Ухвала суду № 18041185, 02.09.2011, Київський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
02.09.2011
Номер справи
2-5429/11
Номер документу
18041185
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа№2-5429/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2011 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Луняченко О.В.

при секретарі Жімбріу Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним на тій підставі, що 29.09.2008 року вона уклала з відповідачем договір дарування будинку, який є фіктивним, так як він був вчинений без наміру створення правових наслідків. Позивачка зазначила, що відповідач у вересні 2008 року до неї та третьої особи ОСОБА_3, звернувся відповідач з проханням допомогти отримати кредит у Відкритому акціонерному банку «Банк Національного масштабу Правекс-Банк». Для цього він просив, щоб вони переоформили на нього своє домоволодіння за договором дарування, пояснюючи тим, що ніяких правових наслідків за таким договором не буде, а вони як жили, так і будуть жити у цьому будинку, а як тільки буде виплачений кредит, поверне її нерухомість. Позивачка та її чоловік погодилися допомогти відповідачеві, та 29 вересня 2008 року уклали договір дарування на вищевказане домоволодіння, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 4173. Але, у жовтні 2008 року Відкритий акціонерний банк «Банк Національного масштабу Правекс-Банк»відмовив відповідачеві у наданні кредиту (лист № 510/86 від 07.10.08 року). З тих пір позивачка та її чоловік питалися знайти відповідача щоб розірвати договір, але марно. Вони дізналися, що відповідач знаходиться у розшуку, так як у відношенні нього було порушено кримінальну справу за ч.4 ст. 190 КК України. Де він мешкає зараз відомо.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями частини першої ст. 234 ЦК України, згідно якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_3, позов підтримав, та просив суд визнати недійсним договір дарування.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду позивача та третьої особи на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності відповідача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши представника позивачки, пояснення свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх в сукупності з вимогами чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11.09.2008 року по справі № 2-5913/2008, було визнано право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1., яке набуло чинності 22 серпня 2008 року. Право власності за нею на це домоволодіння було зареєстроване в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 вересня 2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20230368, виданим комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості»15 вересня 2008 року, реєстраційний номер 24703781, номер запису 42894 в книзі 294-72.

29 серпня 2008 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 домоволодіння, про що посвідчили договір дарування. Як зазначила позивачка, після посвідчення договору дарування вона обдарованому відповідачеві домоволодіння не передавала, користується спірним домоволодінням, зареєстрована в ньому, сплачує комунальні та послуги телефонного звязку.

Підтвердженням проживання та користування спірним домоволодінням ОСОБА_1. після укладення спірного договору дарування є наступні докази:

- довідки про склад сім'ї та прописку № 610 від 19.07.2011, виданої органом самоорганізації населення комітетом мікрорайону «10 станція великого фонтану»у м.Одесі, згідно якої ОСОБА_1 з 2006 року по цей час зі своєю сімєю зареєстрована у будинку АДРЕСА_1.

- квитанціями про сплату комунальних платежів, та послуг телефонного звязку.

- постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 133775 від 10.12.2009 року, протоколом про адміністративні порушення серії ВН № 270877 від 03.06.2010 року, які надходили позивачеві та третій особі на адресу спірного домоволодіння.

- свідченнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які пояснили, що відповідача ніколи не бачили. З моменту вселення у спірне домоволодіння позивачка зі своєю сімєю до даного часу мешкають у будинку АДРЕСА_1, ніколи з нього не виїжджали.

Крім того, як вбачається з банківських квитанцій оплата за комунальні послуги сплачуються позивачкою особисто.

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, підтвердили факт, що ОСОБА_1 не мала наміру передавати право власності на спірне домоволодіння ОСОБА_2

Таким чином, з моменту укладення спірного договору дарування відповідач ОСОБА_2 за адресою спірної квартири не зареєструвалася, комунальні послуги не сплачує, послугами електрозв'язку (телефоном) не користується, особові рахунки на теплопостачання газопостачання, електропостачання на своє ім'я не переоформив, тобто предмет договору дарування - будинок АДРЕСА_1 в дар не прийняв.

У відповідності з ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Згідно частини першої ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що договір дарування спірної квартири, укладений 29.09.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, був укладений без наміру настання правових наслідків, що обумовлені цією угодою, і є фіктивним.

У відповідності з ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на наведені норми та вищенаведені обставини суд вважає, що спірний договір дарування є недійсним з моменту його укладення, тобто з 29.09.2008 року.

Керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 216, 234, 236, 717, 722 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_10 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1 укладений 29 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 4173.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Головуючий: Луняченко В. О.

Попередній документ : 18041183
Наступний документ : 18041205