Рішення № 18051619, 08.07.2011, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-3535/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2011 року Соломянський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Бурій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: ЗАТ «Автобаза №2»про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»страхове відшкодування в сумі 11389,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.04.2010 року між ПАТ «СК «Українська страхова група»та ЗАТ «Автобаза №2»був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

20.09.2010 року на перехресті вул. Радунська вул. Градинська в м. Києві сталася ДТП з участю автомобілів «МАЗ 551605, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1

Водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ЗАТ «Автобаза №2».

21.09.2010 року позивач подав відповідачу, як страховику третьої особи, заяву про виплату страхового відшкодування, а також усі необхідні документи для зясування причин та обставин настання страхового випадку.

25.10.2010 року на підставі наряд-замовлення та акта виконаних робіт ТОВ «Контур гарант-сервіс»№67 від 25.10.2010 року був здійснений відновлювальний ремонт автомобіля «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_2 на загальну суму 11389,00 грн.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2010 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави (340 грн.).

17.12.2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»листом №03/17496 відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування», а саме подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Відмову відповідач обґрунтовував результатами дослідження, яке за його замовленням було проведено у ДП «Центр Експертних Досліджень.

Так, з висновку №168-10 експертного транспортно-трасологічного та трасологічного дослідження механізму отримання пошкоджень автомобіля «Деу Ланос»д.н. НОМЕР_2, вбачається, що комплекс механічних пошкоджень, які зафіксовані деталях передньої право-кутової частини автомобіля «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_2, не міг утворитись при контактуванні з лівими задніми колесами рухомого автомобіля «МАЗ-151606», д.н. НОМЕР_1, у межах дорожньо-транспортної пригоди, місце та обставини якої наведені у поясненнях водіїв даних транспортних засобів.

Позивач зазначив, що висновок експертної організації проводився лише по фотознімках, наданих відповідачем, а тому його не можливо вважати обґрунтованим доказом того, що пошкодження постраждалого транспортного засобу не були завдані забезпеченим транспортним засобом.

На підставі викладеного, вважає відмову ПАТ «СК «Українська страхова група»незаконною, а тому просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи надала пояснення, в яких проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що ретельно ознайомившись із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, поясненнями та документами наданими третьою особою та страхувальником у ПАТ «СК «Українська страхова група»виникли сумніви щодо обставин та характеру настання страхового випадку.

ПАТ «СК «Українська страхова група»було прийнято рішення про самостійне зясування обставин настання випадку, який має ознаки страхового.

В звязку з цим, ПАТ «СК «Українська страхова група»звернулось до ДП «Центр Експертних Досліджень»з заявою про проведення транспортно-трасологічного та трасологічного дослідження для встановлення механізму утворення пошкоджень на транспортному засобі «МАЗ-151606», д.н. НОМЕР_1 та «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_2.

На підставі проведеного дослідження 29.11.2010 року було складено висновок №168-10 експертного транспортно-трасологічного та трасологічного дослідження механізму отримання пошкоджень автомобіля «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_2, згідно з яким комплекс механічних пошкоджень, які зафіксовані на деталях передньої право кутової частини автомобіля «Деу Ланос», не міг утворитись при контактуванні з лівими задніми колесами рухомого автомобіля «МАЗ 551606»у межах ДТП, місце та обставини якої наведені у поясненнях водіїв даних транспортних засобів.

Огляд транспортного засобу позивача був проведений на СТО на якому перебував транспортний засіб останнього.

Крім того, позивачем не було надано доказів в підтвердження сплати коштів за ремонт транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця поживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В наданих позивачем документах не передбачено коефіцієнт зносу.

Таким чином, ПАТ «СК «Українська страхова група»було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу, про що його і було повідомлено листом.

08.07.2011 року представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»в судове засідання не зявилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ЗАТ «Автобаза №2»в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за наявними у справі доказів.

Вислухавши думку представника позивача, врахувавши письмові заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.09.2010 року на перехресті вул. Градинська та вул. Радунська в місті Києві з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «МАЗ 551605»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль ОСОБА_1 марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справ, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_2 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «МАЗ-551605»д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з третьою особою - ЗАТ «Автобаза №2».

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МАЗ 551605», д.н. НОМЕР_1 ЗАТ «Автобаза №2»застрахована відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

21.09.2010 року позивач звернувся із заявою до ПАТ «СК «Українська страхова група»про виплату страхового відшкодування.

17.12.2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»листом №03/17496 відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування», посилаючись на результати дослідження, яке за його замовленням було проведено у ДП «Центр Експертних Досліджень.

Так, з висновку ДП «Центр Експертних Досліджень»№168-10 від 29.11.2010 року (а.с. 35-47) вбачається, що комплекс механічних пошкоджень, які зафіксовані деталях передньої право-кутової частини автомобіля «Деу Ланос»д.н. НОМЕР_2, не міг утворитись при контактуванні з лівими задніми колесами рухомого автомобіля «МАЗ-551606»д.н. НОМЕР_1, у межах дорожньо-транспортної пригоди, місце та обставини якої наведені у поясненнях водіїв даних транспортних засобів.

Оцінюючи наданий суду висновок ДП «Центр Експертних Досліджень» №168-10 від 29.11.2010 року (а.с. 35-47), суд приходить до висновку, що він не спростовує наявні у справі докази.

Висновок спеціаліста ґрунтується лише на аналізі фотознімків пошкоджених автомобілів, які зроблені самим відповідачем та ним же й надані спеціалісту для дослідження в електронному форматі. Висновок спеціаліста був зроблений не на повно досліджених обставинах дорожньо-транспортної пригоди, а за механізмом та обставинами, зазначеними ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у їх поясненнях.

Тобто, висновок зроблений на підставі вихідних даних, які були надані спеціалісту відповідачем.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначений висновок спеціаліста є лише одним із доказів у справі, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами. Оцінивши зазначений доказ, суд приходить до висновку, що він є необґрунтованим, а тому не може бути взятим судом до уваги при ухваленні рішення.

Встановлено, що 28.01.2011 року представник позивача подав до ПАТ «СК «Українська страхова група»претензію про перегляд рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, на яку листом від 03.02.2011 року було повідомлено, що для додаткового зясування обставин настання страхового випадку необхідно отримати матеріали справи про притягнення водія забезпеченого транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

З метою зясування обставин настання страхового випадку, позивачем були надані відповідачу вищевказані матеріали адміністративної справи.

28.02.2011 року представник позивача подав скаргу на рішення ПАТ «СК «Українська страхова група»до МТСБУ, на яку листом №5143 від 10.03.2011 року було повідомлено, що при опрацюванні зазначений у скарзі справи, юридичний департамент встановив факт настання 20.09.2010 року ДТП та встановлення вини водія забезпеченого транспортного засобу на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовґязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовґязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобовґязаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату).

Відповідно до ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, повґязаних із виконанням ними громадського чи службового обовґязку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж). Або щодо захисту майна, життя, здоровґя, честі. Гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обґєкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причини відмови.

У відповідності з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик має здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня подачі страхувальником всіх необхідних документів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

На підтвердження розміру страхового відшкодування, позивач надав суду договір замовлення-наряд роботи №67 від 25.10.2010 року та акт виконаних робіт від 25.10.2010 року (а.с. 7-8).

Відповідно до наданих документів вартість відновлювальних робіт по ремонту пошкодженого автомобіля «Деу Ланос»д.н. НОМЕР_2 склала 11389,00 грн.

Дана сума була оплачена позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 02.06.2011 року.

На спростування наданих документів ЗАТ «СК «Українська страхова група»доказів не надало.

При визначені суми, що підлягає стягненню, суд враховує, що до виплати за страховим полісом підлягає сума вартості відновлювальних робіт, що становить 11389,00 грн.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. та на користь держави судового збору в сумі 113,89 грн.

Керуючись статтями 23, 525, 526, 979-984, 988, 990, 991 ЦК України, ст. 20, п. 3 ч. 1 ст. 26, Закону України «Про страхування», п. 37 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: ЗАТ «Автобаза №2»про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження якої за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32 А на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 страхове відшкодування в сумі 11389,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження якої за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32 А на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 суму сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», місцезнаходження якої за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32 А на користь держави судовий збір в сумі 113,89 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва в десятиденний термін з дня проголошення рішення.

Суддя