Постанова № 1803533, 18.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.06.2008 р.                                                                                                     № 9/458

12:52

За позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛВ-П»

про стягнення 239537,30 грн. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Молочна І.С.

Представники:                              

Від позивачаЯременко О.В. (довіреність б/н від 04.06.2008 р.)

Від позивачаМасорін Р.С. (довіреність № 2053/9/12-057 від 19.05.2008 р.)

Від відповідачаПакшин А.С. (директор)

Від відповідачаГайдай М.Г. (довіреність б/н від 11.01.2008 р.) Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛВ-П»з вимогами про примусове стягнення заборгованості по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 239537,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в установлені законодавством України строки не сплатив штрафні санкції, визначені йому за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки рішення позивача про застосування штрафних санкцій прийнято з порушенням норм законодавства України щодо норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

          Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 № 062284), виданого Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" (код ЄДРПОУ 21589793), про що зроблено запис про державну реєстрацію № 1 068 120 0000 017431 від 03.10.1994 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та є платником податків.

За результатом проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено акт перевірки № 26500766/2305 від 31.07.2007 р., яким встановлено п.2.8., п.5.2., п. 5.4., п. 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, оскільки відповідачем не надано наказ про встановлення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства з відповідним розрахунком ліміту, але було надано заявку-розрахунок АКБ «Правекс Банк»від 01.09.2004 р., яким визначено ліміт залишку готівкових коштів у розмірі 1258,00 грн. та наказ ТОВ «СВЛ-П»про встановлення залишку готівкових коштів в касі підприємства від 30.12.2005 р. № 24, яким передбачено ліміт у розмірі 1258,00 грн. У зв’язку з зазначеним податкова служба вважає, що ліміт каси у відповідача дорівнює нулю.

          На підставі акта перевірки № 26500766/2305 від 31.07.2007 р. винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007362305 від 09.03.2007 р., яким визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 455551,76 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про застосування фінансових (штрафних) санкцій відповідач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатом розгляду якого рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві № 8760/7/35-214 від 26.10.2007 р. рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.08.2007 р. № 0007362305 у розмірі 216014,46 грн. скасовано та не задоволено в іншій частині скаргу. Зазначені рішення залишені без змін рішенням Державної податкової адміністрації України № 12574/6/25-0415 від 18.12.2007.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428, (далі –Положення 72) поширювалось на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними, до набрання чинності Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, (Далі –Положення № 637).

Пунктом 2.8. Положення № 72 встановлено, що ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси.

При відкритті поточного рахунку (у період укладання договору на розрахунково-касове обслуговування) новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки у різних установах банків, подають зазначену заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, у яких відкрито його поточні рахунки, а іншим установам банків - копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка-розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Положенням № 637 встановлено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 2.8. Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Відповідно до пункту 5.2. Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома8 відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Пунктом 5.3. Положення № 637 встановлено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Пунктом 5.4. встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів (додаток 2), дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вищезазначені вимоги цього пункту не поширюються на небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку. Небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси. Таблицю "Касові обороти", зазначену в додатку 2 до цього Положення, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку не заповнюють.

Пунктом 5.9. Положення № 637 передбачено: якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем розраховано та встановлено ліміт залишку готівки в касі відповідно до норм чинного законодавства України.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог Положення № 72 банком відповідача було розраховано суму ліміту залишку готівки в касі, що становить 1258,00 грн. В зв’язку з набранням чинності Положенням № 637 (враховуючи зміст пункту 5.13.) відповідач наказом № 24 від 30.12.2005 р. залишив без змін встановлений ліміт залишку готівки в касі підприємства, тобто в розмірі 1258,00 грн. Зазначена позиція щодо трактування норм зазначеного Положення № 72 відображена також і у адресному роз’ясненні відповідачу, яке надане Національним банком України (лист від 23.08.07), як суб’єктом нормативно-правового регулювання зазначеного питання.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що використання відповідачем встановленого раніше розміру ліміту заліку готівки в касі не протирічить законодавству України, оскільки не перевищує величину ліміту, розраховану згідно Положення № 637, що також підтверджено аудиторським висновком від 08.11.2007 р. (знаходиться у матеріалах справи).

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем норм Положення № 637 в частині не встановлення рішенням керівника ліміту залишку готівки в касі та його розрахунку, як необґрунтоване та безпідставне, оскільки наказом директора ТОВ «СЛВ-П»№ 24 від 30.12.2005 р. залишено без змін попередній ліміт залишку готівки в касі підприємства, розрахунок якого у відповідності до норм діючого на той час Положення №72 здійснено банком, що спростовує твердження позивача про невиконання вимог Положення № 637.

Таким чином, рішення позивача про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Положення № 637 є необґрунтованим та безпідставним, в зв’язку з чим заявлені штрафні фінансові санкції стягненню не підлягають.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                        О.В. Кротюк