачають. Вважають, що акт перевірки від 12.11.2007 року № 702/15-3/30881083 та рішення від 22.11.2007р. № 0006901503/0 та від 14.12.2007 року № 0006901503/1 складені та винесені цілком законно та обґрунтовано, наполягають на відмові Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями „Клуб сімейного дозвілля” у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата проведення реєстрації – 13.03.2000 р., про що зроблено запис за номером 14801050002007514.

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 01.01.2002 року за № 278, тобто є платником податків і згідно податкового законодавства зобов’язано сплачувати до бюджету відповідні податки.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було  надано до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська податкові розрахунки комунального податку за 1 квартал, 2 квартал та 3 квартал 2007 року, в яких нараховано комунальний податок, що підлягає сплаті відповідно : 32,30 грн., 40,80 грн. та 44, 20 грн.    

Судом встановлено, що 12 листопада 2007 року державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку комунального податку, поданого Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" за 1, 2, 3 квартали 2007 року, про що складено акт за № 702/15-3/30881083 від 12.11.2007 року.

За результатами перевірки було встановлено, що розмір податкового зобов'язання по комунальному податку, зазначений позивачем у податковому розрахунку, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку позивачем була невірно вказана ставка комунального податку, замість 20 відсотків 10 відсотків за 1, 2, 3 квартали 2007 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 117, 30 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 22 листопада 2007 року № 0006901503/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 134,30 грн., де 117,3 грн. – податкове зобов’язання  з комунального податку, 17 грн. – штраф.

Податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0006901503/0 було оскаржено позивачем до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. За результатами розгляду скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2007 року № 0006901503/1, якимивизначено суму податкового зобов'язання в розмірі 134,30 грн., де 117,3 грн. – податкове зобов’язання  з комунального податку, 17 грн. – штраф.

Приписами ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Виходячи зі змісту положень пунктів 24 і 28 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (зі змінами та доповненнями) від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах, визначених законом, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг щодо сплати місцевих податків і зборів.

Порядок справляння місцевих податків і зборів визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 № 56-93.

Згідно зі ст.15 Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Статтею 19 Декрету визначено, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

На виконання наведеного Декрету рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 30.07.03 р. № 6/11 затвердженоПоложення про комунальний податок (далі Положення).Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання від 27.09.06 р. № 4/4 до пп.2.2 п.2 наведеного Положення були внесені зміни.

Пунктом 2.1. Положення,затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 визначено, що, об'єктом оподаткування є місячний фонд оплати праці, обчислений виходячи із офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу, що працюють у звітному місяці. Граничний розмір податку не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.Середньооблікова чисельність працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця з 1 по 30 або 31 (для лютого по 28 або 29 число), виключаючи святкові (неробочі) та вихідні дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

П.2.2. зазначеного Положення, з урахуванням змін, внесених  від 27.09.06 р. № 4/4, визначено, що обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

Відповідно до п. 3.2. Положення податкові декларації (розрахунки) надаються до державної податкової інспекції за базовий (звітній) період, який дорівнює календарному кварталу, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу порядок обчислення податкових зобов'язань, надання податкової декларації (розрахунку), зокрема зазначено, що платники самостійно визначають суму податку, яку зазначають у податковій декларації (розрахунку).

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством, у тому числі Декретом КМУ «Про місцеві податки і збори» не визначено період, за який розмір комунального податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При цьому граничний розмір місячного комунального податку встановлений вказаним Положенням,у розрахунку 17,00 грн. х 20 % складає 3,40 грн. за одного працівника на місяць не перевищує граничний розмір податку (10 % річного фонду оплати праці) 1 * 12 * 17,00 грн. * 10 % = 20,4 грн., встановлений чинним законодавством.

Згідно ст. 73 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

З урахуванням вищевикладеного, розрахунок комунального податку, що підлягав сплаті позивачем за І квартал 2007 року складає: 19 працівників х 17 грн. х 20 % = 64, 60 грн., за ІІ квартал 2007 року складає: 24 працівників х 17 грн. х 20 % = 81, 60 грн., за ІІІ квартал 2007 року складає: 26 працівників х 17 грн. х 20 % = 88, 40 грн.

Суд не приймає посилання позивача щодо не реагування відповідачем при поданні останніх двох податкових розрахунків комунального податку за І квартал 2007 року та ІІ квартал 2007 року з аналогічними помилками, що містяться в податковому розрахунку комунального податку за ІІІ квартал 2007 року, оскільки приписами п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст.. 4, п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст.. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,визначено, що податкова декларація приймається контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Тобто ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська при нарахуванні податкових зобов’язань 22.11.2007 року та 14.12.2007 року по податковим розрахункам комунального податку наданим позивачем 13 березня 2007 року, 09 липня 2007 року та 09 жовтня 2007 року не вийшла за 1095 денний термін визначення податкових зобов’язань. 

Також, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин, суд вважає, що  відповідачем доведена правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2007 року № 0006901503/0 та від 14 грудня 2007 року № 0006901503/1, якимивизначено суму податкового зобов'язання в розмірі 134,30 грн.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок про те, що Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська при винесенні спірних рішень від 22 листопада 2007 року № 0006901503/0 та від 14 грудня 2007 року № 0006901503/1, якими визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 134,30 грн., де 117,3 грн. – податкове зобов’язання  з комунального податку, 17 грн. – штраф, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 86, 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Книжковий клуб „Клуб сімейного дозвілля” до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006901503/0 від 22.11.2007 року та № 0006901503/1 від 14 грудня 2007 року – відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова виготовлена та підписана в повному обсязі 24.04.2008 року.

Суддя                                      (підпис)                                                        Т.С.Перцова